Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 10. Синтаксис.

Читайте также:
  1. СИНТАКСИС. КУЛЬТУРА РЕЧИ

1. Смислове й граматичне об’єднання двох або більше повнозначних слів називається словосполученням. Словосполучення бувають лексичні (стійкі) й синтаксичні (вільні).Лексичні словосполучення існують у мові в готовому вигляді і завжди називають одне поняття: на носі зарубати (запам’ятати), і вдень і вночі (постійно).У реченні вони виступають як один член. Синтаксичні словосполучення, на відміну від лексичних, творяться в процесі мовлення, і кожне слово в них зберігає своє лексичне значенняСинтаксичні словосполучення, утворені з двох повнозначних слів, називаються простими, утворені з трьох і більше повнозначних слів, називаються складними. Складні словосполучення можна розкласти на прості.Слова в словосполученні об’єднуються або як рівноправні, або як нерівноправні. Відповідно до цього словосполучення бувають сурядні і підрядні. Сурядне словосполучення — це смислове й граматичне поєднання двох або більше повнозначних слів як граматично рівноправних.Між словами в сурядному словосполученні існує граматичний зв’язок, який виражається сполучниками (необов’язково) і координацією.Сурядні словосполучення є будівельним матеріалом для речень. У речення вони входять як однорідні члени. Підрядне словосполучення — це смислове й граматичне поєднання двох або більше повнозначних слів як граматично нерівноправних: одне з них — головне, друге — залежне.Від головного слова ставиться питання, залежне — відповідає на поставлене питання. Такий зв’язок між словами називається підрядним. За роллю в реченні підрядні словосполучення поділяються на предикативні і непредикативні.

Предикативні підрядні словосполучення являють собою поєднання підмета з присудком і виконують у реченні роль синтаксичного центра.

Предикативне словосполучення — це ще не речення, воно є лише будівельним матеріалом для речення.

Непредикативні підрядні словосполучення в реченні входять або тільки до групи підмета, або тільки до групи присудка.Залежно від того, якою частиною мови виражене головне слово, непредикативні підрядні словосполучення бувають: іменникові; прикметникові; числівникові; займенникові; дієслівні; прислівникові.

Залежно від того, як головне слово пояснюється залежним, непредикативні підрядні словосполучення бувають:

а) додаткові — залежні слова відповідають на питання непрямих відмінків.б) означальні — залежні слова відповідають на питання який? Чий?

в) обставинні — залежні слова відповідають на питання різних обставин як? де? куди? коли?

2. Між словами в підрядному словосполученні виникає також три види підрядного зв'язку:узгодження, керування, прилягання.При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного.Як правило, зв'язком узгодження поєднується іменник (головне слово) з прикметником, дієприкметником, порядковим числівником, займенником прикметного типу. При узгодженні зміна головного слова викликає зміну залежного.Керування- це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова.При керуванні залежним словом буває іменник, рідше- займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника.При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом.У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив).

3. Р е ч е н н я - це граматично оформлена, інтонаційно завершена, комунікативна мовна одиниця, в якій формується й виражається відносно самостійна думка, що відображає частинку реальної дійс-ності й показує різні відношення повідомлюваного змісту до буття. Речення є одиницею повідомлення. Воно виражає відносно закінчену думку, і характеризується смисловою завершеністю.Речення має закінчену інтонацію, яка робить його цілісним для сприйняття на слух. Кожен вид речення має відповідну інтонацію.Інтонацією розрізняються повідомлення, ствердження, наказ, прохання, заперечення, питання, захоплення тощо.

4. Р е ч е н н я - це граматично оформлена, інтонаційно завершена, комунікативна мовна одиниця, в якій формується й виражається відносно самостійна думка, що відображає частинку реальної дійс-ності й показує різні відношення повідомлюваного змісту до буття. Крім комунікативності, основними ознаками речення є предикативність та інтонація.Предикативність - співвіднесеність змісту речення з об'єктивною дійсністю. Завдяки предикативності зміст речення трактують як реальний чи можливий, бажаний тощо. Головним носієм предикативності є присудок. Предикативність формується граматичними значеннями модальності, способу і часу.Модальність - вираження мовцем свого ставлення до змісту висловлювання. Мовець може щось стверджувати, заперечувати, бажати, передбачати тощо. Модальність виражається дієслівними способами, модальними частками, спеціальними модальними словами (здається, кажуть, безумовно, напевно, мовляв та ін.).Щоб предикативна конструкція стала реченням, вона повинна бути інтонаційно оформлена. Роль інтонації у формуванні речення надзвичайно важлива. Будь-яке слово може стати реченням, якщо його вимовити з певною інтонацією.

5. За структурою речення поділяються на прості й складні. Просте речення має в своєму складі одну граматичну основу, виражену сполученням підмета й присудка або лише одним головним членом. У складному реченні, є дві й більше граматичні основи. Прості речення можуть бути двоскладними й односкладними, поширеними й непоширеними, повними й неповними, ускладненими й неускладненими Двоскладним називається речення, в якому є обидва повні члени -підмет і присудок. Односкладне речення має лише один головний член, співвідносний з підметом чи присудком двоскладного речення. Непоширеним називається речення, що складається тільки з головних членів - підмета й присудка. Поширеним називається речення в якому, крім головних, є й другорядні члени. Повним називається речення, в якому є всі структурно необхідні члени. Неповним називається речення, в якому не названо (словесно не виражено) один або кілька членів речення, що легко встановлюються з контексту. Ускладненими називаються речення, які мають у своєму складі однорідні члени речення, відокремлені члени, звертання, вставні слова (словосполучення й речення).

6.. С у д ж е н н я - це така форма мислення, яка розкриває зв'язок між предметом і його ознакою. Те, про що говориться у судженні називається "предметом думки у судженніі позначається буквою латинського алфавіту "S".Те, що говориться у судженні про предмет думки називається "ознакою предмета думки" і позначається буквою латинського алфавіту "Р".Відношення між предметом думки і ознакою предмета думки фіксується логічною ознакою "є/не є".Отже, логічна структура судження складається із суб'єкта S, предиката Р і логічної зв'язки "є/не є"."S" і "Р" називаються термінами судження, а логічною зв'язкою слова "є" і "не є". 3 а г а л ь н о з а п е р е ч у в а л ь н и м називається атрибутивне судження, яке за кількістю є загальним, а за якістю - заперечу-вальним. Загальнозаперечувальне судження має таку схему: "Жоден S не є Р".Ч а с т к о в о з а п е р е ч у в а л ь н и м називається атрибутивне судження, яке за кількістю є частковим, а за якістю заперечу-вальним. Схема частковозаперечувального судження така: " Деякі S не є Р".

7. За метою висловлювання речення поділяються на такі типи:розповідні, питальні й спонукальні. Розповідними називаються речення, що містять повідомлення про різні явища, події, факти, предмети, їх ознаки.Розповідні речення різноманітні за своїм змістом і структурою. Це найпоширеніший тип речень у різних стилях мови Питальними називаються речення, що містять у собі питання, яке спонукає співбесідника до відповіді.Залежно від характеру запитання питальні речення поділяються на підгрупи:

а) власне-питальні речення, що передбачають обов'язкову відповідь;

б) питальні речення, які передбачають тільки ствердження чи заперечення того, що в них висловлюється;

в) риторичні речення, що містять у собі твердження й не вимагають відповіді;

г) питально-спонукальні речення містять у собі спонукання до дії, що виражене через запитання;

Спонукальними називаються речення, в яких виражається спонукання до дії. Вони можуть виражати різні волевиявлення: наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, дозвіл, заборону. До засобів вираження спонукання належать: а) наказовий спосіб дієслова;

б) неозначена форма дієслова; в) форми умовного способу, які набули значення спонукання;

Розповідні, питальні й спонукальні речення можуть мати різний ступінь емоційного забарвлення. Одні з них вимовляються зі звичайною інтонацією й належать до емоційно нейтральних; інші - з підсиленою, напруженою й називаються окличними. Отже, розповідні, питальні й спонукальні речення можуть бути окличними.




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав