Читайте также:
|
1) Деякі дослідники з метою пояснення генези мови звернулись до археології й дисципліни, відомої під назвою «лінгвістична палеонтологія». Але ні та, ні інша не можуть зробити суттєвого внеску у вивчення походження мови. Фундаментальна проблема тут полягає в тому, що не існує свідчень про доісторичний стан мови. Ми набираємо повітря в легені й починаємо говорити якоюсь мовою. Але мовні факти, що нас цікавлять, тут же зникають. Якою ж була мова наших далеких предків? Чи використовували вони слова, які б здалися нам сьогодні дивними? Чи відрізнявся їх акцент від нашого? Мова наших предків утрачена для нас, оскільки ніхто спеціально не турбувався про те, щоб зберегти її Відсутність же надійних даних підриває всі теорії походження мови, хоча вчені все-одно шукають тут відповідей. Існує кілька розповсюджених гіпотез походження мови, але при тому жодна з них не дає вичерпної відповіді на поставлене питання.
2) Палеонтологія лінгвістична- лінгвістична і допоміжна історична дисципліна, що використовує мовні дані для здобуття інформації про історію носіїв мов і їх матеріальної і духовної культури в допісьменний період. Термін введений швейцарським лінгвістом А. Пікте П. л. використовує мовні факти трьох типів. 1) Що реконструюються методами етимології і порівняльно-історичного мовознавства слова і коріння допісьменних мов («праязиков» мовних сімей і ін.). Семантика цих слів і коріння свідчить про реалії, що існували у відповідній культурі або в природному оточенні етносу. 2) Дослідження запозичень в допісьменних мовах показує одночасність існування різних древніх етносів, їх культурні зв'язки і незрідка їх географічне сусідство. Наприклад, декілька десятків запозичень в загальноіндоєвропейській мові з семітської говорить про одночасність існування обох етносів і про їх географічну близькість. Також встановлюється одночасність і географічне сусідство угро-фінською і індоїранськой мовних общностей. 3) Лінгвістичне дослідження топонімів дає інформацію про древньому розселенні етносів. Індоєвропейська П. л. («наука про індоєвропейські старовини») досягла значних успіхів в кінці 19 — початку 20 ст Скептичне відношення до П. л., поширене в 30—40-і рр. 20 ст, пояснювалося методологічно незрілим підходом науки до порівняльно-історичного мовознавства. У 2-ій половині 20 ст П. л., користуючись уточненими методами реконструкції семантики (звернення до цілих семантичних систем замість окремих слів, облік історико-культурних і порівняльно-етнографічних даних і пр.), успішно застосовується до індоєвропейського, семітського, уральського і ін. мовному матеріалу і з найбільшою надійністю — до дослідження пізніших епох (спільнослов'янською, древнегерманськой і інших).
3)Гіпотеза божественного походження мови. В уявленнях народів, що населяли Азію й Індостан, мова була створена Божественним початком. У деяких священних писаннях зазначалося, що мову створили мудреці під покровительством Бога
Гіпотеза людей-винахідників мови. Прихильником теорії встановлення імен був Платон. Арістотель же вважав, що слова є знаками хвилювань душі, вражень від речейЖ.Ж.Руссо й А.Сміт уважали, що мова виникла як результат домовленості, договору, тобто – люди зібралися й домовилися про значення слів.
Гіпотеза випадкового винаходу мови. Е.Торндайк уважав, що зв’язок звуків зі змістовним наповненням слів міг установлюватися в окремих осіб випадково, а потім, при повторенні, фіксуватися й передаватися іншим членам колективу
Гіпотеза життєвих шумів. На думку В.В.Бунака, мова виникла не на основі звуків, властивих вищим мавпам, а на основі життєвих шумів, що супроводжують звичайну поведінку: нявкання, гавкання тощо
Гіпотеза звуконаслідування. Німецький філософ Г.Лейбніц уважав, що слова виникли завдяки стихійному інстинктивному наслідуванню тих вражень, які здійснювали на давніх гомінід предмети навколишнього середовища і тварини
Гіпотеза афекту. Така гіпотеза – одна з ранніх. Згідно з нею, мова виникла з безсвідомих викриків, що супроводжують різні емоційні стани. Але звуки, що виробляються в стані афекту, збудження, не могли нести смислового навантаження й узагальнення. Деякі вчені вважають, що першими реальними елементами мови були закінчення певних викриків, що розрізнялися за інтенсивністю. Поступово ці звуки відокремились і стали командами
Гіпотеза ручних жестів. Згідно з В.Вундтом, рух голосових органів спочатку виник як частина пантомімічного комплексу – рухів тіла, рук, обличчя. Особливого значення набувають рухи рук. У первісних людей спочатку була пантоміма, що супроводжувалася нечленороздільними звуками, як у мавп, наприклад: сигнали небезпеки, притягання уваги.
4) Розвиток мови загалом супроводжується постійними змінами. Змінюється її звукова, лексична, морфологічна і синтаксична системи.Розвивається мова за своїми законами, які мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі людей. Усі зміни в мові зумовлені зовнішніми і внутрішніми причинами.До зовнішніх причин належать економічний та суспільно-політичний розвиток, вплив різних історичних подій, прогрес у науці та техніці, розвиток культури тощо.Зовнішні чинники є надзвичайно потужними. Від них залежать не тільки зміни в мові, а й саме існування чи зникнення мови. Мова існує доти, доки існує народ - носій цієї мови. Зовнішні причини впливають на зміни окремих структурних елементів мови: появу нових слів, вимову звуків, виникнення нових граматичних форм та ін. Внутрішньомовні причини закладені в самій мові, в її внутрішній системі, в її можливостях і тенденціях.Зовнішні і внутрішні причини взаємопов'язані, тому мовні зміни нерідко є наслідком взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників.В історії розвитку конкретних мов відомі два процеси - диференціація (поділ) та інтеграція (злиття) мов. Диференціація - процес, за якого з однієї мови виникає дві або більше мов. Говорячи різними варіантами однієї мови, люди внаслідок поступового розходження цих варіантів з часом стають важко розуміти одні одних, і ці варіанти починають сприйматися як різні мови. Залежно від характеру контактування (форма, сила і тривалість контактування) виникають різні явища: від звичайних запозичень слів, звуків, граматичних категорій до появи спрощених мов для тимчасового спілкування між різномовними прошарками населення, створення креольських мов та мовної асиміляції.За активного і тривалого контактування може відбутися схрещення мов, внаслідок чого виникає нова мова. В основі такої мови - одна з контактуючих мов.Інша мова залишає "сліди" в новоутвореній мові, які називають субстратом і суперстратом. Субстрат - елементи переможеної мови автохтонного народу в мові-переможниці прийшлого народу-завойовника. Суперстрат (- елементи переможеної прийшлої мови народу-завойовника в мові-переможниці місцевого населення. Схрещення (субстрат і суперстрат) - це глибокі зміни структури мови-переможниці, тобто зміни в морфології, синтаксисі та фонетиці; це порушення внутрішніх законів розвитку мови. Тому в жодному разі не можна факти лексичного запозичення тлумачити як явище схрещення.
5) Мо́ва міжнаро́дного спілкува́ння — мова-посередник, яка використовується народами багатонаціональної держави для взаємного спілкування, наприклад, українська мова як засіб спілкування в Україні.
Відрізняється від міжнародної мови тим що використовується принаймі у межах однієї держави. Мовою міжнародного спілкування, як правило, є мова поширена в межах певного регіону. В основному у світі статусом міжнародної користується мова англійська, — і також найпоширеніші мови землі: іспанська, французька, та частково — німецька.
В окремих регіонах Землі роль мови міжнародного спілкування на регіональному рівні відіграють французька, арабська, й іспанська. У Центральній Африці таку ж функцію прийняли мови хауса та суахілі.
Мова набуває статусу мови міжнародного спілкування, як правило, завдяки історичним передумовам. Так, мовою міжнародного спілкування стає мова:
панівного етносу на певній території (так було з давньоруською мовою у Великому Князівстві Литовському, де найбільшим етносом був давньоруський);
колонізатора (так було з російською, французькою, англійською, іспанською, арабською).
6) Штучні мови - спеціальні мови, які, на відміну від природних, сконструйовані цілеспрямовано. Таких мов існує вже більше тисячі, і постійно створюються все нові і нові.
Розрізняють такі види штучних мов:
Мови програмування і комп'ютерні мови Інформаційні.
Формалізовані мови науки Мови неіснуючих народів, Міжнародні допоміжні мови
Допоміжні мови - призначені для практичного спілкування: есперанто, інтерлінгва, слово, словянськи.
Артистичні чи естетичні мови - створюються для творчого та естетичного задоволення
Апостеріорні мови - мови, побудовані переважно на основі інтернаціональної лексики: інтерлінгва, окціденталь
Змішані мови - слова і словотвір частково запозичені з неіскусственних мов, частково створені на основі штучно придуманих слів і словотворчих елементів: волапюк, ідо, есперанто, НЕО.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 56 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |