Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Біологічні мотивації.

Генетично запрограмована цілеспрямована активність у люди­ни, як і у тварин з високорозвинутою нервовою системою, спрямо­вується двома механізмами, а саме: мотивацією та емоцією.

Значення мотивацій

Мотивація (лат. motivaсio,- спонукання) "основні прагненння", або "драйв-рефлекси", які відображають зміни у внутрішньому середовищі організму(яких-небудь його фізіологічних констант) і звʼязані з біологічними потребами – голодом,спрагою, статевим відчуттям тощо. Мотивація-це фізіологічний стан, який виникає в разі необхідності задовольнити ту чи іншу потребу організму. Суб'єктивно він проявляється відчуттями, оскільки зрозуміти потребу можливо тільки через власні відчуття (голод, спрагу тощо). Об'єктивними показниками моти­вацій є зміни електричної активності мозку, а також стану внутрішнього середовища (зміна вмісту цукру, осмотичного тиску, статевих гормонів тощо).

Мотивації - це особливий комплекс збуджень, які спонукають людину або тварину до пошуку специфічних агентів зовнішнього середовища, що можуть задовольнити існуючу потребу.

У механізмах мотивацій виділяють дві фази.

1. Фазу детекції специфічного стану, що відбиває певний дефіцит внутрішнього середовища.

2. Фазу запуску та реалізації специфічної цілеспрямованої по­ведінки по відношенню до тих зовнішніх об'єктів, які здатні задово­льнити потребу. Перша фаза викликає другу.

Механізми мотивацій пов'язані з ядрми гіпоталамусу, функція якого знаходиться під контролем мигдалин. Останні, як вважає П.В.Симонов, визначають домінуючу потребу, яку належить задо­вольнити перш за все.

Механізм модуляції відчуттів можна уявити таким чином. У мо­зку завжди зберігаються сліди подразнень у вигляді певних енграм параметрів гомеостазу, нормального фізіологічного стану й струк­турної організації будь-якого утворення організму. Коли парамет­ри знаходяться в межах фізіологічної норми, виникає відчуття задо­волення, яке зветься гедоністичним станом (приємне самопочуття, насолода). І.П.Павлов звернув увагу на приємне відчуття здорового тіла й позначив його терміном «м'язова радість». При відхиленні параметрів гомеостазу або при порушенні ультра­структур клітин виникає неприємне самовідчуття - відхилення від гедоністичного стану. Саме ці неприємні відчуття складають поча­тковий етап мотивації - актуалізацію потреб. Вони є безпосереднім фізіологічним механізмом, що запускає енграми рухових структур, здатних усунути порушення гомеостазу.

Мотивації пов'язані також із виділенням нейропептидів, насам­перед ендорфінів й енкефалінів.

Мотивації можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими. Неусвідомлені мотиви звуться спонуканнями або потягами. Вони відбивають внутрішні зміни організму, пов'язані з біологічними по­требами (голод, спрага, статевий потяг тощо). Складні форми мо­тивації людини(соціальні мотивації), які проявляються на усвідомленому рівні, є інтересами.

Фізіологічний механізм мотивацій базується на унікальній влас­тивості нейронів лімбічної системи модулювати відчуття у відповідь на аферентні імпульси певної модальності. Для біологічних моти­вацій такою модальністю є подразнення хеморецепторів. Для соціальних мотивацій людини, що пов'язані з її особистими потреба­ми(прагнення до освіти, мистецтва, набуття певного фаху), відповідна імпульсація надходить від специфічних ділянок кори великих півкуль.

Одночасно з появою потреби виникає особливий стан, який зветься емоціями.

Характеристика емоцій

Емоції (Е) (лат. еmоtiо - збуджувати, хвилювати) - це фізіологічний стан організму, який характеризується активацією ве­ликої кількості функцій організму, підвищеною чутливістю та яскраво вираженим особистим ставленням людини до навколишньої дійсності й до себе.

В емоціях відображаються певні потреби людини і реалізуються їх задоволення,досягнення мети. Класифікація емоцій: Е ділять на негативні та позитивні. Розрізняють стенічні негативні Е які зумовлюють активну діяльність(гнів, лють, стан афекту, аграсія тощо) і астенічні, що знижують активність(страх, горе, смуток,депресія). До позитивних Е належить радість, задоволення, насолода, стан комфорту, відчуття любові та щастя. Розрізняють нижчі та вищі Е. Нижчі Е елементарні, повʼязані з органічними потребами(голод, спрага, статевий інстинкт, самозбереженння). Вищі Е виникають тільки у людини у звʼязку із задоволенням соціальних потреб(інтелектуальних, моральних, естетичних).

В емоціях розрізняють два «компоненти».

1. Суб'єктивний, який проявляється переживаннями - тривогою, пристрастю, люттю, задоволенням тощо.

2. Об'єктивний, для якого властива напруга фізіологічних сис­тем організму.

Зміни в діяльності вегетативних систем можуть бути настільки значними, що призводять до стану, який звуть «вегетативною бу­рею». Ця «буря» проявляється різким підвищенням діяльності серце­во-судинної, дихальної, м'язової систем; у цей час блокуються ме­ханізми стомлення, активуються процеси катаболізму й гальмуються процеси анаболізму. Ці реакції виникають і закріплюються у про­цесі еволюції тваринного світу як форма термінової мобілізації всіх енергетичних і пластичних ресурсів при небезпечних для життя об­ставинах.

Головне призначення Е - мобілізуюче; їх біологічне значення для організму - вижити. Це древні реакції. Серед них є такі, що прита­манні як тваринам, так і людині {загальнобіологічні), тобто базові. Пов'язані вони з порушенням гомеостазу та спрямовані на задово­лення життєво необхідних потреб - потреба в їжі, питті, самозахисті (збереження індивіда), розмноженні (збереження виду). Звідси виділяють Е їжодобувні, орієнтовно-дослідницькі, агресивно-захисні, статеві.

Особливо різноманітними є Е людські, які пов'язані з задоволен­ням особистих та соціальних потреб - інтелектуальних, моральних, естетичних, взаємодії з іншими членами групи, самозбереження тощо. Ці вищі Е розвиваються на базі свідомості й тому здійснюють гальмівний контролюючий вплив на нижчі Е.

Емоції поділяють також на негативні (незадоволеного пошуку) і позитивні (задоволеного пошуку).

Задоволення нижчих Е викликає насичення. Ця біологічна реакція спрямована на запобігання перевантаженню організму.

Задоволення вищих Е викликає позитивні відчуття (радість), які тим сильніші, чим краще була виражена мотивація. Постійним дже­релом радості є збільшення інформаційних ресурсів, а оскільки інформація є вирішальним фактором боротьби з невідомістю, то для людини характерним є пошук додаткової інформації, відчуття «інформаційного голоду», «спрага знань», «принадність новизни».

Тому інформаційний потік як джерело позитивних Е практично не­вичерпний. Припинення інформаційного потоку викликає нудьгу, яка супроводжується негативними Е. Виникнення позитивних Е під час опанування нової інформації і розвиток нестерпної нудьги при при­пиненні цього потоку стають могутнім стимулом для навчання і творчості.

Згідно інформаційної теорії П.В.Симонова, доповненій Г.І.Косицьким, знак Е може бути визначений слідуючим рівнянням:

РН = М(Іі•Еі•Чі - Ін•Ен•Чн), де РН - реакція напруги (емоція), М - мета, завдання, потреба, мотивація, І - інформація, Е - енергія, Ч - час; і - існуючі, н - необхідні.

Емоції виникають у тому випадку, коли перед організмом постає

будь-яке завдання (потреба, мета), а засобів для вирішення його задоволення, досягнення недостатньо. Засобами є три названі фак­тори: інформація, енергія та час. Оскільки будь-яка новина прихо­вує в собі невідомість, тобто дефіцит інформації, то ступінь емоційної напруги буде залежати від ступеня обізнаності (інформації) про ха ­ рактер події (небезпеки). Важливими є також внутрішні можливості (запас енергії), необхідної для подолання перешкоди, або для вирі­шення проблеми. Нарешті, необхідний певний запас часу як на підготовку до боротьби, так і на саму боротьбу. Чим менша інформація, що необхідна для вирішення завдання, тим більший ступінь емоційної напруги.

Розрізняють чотири с тупеня емоційної напруги людини.

Перший характеризується підвищенням уваги, мобілізацією інтелектуальних і фізичних ресурсів організму. Під час емоційного підйому особливо гостро сприймаються впливи навколишнього се­редовища. У людини з'являється натхнення, радість творчості.

Другий ступінь включає стенічні, негативні Е, коли спо­стерігається максимальна мобілізація ресурсів організму. Психо­логічно другий ступінь проявляється станом обурення, гніву, люті.

Третій ступінь - астенічних негативних Е виникає тоді, коли для подолання перешкоди або вирішення завдання необхідно значно більше сил і часу, ніж є в розпорядженні організму. Психологічно ця стадія проявляється відчуттям жаху, нудьги. При цьому знижують­ся інтелектуальні й енергетичні ресурси організму, зменшується імунологічний захист. «Вегетативна буря» може перейти в «безлад­дя». «Страх, нудьга, смуток - пошкоджують тіло, відкриваючи до­ступ різним захворюванням» (І.П.Павлов). Цей ступінь е своєрідним захистом - людина вимушено відмовляється від розв'язання завдан­ня. Але якщо значущість мети зберігається, розвивається фінальний ступінь.

Четвертий ступінь - невроз, розлад регуляторних механізмів (ви­снаження), хвороба.

Кожен із ступенів може виникати і без попередніх. У складі будь-якої Е є 3 компоненти.

1. Мотивація, тобто фізіологічний стан, який виникає в разі нео-
бхідності задовольнити ту чи іншу потребу організму. Суб'єктивно
він проявляється відчуттями (голоду, спраги, страху, люті, задово-
лення, незадоволення, радості, тривоги, любові тощо). Принципову
відміну суб'єктивних проявів негативних та позитивних Е прекрас-
но відмічено в романі Л.Толстого «Анна Кареніна»: «Усі щасливі
сім'ї подібні одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своє-
му». Варіантів відчуттів з негативними знаками значно більше.

2. Ефекторний (руховий, ендокринний) компонент
зовнішньоповедінкових реакцій - рух до їжі або відмова від неї, спо-
живання їжі; втеча; комплекс реакцій по відношенню до особи про-
тилежної статі (ритуальні танці птахів, бої оленів, поведінка зако-
ханих у різні періоди); міміка з наданням різних виразів обличчя,
інтонація голосу (об'єктивна психологічна оцінка радіопереговорів
з космонавтами під час польоту; ряд порад центру керування польо-
тами для створення позитивного емоційного настрою). Л.М.Толстой
в романі «Війна і мир» описує 100 видів посмішки. Б.Шоу писав, що
слово «так» можна сказати 50-ма способами, слово «ні» - 500. По-
черк у людей в різному емоційному стані різний. (Графологія в пси-
хологічному плані - ціла наука.

3. Вегетативний компонент має свої особливості - це зміни
діяльності серцево-судинної, дихальної систем, потовиділення, сли-
новиділення тощо. Якщо перших два компоненти можна загальму-
вати (у цьому виявляється рівень вихованості, самоконтролю, май-
стерності гри актора), то третій, вегетативний, завжди залишаєть-
ся. З урахуванням цього запропоновано використання поліграфа -
«детектора брехні». У деякій мірі можна керувати й цим компонен-
том завдяки аутотренингу, використанню системи йоги, гіпнозу
тощо.

Структурна характеристика емоцій

Емоційні реакції здійснюються завдяки комплексній взаємодії багатьох утворень, що складають лімбічну систему, а також інших відділів мозку.

У 1954 р. Дж.Олдс і П.Мілнер у хронічних дослідах на щурах з вживленими в мозок електродами встановили, що електричне по­дразнення певних ділянок (латерального гіпоталамусу, скроневої кори) викликало реакцію заохочування з наступним багаторазовим самоподразненням (рис. 12.1). Максимальна частота замикань сти­мулу досягала 5000 на годину. Таке подразнення, що виконується за власним бажанням, діє як «винагородження». Ділянки ж мозку, які забезпечують симпатергічний ефект (медіальний гіпоталамус) було визнано «зоною покарання». їх стимуляція викликала реакцію втечі й ніколи не супроводжувалася самостимуляцією.

У медіальному пучку переднього мозку та в задньому гіпоталамусі виявлено ділянки, які пов'язані з регуляцією статевої поведінки. Роботи американських вчених С.Сен-Джекобсона, А.Торкилдсена, Х.Дельгадо, які було проведено в умовах ней­рохірургічної клініки, показали, що подразнення аналогічних ділянок

мозку в людей викли­кало відчуття радос­ті, задоволення, еро­тичні переживання. Очевидно, ці пози­тивні емоції є компо­нентами статевої поведінки, яка регу­люється заднім Г. Разом з тим говорити про локалізацію тут «центру задоволен­ня» дещо необачно, оскільки система регуляції статевої поведінки залучає

Рис. 12.1. Дослід із самоподразнення також інші відділи
(за Олдсом, 1960) головного мозку.

У лімбічній системі є ділянки, які причетні до суспільної поведінки тварин, особливо в групах мавп (становище вожака та ієрархія ре­шти мавп залежно від статі, віку, сили тощо). Архіпалеокортекс є узагальнюючим інтегративно-координуючим центром. Мигдалина важлива для організації самозахисту та їжодобувних реакцій. Гру­шоподібна кора - для гальмівних реакцій. Закрутка пояса організує реакцію страху, перетинка - статеву поведінку. Медіальне ядро гіпоталамусу викликає страх, задній гіпоталамус, як і скронева кора

- задоволення. Хвостате ядро забезпечує пригнічення агресії. За­лучаються в емоційну поведінку також стовбурові центри - систе­ма VII пари черепних нервів (міміка) спільно зі стріопалідарною си­стемою (особливо для м'язів лоба і лиця).

Уже у тварин емоції знаходяться під певним контролюючим впли­вом неокортекса. У кішок без нової кори не реалізуються реакції задоволення. У людини Е тим паче кортиколізовані. У примітивній формі вони є навіть у плода (П.К.Анохін). Вважають цілком слуш­но, що про виховання дитини потрібно думати тоді, коли вона зна­ходиться ще в утробі матері. Саме залученням кори зобумовлено збагачення чисто біологічних афектів додатковими психічними.

Симонов П.В. визначив 4 стратегічних структури в мозку при організації Е.

1. Гіпоталамус - виділення потреби, яку належить у першу чер­гу задовольнити (при перевазі цієї структури перед нами «егоїст»).

2. Мигдалина - забезпечує врахування інших потреб (мотивів), які не можна повністю ігнорувати.

3. Гіпокам - будь-які сигнали сприймає як значущі, у тому числі й мало ймовірні (звідси тривожно-помисливий тип з труднощами прийняття вірного рішення).

А. Кора (нова) оцінює високо вірогідні події (в умовах патології

- можливість настирливих думок).

Отже, значення емоцій пристосовне, мобілізуюче сили організму при складних ситуаціях, при виникненні труднощів у зв'язку з недо­статністю інформації.

Для людини емоційність - ще й запорука творчої діяльності, за­порука ефективності і міцності пам'яті.

Достоєвський: «Емоції є глибинною складовою психіки. При їх зни­кненні зникає людська особистість, а ми не здатні ні навчатися, ні запам'ятовувати»