Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Біологічні мотивації.

Читайте также:
  1. БІОЛОГІЧНІ АДАПТИВНІ РИТМИ ОРГАНІЗМІВ
  2. Біологічні властивості.
  3. Біологічні принципи боротьби з трансмісійними та природно осередкованими захворювання. Воші
  4. Біологічні ритми
  5. Біологічні фактори небезпеки
  6. В основі здорового способу життя лежать соціальні і біологічні принципи.
  7. Геолого-геоморфологічні, гідрологічні, біологічні, техногенні особливості району розташування об’єкту досліджень.
  8. Змістовні теорії мотивації.
  9. Зоопсихологія – галузь психології, що вивчає психіку тварин, її походження і розвиток у процесі еволюції, передісторію та біологічні передумови зародження людської свідомості.

Генетично запрограмована цілеспрямована активність у люди­ни, як і у тварин з високорозвинутою нервовою системою, спрямо­вується двома механізмами, а саме: мотивацією та емоцією.

Значення мотивацій

Мотивація (лат. motivaсio,- спонукання) "основні прагненння", або "драйв-рефлекси", які відображають зміни у внутрішньому середовищі організму(яких-небудь його фізіологічних констант) і звʼязані з біологічними потребами – голодом,спрагою, статевим відчуттям тощо. Мотивація-це фізіологічний стан, який виникає в разі необхідності задовольнити ту чи іншу потребу організму. Суб'єктивно він проявляється відчуттями, оскільки зрозуміти потребу можливо тільки через власні відчуття (голод, спрагу тощо). Об'єктивними показниками моти­вацій є зміни електричної активності мозку, а також стану внутрішнього середовища (зміна вмісту цукру, осмотичного тиску, статевих гормонів тощо).

Мотивації - це особливий комплекс збуджень, які спонукають людину або тварину до пошуку специфічних агентів зовнішнього середовища, що можуть задовольнити існуючу потребу.

У механізмах мотивацій виділяють дві фази.

1. Фазу детекції специфічного стану, що відбиває певний дефіцит внутрішнього середовища.

2. Фазу запуску та реалізації специфічної цілеспрямованої по­ведінки по відношенню до тих зовнішніх об'єктів, які здатні задово­льнити потребу. Перша фаза викликає другу.

Механізми мотивацій пов'язані з ядрми гіпоталамусу, функція якого знаходиться під контролем мигдалин. Останні, як вважає П.В.Симонов, визначають домінуючу потребу, яку належить задо­вольнити перш за все.

Механізм модуляції відчуттів можна уявити таким чином. У мо­зку завжди зберігаються сліди подразнень у вигляді певних енграм параметрів гомеостазу, нормального фізіологічного стану й струк­турної організації будь-якого утворення організму. Коли парамет­ри знаходяться в межах фізіологічної норми, виникає відчуття задо­волення, яке зветься гедоністичним станом (приємне самопочуття, насолода). І.П.Павлов звернув увагу на приємне відчуття здорового тіла й позначив його терміном «м'язова радість». При відхиленні параметрів гомеостазу або при порушенні ультра­структур клітин виникає неприємне самовідчуття - відхилення від гедоністичного стану. Саме ці неприємні відчуття складають поча­тковий етап мотивації - актуалізацію потреб. Вони є безпосереднім фізіологічним механізмом, що запускає енграми рухових структур, здатних усунути порушення гомеостазу.

Мотивації пов'язані також із виділенням нейропептидів, насам­перед ендорфінів й енкефалінів.

Мотивації можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими. Неусвідомлені мотиви звуться спонуканнями або потягами. Вони відбивають внутрішні зміни організму, пов'язані з біологічними по­требами (голод, спрага, статевий потяг тощо). Складні форми мо­тивації людини(соціальні мотивації), які проявляються на усвідомленому рівні, є інтересами.

Фізіологічний механізм мотивацій базується на унікальній влас­тивості нейронів лімбічної системи модулювати відчуття у відповідь на аферентні імпульси певної модальності. Для біологічних моти­вацій такою модальністю є подразнення хеморецепторів. Для соціальних мотивацій людини, що пов'язані з її особистими потреба­ми(прагнення до освіти, мистецтва, набуття певного фаху), відповідна імпульсація надходить від специфічних ділянок кори великих півкуль.

Одночасно з появою потреби виникає особливий стан, який зветься емоціями.

 

Характеристика емоцій

Емоції (Е) (лат. еmоtiо - збуджувати, хвилювати) - це фізіологічний стан організму, який характеризується активацією ве­ликої кількості функцій організму, підвищеною чутливістю та яскраво вираженим особистим ставленням людини до навколишньої дійсності й до себе.

В емоціях відображаються певні потреби людини і реалізуються їх задоволення,досягнення мети. Класифікація емоцій: Е ділять на негативні та позитивні. Розрізняють стенічні негативні Е які зумовлюють активну діяльність(гнів, лють, стан афекту, аграсія тощо) і астенічні, що знижують активність(страх, горе, смуток,депресія). До позитивних Е належить радість, задоволення, насолода, стан комфорту, відчуття любові та щастя. Розрізняють нижчі та вищі Е. Нижчі Е елементарні, повʼязані з органічними потребами(голод, спрага, статевий інстинкт, самозбереженння). Вищі Е виникають тільки у людини у звʼязку із задоволенням соціальних потреб(інтелектуальних, моральних, естетичних).

В емоціях розрізняють два «компоненти».

1. Суб'єктивний, який проявляється переживаннями - тривогою, пристрастю, люттю, задоволенням тощо.

2. Об'єктивний, для якого властива напруга фізіологічних сис­тем організму.

Зміни в діяльності вегетативних систем можуть бути настільки значними, що призводять до стану, який звуть «вегетативною бу­рею». Ця «буря» проявляється різким підвищенням діяльності серце­во-судинної, дихальної, м'язової систем; у цей час блокуються ме­ханізми стомлення, активуються процеси катаболізму й гальмуються процеси анаболізму. Ці реакції виникають і закріплюються у про­цесі еволюції тваринного світу як форма термінової мобілізації всіх енергетичних і пластичних ресурсів при небезпечних для життя об­ставинах.

Головне призначення Е - мобілізуюче; їх біологічне значення для організму - вижити. Це древні реакції. Серед них є такі, що прита­манні як тваринам, так і людині {загальнобіологічні), тобто базові. Пов'язані вони з порушенням гомеостазу та спрямовані на задово­лення життєво необхідних потреб - потреба в їжі, питті, самозахисті (збереження індивіда), розмноженні (збереження виду). Звідси виділяють Е їжодобувні, орієнтовно-дослідницькі, агресивно-захисні, статеві.

Особливо різноманітними є Е людські, які пов'язані з задоволен­ням особистих та соціальних потреб - інтелектуальних, моральних, естетичних, взаємодії з іншими членами групи, самозбереження тощо. Ці вищі Е розвиваються на базі свідомості й тому здійснюють гальмівний контролюючий вплив на нижчі Е.

Емоції поділяють також на негативні (незадоволеного пошуку) і позитивні (задоволеного пошуку).

Задоволення нижчих Е викликає насичення. Ця біологічна реакція спрямована на запобігання перевантаженню організму.

Задоволення вищих Е викликає позитивні відчуття (радість), які тим сильніші, чим краще була виражена мотивація. Постійним дже­релом радості є збільшення інформаційних ресурсів, а оскільки інформація є вирішальним фактором боротьби з невідомістю, то для людини характерним є пошук додаткової інформації, відчуття «інформаційного голоду», «спрага знань», «принадність новизни».

 

Тому інформаційний потік як джерело позитивних Е практично не­вичерпний. Припинення інформаційного потоку викликає нудьгу, яка супроводжується негативними Е. Виникнення позитивних Е під час опанування нової інформації і розвиток нестерпної нудьги при при­пиненні цього потоку стають могутнім стимулом для навчання і творчості.

Згідно інформаційної теорії П.В.Симонова, доповненій Г.І.Косицьким, знак Е може бути визначений слідуючим рівнянням:

РН = М(Іі•Еі•Чі - Ін•Ен•Чн), де РН - реакція напруги (емоція), М - мета, завдання, потреба, мотивація, І - інформація, Е - енергія, Ч - час; і - існуючі, н - необхідні.

Емоції виникають у тому випадку, коли перед організмом постає

 

будь-яке завдання (потреба, мета), а засобів для вирішення його задоволення, досягнення недостатньо. Засобами є три названі фак­тори: інформація, енергія та час. Оскільки будь-яка новина прихо­вує в собі невідомість, тобто дефіцит інформації, то ступінь емоційної напруги буде залежати від ступеня обізнаності (інформації) про ха ­ рактер події (небезпеки). Важливими є також внутрішні можливості (запас енергії), необхідної для подолання перешкоди, або для вирі­шення проблеми. Нарешті, необхідний певний запас часу як на підготовку до боротьби, так і на саму боротьбу. Чим менша інформація, що необхідна для вирішення завдання, тим більший ступінь емоційної напруги.

Розрізняють чотири с тупеня емоційної напруги людини.

Перший характеризується підвищенням уваги, мобілізацією інтелектуальних і фізичних ресурсів організму. Під час емоційного підйому особливо гостро сприймаються впливи навколишнього се­редовища. У людини з'являється натхнення, радість творчості.

Другий ступінь включає стенічні, негативні Е, коли спо­стерігається максимальна мобілізація ресурсів організму. Психо­логічно другий ступінь проявляється станом обурення, гніву, люті.

Третій ступінь - астенічних негативних Е виникає тоді, коли для подолання перешкоди або вирішення завдання необхідно значно більше сил і часу, ніж є в розпорядженні організму. Психологічно ця стадія проявляється відчуттям жаху, нудьги. При цьому знижують­ся інтелектуальні й енергетичні ресурси організму, зменшується імунологічний захист. «Вегетативна буря» може перейти в «безлад­дя». «Страх, нудьга, смуток - пошкоджують тіло, відкриваючи до­ступ різним захворюванням» (І.П.Павлов). Цей ступінь е своєрідним захистом - людина вимушено відмовляється від розв'язання завдан­ня. Але якщо значущість мети зберігається, розвивається фінальний ступінь.

Четвертий ступінь - невроз, розлад регуляторних механізмів (ви­снаження), хвороба.

Кожен із ступенів може виникати і без попередніх. У складі будь-якої Е є 3 компоненти.

1. Мотивація, тобто фізіологічний стан, який виникає в разі нео-
бхідності задовольнити ту чи іншу потребу організму. Суб'єктивно
він проявляється відчуттями (голоду, спраги, страху, люті, задово-
лення, незадоволення, радості, тривоги, любові тощо). Принципову
відміну суб'єктивних проявів негативних та позитивних Е прекрас-
но відмічено в романі Л.Толстого «Анна Кареніна»: «Усі щасливі
сім'ї подібні одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своє-
му». Варіантів відчуттів з негативними знаками значно більше.

2. Ефекторний (руховий, ендокринний) компонент
зовнішньоповедінкових реакцій - рух до їжі або відмова від неї, спо-
живання їжі; втеча; комплекс реакцій по відношенню до особи про-
тилежної статі (ритуальні танці птахів, бої оленів, поведінка зако-
ханих у різні періоди); міміка з наданням різних виразів обличчя,
інтонація голосу (об'єктивна психологічна оцінка радіопереговорів
з космонавтами під час польоту; ряд порад центру керування польо-
тами для створення позитивного емоційного настрою). Л.М.Толстой
в романі «Війна і мир» описує 100 видів посмішки. Б.Шоу писав, що
слово «так» можна сказати 50-ма способами, слово «ні» - 500. По-
черк у людей в різному емоційному стані різний. (Графологія в пси-
хологічному плані - ціла наука.

3. Вегетативний компонент має свої особливості - це зміни
діяльності серцево-судинної, дихальної систем, потовиділення, сли-
новиділення тощо. Якщо перших два компоненти можна загальму-
вати (у цьому виявляється рівень вихованості, самоконтролю, май-
стерності гри актора), то третій, вегетативний, завжди залишаєть-
ся. З урахуванням цього запропоновано використання поліграфа -
«детектора брехні». У деякій мірі можна керувати й цим компонен-
том завдяки аутотренингу, використанню системи йоги, гіпнозу
тощо.

Структурна характеристика емоцій

Емоційні реакції здійснюються завдяки комплексній взаємодії багатьох утворень, що складають лімбічну систему, а також інших відділів мозку.

У 1954 р. Дж.Олдс і П.Мілнер у хронічних дослідах на щурах з вживленими в мозок електродами встановили, що електричне по­дразнення певних ділянок (латерального гіпоталамусу, скроневої кори) викликало реакцію заохочування з наступним багаторазовим самоподразненням (рис. 12.1). Максимальна частота замикань сти­мулу досягала 5000 на годину. Таке подразнення, що виконується за власним бажанням, діє як «винагородження». Ділянки ж мозку, які забезпечують симпатергічний ефект (медіальний гіпоталамус) було визнано «зоною покарання». їх стимуляція викликала реакцію втечі й ніколи не супроводжувалася самостимуляцією.

У медіальному пучку переднього мозку та в задньому гіпоталамусі виявлено ділянки, які пов'язані з регуляцією статевої поведінки. Роботи американських вчених С.Сен-Джекобсона, А.Торкилдсена, Х.Дельгадо, які було проведено в умовах ней­рохірургічної клініки, показали, що подразнення аналогічних ділянок

мозку в людей викли­кало відчуття радос­ті, задоволення, еро­тичні переживання. Очевидно, ці пози­тивні емоції є компо­нентами статевої поведінки, яка регу­люється заднім Г. Разом з тим говорити про локалізацію тут «центру задоволен­ня» дещо необачно, оскільки система регуляції статевої поведінки залучає

Рис. 12.1. Дослід із самоподразнення також інші відділи
(за Олдсом, 1960) головного мозку.

У лімбічній системі є ділянки, які причетні до суспільної поведінки тварин, особливо в групах мавп (становище вожака та ієрархія ре­шти мавп залежно від статі, віку, сили тощо). Архіпалеокортекс є узагальнюючим інтегративно-координуючим центром. Мигдалина важлива для організації самозахисту та їжодобувних реакцій. Гру­шоподібна кора - для гальмівних реакцій. Закрутка пояса організує реакцію страху, перетинка - статеву поведінку. Медіальне ядро гіпоталамусу викликає страх, задній гіпоталамус, як і скронева кора

- задоволення. Хвостате ядро забезпечує пригнічення агресії. За­лучаються в емоційну поведінку також стовбурові центри - систе­ма VII пари черепних нервів (міміка) спільно зі стріопалідарною си­стемою (особливо для м'язів лоба і лиця).

Уже у тварин емоції знаходяться під певним контролюючим впли­вом неокортекса. У кішок без нової кори не реалізуються реакції задоволення. У людини Е тим паче кортиколізовані. У примітивній формі вони є навіть у плода (П.К.Анохін). Вважають цілком слуш­но, що про виховання дитини потрібно думати тоді, коли вона зна­ходиться ще в утробі матері. Саме залученням кори зобумовлено збагачення чисто біологічних афектів додатковими психічними.

Симонов П.В. визначив 4 стратегічних структури в мозку при організації Е.

1. Гіпоталамус - виділення потреби, яку належить у першу чер­гу задовольнити (при перевазі цієї структури перед нами «егоїст»).

2. Мигдалина - забезпечує врахування інших потреб (мотивів), які не можна повністю ігнорувати.

3. Гіпокам - будь-які сигнали сприймає як значущі, у тому числі й мало ймовірні (звідси тривожно-помисливий тип з труднощами прийняття вірного рішення).

А. Кора (нова) оцінює високо вірогідні події (в умовах патології

- можливість настирливих думок).

Отже, значення емоцій пристосовне, мобілізуюче сили організму при складних ситуаціях, при виникненні труднощів у зв'язку з недо­статністю інформації.

Для людини емоційність - ще й запорука творчої діяльності, за­порука ефективності і міцності пам'яті.

Достоєвський: «Емоції є глибинною складовою психіки. При їх зни­кненні зникає людська особистість, а ми не здатні ні навчатися, ні запам'ятовувати»

 




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 81 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав