Читайте также:
|
Адміністративно-правова норма від імені держави визначає належну поведінку кожного із своїх адресатів. Одних вона наділяє правом володарювати, інших — обов'язком виконувати волю володарюючого суб'єкта. Вона встановлює обов'язкові правила, за якими відбувається "спілкування". Ці правила формулюються у вигляді взаємних прав і обов'язків.
З моменту вступу такої норми в силу відносини між сторонами будуються у рамках її приписів. Якщо до моменту прийняття норми (набрання нормою сили) управлінських зв'язків між ними не існувало, то вони формуються. Якщо ж такі зв'язки існували, то вони, по-перше, упорядковуються, як того вимагає норма, по-друге, набувають характеру юридичних зв'язків або правових відносин. Оскільки йдеться про адміністративно-правові норми, то ці юридичні зв'язки будуть адміністративно-правовими відносинами.
Адміністративно-праві норми врегульовують відносини між:
1) публічною адміністрацією та фізичними особами (громадянами, іноземцями, особами без громадянства);
2) публічною адміністрацією та юридичними особами, які не мають владного статусу, та фізичними особами зі спеціальним невладним статусом (наприклад, фізичних осіб-підприємців);
3) між вищестоящими та нижчестоящими органами та посадовими особами публічної адміністрації.
Процес виникнення адміністративно-правових відносин складається з трьох послідовно здійснюваних етапів.
По-перше, визначається необхідність (доцільність) і можливість встановлення конкретного адміністративно-правового відношення. По-друге, створюється відповідна юридична конструкція, своєрідний абстрактний макет (склад) адміністративного правовідношення. Закріплюється певна абстракція в адміністративно-правових нормах. Наприклад, норми Закону України від 26 червня 1992 p. "Про надзвичайний стан" містять достатню кількість абстракцій, які можуть сформувати правовідносини тільки за певних обставин (введення надзвичайного стану). По-третє, це реалізація норм і, як наслідок, виникнення сталих, державно-владних правових зв'язків між адресатами норм, тобто адміністративно-правових відносин.
Провідною рисою адміністративно-правових відносин є їх правова природа. З домаганнями агентів влади, які спираються не на закон, а на особистий розсуд, ми не можемо рахуватися в адміністративному праві. Іншими словами, суспільні відносини, які спираються не на право, а на розсуд суб’єктів публічної адміністрації, не можуть вважатись адміністративно-правовими – вони, якщо не є протиправними, належать до предмета державного управління.
Наука адміністративного права вивчає публічні правовідносини. Нам уже відомо, що змістом відносин між представником публічної влади та об’єктами публічного управління завжди є публічний інтерес. Публічний характер досліджуваних правовідносин відрізняє адміністративне право від приватних галузей права, що досліджують приватні відносини окремих осіб між собою [1].
Структура адміністративно-правових відносин характеризується взаємопов’язаністю всіх її складових компонентів, якими є: суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 115 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |