Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття про об’єктно-орієнтоване програмування.

У лекції:

- поняття об’єктно-орієнтованого програмування;

- відмінності ООП від процедурного програмування;

- поняття про форми, об’єкти та методи;

- призначення бібліотеки візуальних компонентів;

- робота в середовищі програмування Delphi.

Історично склалось так, що програмування виникло та розвивалось як процедурне програмування, в якому основою програми є алгоритм, тобто процедура обробки даних.

Об’єктно-орієнтоване програмування (ООП) —це методика розробки програм, в основі якої лежить поняття об’єкта, як деякої структури, що описує об’єкт реального світу, його поведінку. Задача, яка розв’язується з використанням методики ООП, описується в термінах об’єктів і операцій над ними, а програма при такому підході представляє собою набір об’єктів та зв’язків між ними.

ООП застосовується для розв'язування задач, дещо відмінних від тих, які розглядалися нами раніше. Якщо в традиційному (процедурному) програмуванні головною метою було отримати результат і вивести його на екран у звичайному вигляді, то тут власне оформлення результатів на екрані відіграватиме важливу роль. Результати будемо виводити на форму — у характерне для операційної системи Windows в вікно, де можна застосувати різноманітні елементи керування, властиві для діалогових вікон прикладних програм: текстові поля, поля редагу­вання, поля-списки, кнопки тощо. Важливо навчитися вдало розташо­вувати ці елементи на формі з метою якнайкращого їх візуального сприйняття. Такі елементи в середовищі візуального програмування Delphi називаються об'єктами-компопентами (компонент, чол.рід).

Поняття об'єкта покладено в основу ще іншого стилю програ­мування — візуального програмування. Візу­альне програмування виникло на основі ООП як засіб автоматизації процесів об'єктно-орієнтованого програмування. Можна навести таку паралель: якщо умовно об'єктно-орієнтоване програмування порівняти з роботою користувача в режимі команд MS-DOS, то візуальному програмуванню відповідає робота в оболонці Norton Commander. Корис­тувачеві для складання програми тут надаються графічні (візуальні) засоби — компоненти, які потрібно вдало розташувати на формі.

Компоненти мають певні властивості (атрибути), які можуть набу­вати значення з деякого заздалегідь фіксованого набору чи значення, задані користувачем. Добираючи компоненти і надаючи їм потрібні властивості, користувач створює розв'язки поставлених задач.

Для опрацювання числових та інших даних (тобто для розв'язу­вання характерних для першого розділу задач), складають підпрограми-процедури як у традиційній мові Паскаль. Такі процедури називають методами об'єктів.