Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Общая характеристика первобытно-общественного строя. Организация власти в первобытном обществе.

Читайте также:
  1. a. Общая итоговая оценка воздействия
  2. Amp;Сравнительная характеристика различных методов оценки стоимости
  3. I. Доказывание, понятие и общая характеристика
  4. I. Место Государственной думы в системе органов власти царской России (1905 1912 гг.).
  5. I. Общая информация
  6. I. Общая информация
  7. I. ОБЩАЯ ФИЗИОЛОГИЯ. ВВЕДЕНИЕ.
  8. I. Организация класса
  9. I. Организация класса.
  10. I. Организация начала урока

Бітумні в’яжучі – складні суміші вуглеводнів і їхніх неметалічних похідних (сполук вуглеводнів із сіркою, киснем, азотом). Залежно від вихідної сировини їх поділяють на природні й штучні нафтові бітуми.

Природні бітуми – тверді речовини або грузлі рідини чорного або темно-коричневого кольору, які зустрічаються в природі в чистому вигляді або просочують осадові гірські породи (вапняки, піщаники). Багато тисячоліть назад нафта проникнула у верхні шари земної кори, просочила гірські породи, а потім у результаті повільного видалення з її летучих речовин перетворилася в природний бітум. Гірські породи, що містять від 5 до 20 % природного бітуму, називають асфальтовими. Чистий бітум витягають обробкою здрібненої асфальтової гірської породи гарячою водою або органічними розчинниками.

Природний бітум при нагріванні поступово розм'якшується, а при охолодженні твердне. У воді він нерозчинний, але легко розчиняється в сірковуглеці, бензолі, хлороформі, скипидарі й інших органічних розчинниках.

У будівництві природний бітум через дефіцитність і високу вартість застосовують головним чином для виробництва бітумних лаків.

Асфальтові породи у вигляді тонкого порошку використовують для одержання асфальтової мастики й асфальтових бетонів.

Нафтові бітуми є продуктом переробки нафти і її смолистих залишків. Залежно від способу одержання розрізняють залишкові, окислені й крекінгові нафтові бітуми.

Залишкові бітуми (гудрон) утворюються після відгону від нафти бензину, гасу й частини масел. При нормальній температурі вони являють собою тверді речовини.

Окислені бітуми одержують, продуваючи повітря через нафтові залишки, які при цьому окисляються й ущільнюються під дією кисню.

Крекінгові бітуми — продукт розкладання нафти й нафтових масел при високій температурі (крекінгу).

Нафтові бітуми мають чорний або темно-бурий колір. Залежно від в'яжучості їх поділяють на тверді, напівтверді й рідкі. Тверді й напівтверді нафтові бітуми ділять на будівельні, покрівельні й дорожні.

Тверді й напівтверді нафтові бітуми застосовують для пристроїв дорожніх покриттів, виготовлення гідроізоляційних і покрівельних рулонних матеріалів - бітумних мастик, лаків і ін., а рідкі - тільки для пристроїв дорожніх покриттів. При використанні нафтових бітумів у будівництві необхідно вибирати марку бітуму або суміші двох бітумів залежно від області застосування й кліматичних умов даної місцевості.

Властивості бітумів. Основні властивості, що визначають якість нафтових бітумів і розподіл їх на марки - в’яжучість, температура розм'якшення й спалаху, розтягування.

В’яжучість вимірюють на пенетрометрі за глибиною проникнення в бітум голки під навантаженням. Чим більша глибина проникнення голки в бітум, тим менша його в’язкість.

Температуру розм'якшення бітуму визначають на приладі «Кільце й куля». Це властивість бітуму характеризує придатність його для використання в різних температурних умовах.

Температура спалаху має значення для встановлення технологічних параметрів при роботі з бітумом, вимірюють її на спеціальному приладі. За температуру спалаху приймають температуру, показувану термометром з першою появою синього полум'я над частиною або над всією поверхнею зразка бітуму.

Розтяжність бітуму знаходять шляхом розтягання зразка на дуктилометрі. Довжина витягнутого зразка (у см.) у момент його розриву є показником розтяжності бітуму.

Розглянуті властивості перебувають у взаємозв'язку. Наприклад, тверді бітуми мають високу температуру розм'якшення, але малу розтяжність, тобто є відносно тендітними; навпаки, бітуми, що розм'якшуються при невисокій температурі, можуть сильно розтягуватися, тобто мають велику пластичність.

Нафтові бітуми мають щільну будова, пористість їх практично дорівнює нулю, тому вони водонепроникні, стійкі проти дії кислот, лугів, агресивних рідин і газів, морозостійкості. Вони здатні міцно зчіплюватися з кам'яними матеріалами, деревом, металами, але розчиняються в органічних розчинниках (хлороформі, бензині й ін.). В експлуатаційних умовах під дією сонячного світла й кисню повітря відбувається старіння бітумів, що супроводжується підвищенням твердості й крихкості. Основні показники фізико-механічних

властивостей нафтових бітумів наведені в табл. 14.

Марка бітуму Глибина проникання голки при 25°С, 0,1 мм Розтяжність при 25° С, см, не менше Температура, СС, не нижче
розм'якшення спалаху
Будівельні
БН-50/50 41-60      
Б Н-70/30 21—40      
БН-90/10 5—20      
Покрівельні
БНК-45/180 140—220 Не нормується 40—50  
БНК-90/40 35—45 85—95  
БНК-90/30 25—35 95—95  
Дорожні поліпшені
БНД-200/300 201—300 Не нормується    
БНД-130/220 131—200      
БНД-90/130 91—130      
БНД-60/60 61-90      
БНД-40/60 40—60      

 

Таблиця 14. Фізико-механічні властивості нафтових бітумів

 

 

Бітуми перевозять у дерев'яних бочках, бідонах, фанерних або метало-фанерних барабанах, паперових мішках, іноді навалом у вигляді відформованих плит. Транспортують ці матеріали до місця застосування в залізничних цистернах, обладнаних підігрівальними пристроями, або на платформах.

Нафтові бітуми варто зберігати в спеціальних закритих складах або під навісом, захищаючи їх від дії сонячних променів і атмосферних опадів.


Дьогтеві в’яжучі

Дьогтеві в’яжучі одержують як побічний продукт при переробці на хімічних заводах твердого палива (кам'яного й бурого вугілля, гарячих сланців і ін.). Із цієї групи органічних в’яжучих найчастіше в будівництві застосовують кам'яновугільний дьоготь і кам'яновугільний пек.

Кам'яновугільний дьоготь являє собою грузлу маслянисту рідину чорний або бурий кольори з характерним запахом фенолу й нафталіну. У сирому виді кам'яновугільний дьоготь непридатний у будівництві, тому що містить воду й летучі фракції. Із сирого дьогтю шляхом нагрівання видаляють воду, а потім відганяють легкі й середні масла, у результаті чого одержують так званий відігнаний дьоготь, який можна застосовувати в будівництві. У процесі відгону при 300— 360 °С виділяють антраценове масло.

Кам'яновугільний пек — тверда речовина чорного кольору, яку одержують по закінченні відгону масел з кам'яновугільної смоли. Пек зовсім не розчиняється у воді, але розчинний в органічних розчинниках, стійкий у кислотах і розчинах солей. Кам'яновугільний пек - токсична речовина, тому при роботі з ним необхідно дотримуватись спеціальних правил техніки безпеки.

Пек застосовують як в'яжучу речовину в мастиках. Сплавляючи пек з відігнаним дьогтем або антраценовим маслом, можна одержати складений дьоготь - найбільш придатний для будівництва. Ці суміші мають високі клеєні властивості. Змінюючи співвідношення пеку й дьогтю (або антраценового масла), готують сполуки з різними температурами розм'якшення й в’яжучістю: чим більше в суміші пеку, тим вище температура розм'якшення, і крихкість суміші. Відігнаний і складений дьогті широко застосовують при будівництві доріг і виготовленні покрівельних матеріалів.

Дьогтеві матеріали є менш атмосферостійкими, аніж бітумні. Для підвищення в'яжучості, асмосферо- і температуростійкості в складені дьогті вводять тонкоподрібнені матеріали (вапняк, доломіт) і називають наповненими.

Дьогті транспортують у залізничних цистернах або автоцистернах, а пек – навалом у критих вагонах або в термоцистернах і бітумовозах. Зберігають їх у закритих складах або під навісом.


Асфальтові й дьогтеві розчини й бетони

На основі органічних в’яжучих речовин (бітумного, дьогтевого або асфальтового) готують розчини й бетони, назва яких відповідає виду застосовуваного в’яжучого.

Асфальтовий розчин являє собою суміш асфальтового в’яжучого з піском. Асфальтовим в'яжучим служить суміш нафтового бітуму з мінеральним порошком. Якість розчину підвищується при введенні в його сполуку асфальтового порошку, що містить природний бітум. Загальна кількість бітуму в розчині звичайно 9 — 11 %. Асфальтовий розчин готують на заводах, де від дозовану суміш компонентів розчину нагрівають у казанах до 180 °С і ретельно перемішують.

Асфальтові розчини широко застосовують у будівництві для покриття тротуарів, підлог промислових будинків і складів, конструкцій плоских дахів, в якості основи для плиткових і паркетних підлог. Асфальтовий розчин автосамоскидами транспортують до місця укладання й наносять шаром 2-3 см. на суху ущільнену підставу, після чого розчин загладжують ручними гладилками або ущільнюють механічними ковзанками. При остиганні бітуму розчин твердіє.

Асфальтобетон — штучний матеріал, що одержують в результаті ущільнення суміші, що складається з бітуму, мінерального порошку, піску й крупного заповнювача - щебеню або гравію. При підборі сполуки асфальтобетону вибирають марку бітуму й співвідношення в'яжучої й тонкомолотої мінеральної добавки для забезпечення необхідної міцності асфальтобетону й відповідної теплостійкості. Загальний вміст бітуму в асфальтобетоні 5–6 % по масі. Як крупний заповнювач найчастіше використовують вапнякові щебені крупністю 10-40 мм, що володіє гарним зчепленням з бітумом.

Переваги асфальтового бетону – висока механічна міцність, що забезпечує необхідний опір для проходження транспорту, здатність до пружних і пластичних деформацій, рівність і гігієнічність покриттів, легкість очищення.

Дослідження з удосконалювання методів підбору сполук асфальтобетонів, технології їхнього готування й укладання, а також по підвищенню довговічності асфальтобетонних покриттів були проведені радянськими вченими П. В. Сахаровим, Н. Н. Івановим, В. В. Охотиним, И. А. Рибьевим і ін.

Асфальтові бетони поділяють на такі, що укладаються в гарячому й холодному стані.

Для готування гарячих асфальтобетонних сумішей попередньо висушені й підігріті до 180— 200 °С тонкомолоту добавку, пісок і щебені завантажують у змішувач із розплавленим бітумом і перемішують. Готові гарячі суміші доставляють на автосамоскидах і після укладання закочують самохідними ковзанками.

Асфальтобетонні суміші, що укладаються в холодному стані, готують на основі рідких бітумів. Такі асфальтобетонні суміші після укладання тверднуть протягом декількох днів внаслідок випару летучих складових рідких бітумів. Вартість холодних асфальтобетонів значно нижча, ніж асфальтобетонів гарячого укладання, однак вони менш довговічні.

Асфальтобетон використовують для покриттів автомобільних доріг, вулиць, підлог промислових цехів, складів, сховищ і підсобних приміщень.

Дьогтеві розчини й бетони — матеріали, аналогічні асфальтовим. У якості в’яжучих для їхнього готування використовують суміш кам'яновугільного дьогтю (або пеку) з тонкомолотим мінеральним порошком. Однак дьогтеві розчини й бетони в порівнянні з асфальтовим мають меншу водо- і зносостійкість, теплотривкістю й довговічністю, тому їх застосовують у будівництві для конструкцій покриттів на дорогах другорядного значення.


Рулонні покрівельні матеріали

 

Рулонні покрівельні матеріали виготовляють зі спеціального картону або скловолокна шляхом просочення його органічними в’яжучими речовинами з наступним нанесенням з однієї або двох сторін тугоплавких нафтових або дьогтевих в’яжучих із заповнювачем і посипання. Випускають їх у вигляді рулонів різної ширини, довжиною 10-30 м. У сучасному будівництві широко застосовують покрівельні рулонні матеріали. При наклеюванні їх в 3-5 шарів на покрівлі створюється монолітний водонепроникний покрівельний килим. Вони легкі, забезпечують можливість влаштовувати покрівлю з малим нахилом, мають здатність опиратись хімічним впливам, наприклад при використанні на хімічних і металургійних підприємствах. Крім того, при влаштуванні покрівлі з рулонних матеріалів значно скорочується витрата металу (листової сталі) у будівництві при одночасному зниженні експлуатаційних витрат у порівнянні з витратами на експлуатацію сталевих покрівель. Однак поряд з позитивними властивостями розглянуті матеріали мають і істотні недоліки: вони недовговічні, легкозаймисті, при влаштуванні з них покрівель потрібне суцільне риштування.

За видом просочення рулонні покрівельні матеріали ділять на бітумні, дьогтеві, дьогтебітумні й ін.

 

Бітумні покрівельні матеріали. Серед великої розмаїтості рулонних бітумних матеріалів найбільш широко застосовують руберойд і пергамін.

Руберойд – рулонний матеріал, виготовлений з картону, що просочений нафтовими покрівельними бітумами. Його поверхня покрита по обидва боки тугоплавкими нафтовими бітумами й посипана – тонким шаром подрібненого тальку або іншого мінерального порошку (може бути використане також грубозернисте або слюдяне посипання). Велике мінеральне посипання може бути різних кольорів.

В залежності від призначення руберойд поділяють на покрівельний (для влаштування верхнього шару покрівельного килима) і підкладковий (для влаштування нижніх шарів і гідроізоляції будівельних конструкцій). Руберойд випускають 4 марок: РКК-500А, РКК-500Б і В, РКМ-350Б и В, РПМ і РПП-300А, Б и В, РКЧ-350Б и В.

Рис. 80. Наклейка руберойду на основу покрівлі

 

Буква Р означає — руберойд, букви К и П — покрівельний і підкладковий. Третя буква — вид посипання: ДО — грубозернистого, М — дрібнозерниста, П — пилоподібна, Ч — луската. Число після букв означає марку картону. Наприклад, РКК-400У — руберойд покрівельний із грубозернистим посипанням, виготовлений з картону марки 400 У — масою 1 м2 400 р.

Руберойд, що задовольняє технічні умови, у розрізі має чорний колір, без світлих прошарків непросоченого картону, полотно в рулоні не злипається, торці рівні. Ширина полотна 1000, 1025 і 1050 мм, загальна площа полотна в рулоні 7,5, 10 і 15 м2.

Якість покрівельного килима залежить від кількості шарів, стиранності, приклеювання килима до основи й склеювання шарів один з одним. Звичайно покрівлі влаштовують із двох - чотирьох шарів підкладкового руберойду й одного шару покрівельного руберойду з лускатим (слюдяним) посипанням, тому що таке посипання, відбиваючи сонячні промені, надає рулонному килиму підвищену атмосферостійкість.

Для приклеювання першого шару до основи, а потім наступних шарів застосовують гарячі й холодні бітумні мастики.

Полотнища руберойду наклеюють внапуск, тобто з перекриттям сусідніх полотнищ на 7-10 див (мал. 80). Наступний шар наклеюють на попередній, забезпечучи перекриття нижче лежачих швів.

Наплавляючий руберойд — покрівельний матеріал стовщеним шаром бітума, наплавленого на заводі. Залежно від призначення розрізняють наплавляючий руберойд покрівельний (марки РК- 420-1,0, РК- 500-2-2,0) і підкладковий (марки РМ- 350-1,0, РМ- 420-1,0, РМ- 500-2,0).

При влаштуванні рулонної покрівлі з наплавляючого руберойду його поверхню розігрівають, шар бітуму розплавляється, і руберойд приклеюється без нанесення на поверхню покрівельної мастики. Застосування цього матеріалу підвищує продуктивність праці на 50 %, знижує вартість покрівельних робіт і поліпшує умови праці робітників.

Рис. 81. Склоруберойд

Екарбіт — полімер-бітумний наплавляючий руберойд що отримується шляхом просочення покрівельного картону м'яким нафтовим бітумом з наступним нанесенням на обидві сторони покривних шарів, до складу яких входять бітум, бутилкаучук, індустріальне масло й наповнювач.

Залежно від виду посипання (грубозерниста або дрібна мінеральна) його застосовують для верхнього шару або для нижніх шарів покрівельного килима. Температуростійкість екарбіту близько 70°С, а водопоглинання не більше 40 г/м2. Екарбіт приклеюють так само, як і наплавляючий руберойд.

Склоруберойд — рулонний покрівельний і гідроізоляційний матеріал (мал. 81). Його одержують шляхом двостороннього нанесення бітумного в'яжучого на скловолокнисте полотно. Залежно від виду посипання й призначення склоруберойд випускають наступних марок: С-РК (із грубозернистим посипанням), С-РЧ (з лускатим посипанням) і С-РМ (гідроізоляційний із дрібнозернистим посипанням). Площа рулону склоруберойда при ширині полотна 960 і 1000 мм близько 10 м2. Цей матеріал застосовують для пристрою покрівельного килима й обклеєної гідроізоляції.

Пергамін — рулонний покрівельний матеріал на основі картону, просоченого нафтовими бітумами. На відміну від руберойду пергамін не має покривного шару бітуму й посипання.

Пергамін випускають двох марок П-300 і П-350 у рулонах із шириною полотна 1000, 1025 і 1050 мм. Площа рулону 20 або 40 м2. Пергамін застосовують як підкладковий матеріал під руберойд при укладанні на гарячих мастиках, а також для пристрою пароізоляції.

Дьогтеві покрівельні матеріали одержують просоченням і покриттям покрівельного картону кам'яновугільними або сланцевими дьогтевими продуктами без посипання або з посипанням з мінеральної крихти з однієї або двох сторін. Залежно від виду посипання й призначення дьогтеві покрівельні матеріали поділяють на толь покрівельний із грубозернистим посипанням (марок 'ГКК-350 і ТКК-400), толь покрівельна з пісковим посипанням (марок ТКК-350 і ТКК 1-400) і толь гідроізоляційна (марок ТГ-300 і ТГ-350). Толь випускають у рулонах площею 10 м2 при ширині полотна 1000, 1025 і 1050 мм.

Толь із грубозернистим посипанням застосовують для влаштування верхнього шару покрівельного килима пологих покрівель, укладаючи його на гарячих дьогтевих мастиках.

Полотно толі повинне мати на обох сторонах шар тугоплавких дьогтепродуктів, що містять мінеральний наповнювач, крім того, на лицьовій стороні повинне бути грубозернисте мінеральне посипання, а на нижній – посипання з тонкоподрібненої мінеральної речовини.

Толь із пісковим посипанням через невисоку довговічність призначена для влаштування покрівель тимчасових споруд. При виготовленні на обидві сторони полотна наносять покривну плівку просочувальної сполуки й шар кварцового піску.

Толь гідроізоляційну з покривною плівкою застосовують для гідро- і пароізоляції будівельних конструкцій і нижніх шарів покрівельного килима. Цю толь виготовляють, просочуючи покрівельний картон кам'яновугільними або сланцевими дьогтевими матеріалами з наступним посипанням лицьової й нижньої сторін дрібнозернистим мінеральним посипанням.

Рулонні покрівельні матеріали (руберойд, пергамін, толь) рекомендується зберігати в закритих неопалюваних приміщеннях або під навісом, захищаючи від механічних ушкоджень і атмосферних впливів. Рулони повинні бути розсортовані по марках і встановлені вертикально на торець не більш ніж у два яруси по висоті. У зимовий час руберойд і толь мають підвищену крихкість, тому розгортати рулони при негативній температурі не рекомендується - необхідно попередньо відігріти їх у теплому приміщенні.

Дьогтебітумні рулонні матеріали виготовляють просоченням покрівельного картону дьогтепродуктами з наступним покриттям по обидва боки нафтовим бітумом. Дьогтебітумні матеріали випускають у рулонах площею 20 м2. Їх призначають для багатошарових плоских сполучених і водоналивних покрівельних покриттів, а також для обклеювальної гідроізоляції.

Гудрокамові рулонні матеріали одержують шляхом просочення й покриття по обидва боки покрівельного картону гудрокамом – продуктом спільного окислювання кам'яновугільних масел і нафтового гудрону. Гудрокамові матеріали застосовують для багатошарових плоских покрівель і обклеювальної гідроізоляції.

 

Общая характеристика первобытно-общественного строя. Организация власти в первобытном обществе.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 35 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав