Читайте также:
|
|
Завдання № 1
№ | Операція з матрицями | Матриця А | Матриця В | Тип даних матриці А | Тип даних матриці В | В матриці С визначити | ||
m | n | m | n | |||||
1. | C=А3+В4 | integer | integer | CMAX | ||||
2. | C=А3-В*5 | integer | integer | N(Ci,j<0) | ||||
3. | C= АT + ВT | integer | integer | CMAX | ||||
4. | C=(А3+В)2 | integer | integer | CMIN | ||||
5. | C=А*2+В*5 | integer | integer | CMAX | ||||
6. | С=AT*2+ B4 | integer | integer | CMIN | ||||
7. | C=А*5-ВТ | integer | integer | N(Ci,j<0) | ||||
8. | C=А2 + ВТ | integer | integer | CMIN | ||||
9. | C=(АТ-ВТ)2 | integer | integer | CMAX | ||||
10. | С=АT +В5 | integer | integer | CMIN |
Позначення:
А2 – кожен елемент матриці А підняти до квадрату;
А*2 – кожен елемент матриці А помножити на 2;
АТ – матрицю А необхідно транспонувати
CMIN, CMAX – мінімальний та максимальний елемент матриці С
N(Ci,j<0) – кількість від’ємних елементів матриці С
Завдання № 2
№ | Що необхідно визначити у матриці С | |
2. | Суму елементів непарних стовпчиків матриці С | |
3. | Добуток елементів парних стовпчиків матриці С | |
4. | Суму елементів непарних рядків матриці С | |
5. | Добуток елементів парних рядків матриці С | |
6. | Суму елементів непарних стовпчиків матриці С | |
7. | Добуток елементів парних стовпчиків матриці С | |
8. | Суму елементів непарних рядків матриці С | |
9. | Добуток елементів парних рядків матриці С | |
10. | Суму елементів непарних стовпчиків матриці С | |
11. | Добуток елементів парних стовпчиків матриці С |
Одержання ПВС
Одержують ПВС методом гідролізу полівінілацетату, найчастіше дією розчину натрію гідроксиду в метанолі.
Після відділення осаду його промивають водою, висушують.
В даний час промисловий синтез ПВС здійснюють шляхом полімер аналогічних перетворень, зокрема, з використанням в якості вихідних полімерів простих і складних полівінілових ефірів, таких як ПВА. До основних способів отримання ПВС можна віднести різні варіанти омилення ПВА в середовищі спиртів або у воді в присутності основ і кислот. Залежно від використовуваного середовища і типу каталізатора, процеси омилення ПВА можна представити наступною загальною схемою[4]:
Наведені схеми реакцій можна розбити на три групи: алкоголіз (1), лужний або кислотний гідроліз (2,3) і аміноліз (4,5). Синтез ПВС через реакцію поліальдольної конденсації з ацетальдегіду до теперішнього часу закінчувався отриманням низкомолекулярного полімеру[5].
Алкоголіз складних полівінілових ефірів в середовищі осушених нижчих аліфатичних спиртів (C1-C3), зокрема метанолу, у присутності гідроксидів лужних металів. Процес лужного алкоголізу супроводжується гелеутворенням.
Процес кислотного алкоголізу, так само як і у випадку омилення ПВА за механізмом реакції лужного алкоголізу, супроводжується гелеутвореннмя.
Лужний алкоголіз і гідроліз в суміші нижчих аліфатичних спиртів з іншими розчинниками (діоксан, вода, ацетон, бензин або складні ефіри). При використанні сумішей, компонентом яких є вода, практично у всіх випадках її концентрація не перевищує 10% і омилення супроводжується утворенням гелю.
Отримання ПВС за механізмом реакції гідролізу в присутності кислотних або лужних агентів, де в якості реакційного середовища виступає вода.
Розробка спеціального апаратурного оформлення, що дозволяє вирішити технологічні проблеми, пов'язані з гелеутворенням в процесі омилення ПВА[2,3].
Основним і головним недоліком використовуваних технологій є утворення жорсткого гелю в повному обсязі реакційного апарату при досягненні конверсії порядку 50% і неповна ступінь гідролізу ПВА. Технологічне рішення даної проблеми полягає в розведенні реакційної системи або використанню потокової схеми отримання ПВС, збільшення часу синтезу, нагрівання. Однак це призводить підвищеного споживання розчинника і, відповідно, необхідність його регенерації після синтезу, а нагрівання в присутності обмилюють агента до деструкції полімеру. Іншим способом є використання мішалок спеціальної конструкції (забезпечених лезами) для подрібнення гелю, однак це використання спеціальних реакторів або мішалок здорожує кінцеву. Крім того, вищевказані методи використовуються для отримання широкого спектру сополімерів полівінілацетат-полівініловий спирт [2,5].
1.3. Властивості ПВС
За фізико-хімічними властивостями розрізняють кілька марок повністю омиленого та частково омиленого продукту. Крім того, кожна марка може вироблятися вищого та першого ґатунку.
ПВС являє собою гранульований порошок білого або слабко-жовтуватого кольору, нерозчинний в одноатомних низькомолекулярних спиртах і органічних розчинниках, розчинний у воді при нагріванні. Тпл – 228 ˚С (для повністю гідролізованої форми і 180-190 ˚С – для частково гідролізованої форми; коефіцієнт заломлення [α]20D =1,49-1,53; питома щільність – 1,19-1,31 для твердої речовини при 25 оС і 1,02 для 10% водного розчину при 25 ˚С; питома теплопровідність – 0,4 кал/г [5].
Фізико-механічні властивості та в’язкість водних розчинів полімеру дуже залежать від його мол. м. (див. таблицю 1) та вмісту вінілацетатних ланок. ПВС, що має <3% залишкових ацетатних груп, не розчиняється в холодній воді (лише набрякає), але розчиняється при нагріванні до 80–85 ˚С. Для розчинення ПВС необхідне подрібнення порошку (при розчиненні суміш нагрівається до ~90 ˚С). Іншими розчинниками, які розчиняють ПВС при нагріванні, є диметилсульфоксид, диметилформамід, гліколі, гліцерин. Розчинність у холодній воді значно збільшується при додаванні інших полімерів, розчинних у воді (карбоксиметилцелюлози, крохмалю, декстрину та желатину). При додаванні гліцерину збільшуються еластичні властивості. 4% водний розчин ПВС має рН 5,0–8,0. В’язкість водних розчинів помітно збільшується при додаванні тетраборату натрію. В’язкість 8% водного розчину через 4 доби зберігання збільшується у 2 рази, а при більш тривалому зберіганні він структурується і перетворюється на гель. Цей процес значно прискорюється при зниженні температури зберігання, підвищенні концентрації та Mr полімеру. При нагріванні на повітрі ПВС спочатку набуває жовтого кольору, не плавлячись, а потім темніє [2,5]. Цей процес супроводжується термоокисню- вальною деструкцією, що призводить до розриву макромолекул. Більш високомолекулярні полімери значно легше піддаються термоокиснювальній деструкції. ПВС починає розкладатись при температурі нижче Тпл. Термоокиснювальна деструкція проходить у кілька стадій: створення гідроперекисів, дегідратації й створення хромоформних груп, поява ненасиченості та карбонільних груп. ПВС має високу реакційну здатність, обумовлену наявністю гідроксильних груп. У водних розчинах полімер здатний створювати комплекси з йодом, борною кислотою та їх похідними, солями різних металів і органічних сполук. Водний розчин ПВС при додаванні тетраборату натрію легко перетворюється на гідрогель унаслідок утворення міжмолекулярної хелатної сполуки, взаємодіючи гідроксильними групами з борат-іонами:
Гідрогелі — слабкозшиті, дуже набряклі системи, що містять до 95% води [4].
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 140 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |