Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Гетьманщина і народна освіта

Другою, не менш драматичною, сторінкою в історії української революції була Гетьманщина, яка проіснувала сім з половиною місяців, з 29 квітня 1918р. по 14 грудня.

Розглянемо досягнення уряду Павла Скоропадського на освітянській ниві.

З 11 по 1 4 січня 1918р. проходив з'їзд повітових комісарів народної освіти в м. Києві. З’їзд ухвалив резолюцію, у якій наголошувалося на необхідності українізувати вищі навчальні заклади, а в 1918-1919 навчальному році вже мало бути українізовано 75 % державних гімназій; нові навчальні заклади мали відкриватися тільки з українською мовою викладання, якщо ж бракувало приміщень, то ці заклади мали бути зрівняні в правах з гімназіями щодо використання бібліотек та кабінетів. Учителями української мови могли бути тільки кваліфіковані фахівці.

Усі вчителі зобов'язані були оволодіти українською мовою до 1919р. Діловодство мало вестися українською мовою.

Делегати з цим рішенням побували на прийомі у Скоропадського, який пообіцяв докласти зусиль для його реалізації. Міністром освіти було призначено М.Василенка. Майже одразу було ухвалено закон про обов'язкове навчання українською мовою та викладання української літератури, історії, географії України в усіх середніх навчальних закладах.

За Гетьманщини було засновано близько 150 нових україномовних гімназій, у тому числі і в сільських районах. З вересня 1918р. в Баришполі на Полтавщині відкрили державну українську гімназію ім. П.Чубинського в складі 5-6 класів.

22 жовтня почав роботу Кам'янець-Подільський державний університет з такими факультетами: історико-філологічний, математичний, природознавчий, на яких викладали 15 професорів і три доцент. Держава виділила на утримання навчального закладу 800 000 крб. Пізніше в університеті відкрилась єврейська кафедра з викладанням єврейської мови та літератури, біблейської археології, біблейської географії.

1 жовтня 1918р. почалося навчання в Педагогічному жіночому фребелівському інституті. Уже на 2-3 курсах ввели лекції з українознавства.

24 листопада 1918р. було створено Українську Академію наук, на чолі якої стали вчені із світовим ім'ям – В.Вернадський (президент) і А.Кримський (секретар).

Комісія у шкільних справах на чолі з академіком Вернадським ухвалила законопроект про державний статут Київського українського народного університету. Університету віддали приміщення кадетського корпусу, виділили на утримання його 1млн. 300тис. крб. До складу університету увійшло 30 повних професорів і 15 приватних доцентів. У 1918р. в університеті навчалося 2 000 осіб, відкрилося два нових факультети: медичний і природничий.

Слід відзначити, що в усіх університетах, які були на той час в Україні, з'явилися нові кафедри – української мови та літератури, історії та права України.

Кількість навчальних закладів

Улітку 1918р. діяли 64 вчительські курси, з них 59 – українською мовою, польською та єврейською.

Уряд гетьмана П.Скоропадського продовжував розбудовувати національну систему освіти. Здебільшого відкривалися нові навчальні заклади, українізація існуючих проводилася поволі, а у російськомовних середніх навчальних закладах уводилися, як обов'язкові предмети, українська мова, історія та географія України, історія української літератури. Уряд всіляко підтримував громадські товариства, організації і заохочував приватні ініціативи в заснуванні українських навчальних закладів. Поступово орієнтація на широке самоврядування змінюється централізацією освітньої справи. Комісар освіти залишається тільки в Києві, в Одесі та Харкові поновлюються шкільні округи, поступово скасовують відділи освіти національних меншин та ради освіти. Міністерство освіти перебирає на себе призначення вчителів (це питання раніше входило до компетенції місцевих органів), запроваджується жорсткий адміністративний контроль.

Отже, за якихось кілька місяців Гетьманщина мала на своєму рахунку значні здобутки в галузі освіти, про які мріяли багато поколінь інтелігенції.

Але, попри чимало позитивних кроків на шляху творення української держави, режим Скоропадського зробив цілий ряд фатальних політичних прорахунків. По-перше, це залежність від німців; по-друге, проведення вкрай непопулярних заходів ("каральні експедиції"); по-третє, багато українців вважали П.Скоропадського прихильником росіян. І для цього було немало підстав. Усі чиновницькі посади посідали росіяни, які не приховували свого несприйняття української державності. Більше того, 14 листопада 1918р. гетьман призначив новий кабінет, який майже повністю складався з російських монархістів. Він проголосив Акт федерації, за яким бралося зобов'язання об'єднати Україну з майбутньою небільщовицькою російською державою. Наслідки були передбачувані. На знак протесту міністри-українці вийшли з уряду, опозиція того ж дня – 14 листопада утворила альтернативний уряд – Директорію, а 14 грудня її війська (близько 3,5 тис., січових стрільців) увійшли до Києва, скинувши гетьмана П.Скоропадського.