Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Теорія поліархії Р.Даля

Одним із різновидів моделі плюралістичної демократії є концепція поліархії. Сам термін Поліархія (від грецьк. ρολι – багато і αρχή – правління, влада)- це «правління багатьох». Американський політолог Роберт Даль зазначає у своїй праці: "Поліархія: Участь і опозиція", що термін поліархія не має визначеного тлумачення, оскільки він сам має деякі сумніви щодо нього. Тому необхідно розглянути еволюцію його походження і становлення. Сам термін виник в Англії в 1609 році, та все ж в літературі він практично не використовувався аж до початку 50-х рр. ХХст. У науковій обіг він як категорія був введений в 1953р. у книзі Чарльза Ліндблома і Роберта Даля "Політика, економіка і добробут". Вони аналізували термін поліархію як процес, за допомогою якого пересічні громадяни можуть здійснювати певний контроль за політичними лідерами. У подальшому концепція поліархії доповнювалася істотними ознаками, котрі тим чи іншим чином зачіпають аспекти плюралістичної демократії.

Отже перейдемо до самої теорії поліархії Роберта Даля. Перш за все варто зазначити, що його цікавила відмінність між двома варіантами вживання терміна, що дуже часто плутають з «демократією». Перший варіант – для опису мети або ідеалу, можливо навіть недосяжного в реальності, а інший – для опису відмінних характеристик діючих політичних систем, що власне в сучасному світі називаються демократичними або демократіями. Згідно з Оксфордським словником, що був написаний у 1909р., поліархія є «управління державою або містом багатьма на противагу монархії». За Далем демократія – це мета, а не щось досягнуте. Вона є утопією, а саме корисною. Оскільки вказує на напрямки, де можна відшукати альтернативи до існуючої демократії. А поліархія – це демократія в дії. Як вже вище згадувалось, це є певний процес наближення до демократії. Та згодом політолог дійшов до переконання, що розглядати поліархію як процес менш результативно, ніж як певну спрямованість інститутів. Даль дає досить розгорнуту характеристику сутності поліархії. Зокрема, він пише: «Поліархія — політичний порядок, який відзначається у найзагальнішому вигляді двома масштабними характеристиками: громадянські права на­дані порівняно високій частині дорослих, а самі ці права дають можливість проявляти незгоду і шляхом голосування усувати вищих посадових осіб від управління... - якщо конкретніше, -... то поліархія є політичний порядок, який спирається на сім основних інститутів, і всі вони повинні діяти, щоб система могла бути визнана саме поліархією.

До основних інститутів він відносить:

1) Контроль за рішеннями уряду конституція покладає на офіційних осіб, які обираються народом.

2) Дані офіційні особи періодично обираються шляхом чесних виборів, що виключають будь-який примус.

3) Практично все доросле населення має право обирати офіційних осіб.

4) Практично все доросле населення має право претендувати на виборні посади.

5) Громадяни мають право висловлювати свою думку, не побоюючись переслідування з політичних мотивів.

6) Громадяни мають право одержувати інформацію з альтернативних інформаційних джерел, що захищені законом

7) Громадяни мають право створювати незалежні асоціації й організації, включаючи політичні партії та групи інтересів.

З цієї точки зору поліархія є унікальним історично зумовленим комплексом щойно перерахованих інститутів. Вони виникли в результаті тих спроб адаптувати демократичні ідеї і наявний досвід до великих масштабів сучасних націй – держав, що робилися в ХVIII ст.

Поняття поліархія може бути розглянута з різних точок зору. Серед них можна виділити такі:

· як тип режиму(тобто поліархія може бути розглянута як певний тип режиму для управління сучасною державою, з такими характеристиками, котрі б істотно відрізняли від інших режимів);

· як продукт демократизації націй – держав(поліархія може бути осмислена історично, саме з цієї точки зору вона є унікальним історично зумовленим комплексом);

· як необхідність демократичного процесу(тут поліархія може бути зрозуміла як спрямованість політичних інститутів Якщо говорити, що поліархічні інститути є необхідні для здійснення демократичного процесу, то я погоджуюсь з думкою Даля, це ще не означає, що вони достатні.);

· як система перевірки компетенції (з цієї точки зору, поліархія може бути зрозуміла як певна система політичного контролю. Тут найбільш явною характеристикою поліархії можна позначити відкрите змагання між політичними елітами за владу.);

· як система прав (поліархія може бути інтерпретована як система прав, у якій звичайні права гарантовані і захищені конституційно. Тобто кожен із семи інститутів, що були вище наведені, забезпечує дотримання певних правил, що виправдовує його існування. Право пов’язане з поліархією слід розглядати як явище, або певну ідею, що є необхідною для здійснення свободи і рівності демократичного процесу.)

У країні має бути сформоване СДП-суспільство. СДП — ні що інше як сучасність, динамічність та плюралістичність, як основні характеристики придатного для становлення поліархії суспільства. Ідея сучасності демонструє історично високий середній рівень благоустрою, прибутків, споживання та освіти тощо. Динаміка природи суспільства показує економічне зростання, підвищення рівня життя. Плюралістичність робить наголос на таких показниках, як наявність великої кількості порівняно автономних груп та організацій, насамперед в економіці. СДП-суспільство розсіює владу, вплив, авторитет та контроль, що раніше зосереджувалися в єдиному центрі, між різними індивідами, групами, асоціаціями, організаціями. СДП-суспільство сприяє появі установок і переконань, що готують ґрунт для розвитку демократичних ідей.