Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Фізична природа комет

1) Лебедева Н. Ю. Марш материалистов. –М.: Тесла, 2001

2) Павлов В. Я. Учение Ч. Дарвина. –М.: Монохром, 1999

3) Большаков В. Ю. Теории эволюции. –М.: Владос, 2002

4) Ромашов А. Н. Планета Земля: биология и эволюция. –М.: Эдиториал, 2002

5) Костюк В. Н. Теории эволюции: биологические и геологические процессы. –М.: Крситалл, 1997

6) Подводный А. В. Эволюция в действиии. –М.: Яуза, 2001

Комети

Комети (з гр. «довговолоса») — світила туманного вигляду з до­вгим блідим хвостом — вважалися в минулому провісницями всі­ляких бід і воєн. Комету, яку описував Л. Толстой у романі «Війна і мир», вважали пророцтвом Вітчизняної війни 1812 р.

Довгий час, за Аристотелем, дотримувалися думки, нібито коме­ти — це згущення газів у земній атмосфері. Лише донський астроном Тіхо Браге ловів космічне походження комет. Дотепер зареєстровано близько 1100 комет.

Рух комет. На відміну від астероїдів, що мають орбіти з малим ексцентриситетом, орбіти комет — це дуже витягнуті еліпси. Частіше за все еліпси витягнуті настільки, що ділянки орбіт, які пролягають усередині сонячної системи, мають вигляд параболи чи гіперболи. Від ступеня витягнутості еліпса залежить і період обертання комети навко­ло Сонця. Найкоротшим шляхом рухається комета Енке — від орбіти Меркурія до Юпітера і назад з періодом 3,31 роки. Найвідоміша се­ред комет — комета Галлея — повертається до Сонця кожні 75,54 ро­ків. Вона названа на честь Е. Галлея, який визначив період її обертан­ня. Галлей встановив, що комети, які спостерігалися у 1531, 1607 і 1682 роках, — це одне й те саме світило, яке періодично повертається до Сонця. Він передбачив появу комети в 1758 р., і через 16 років піс­ля його смерті вона справді з'явилася. Комета Галлея з'являлась уже двічі у XX столітті (1910 р. і 1986 р.).

Комета, відкрита 1788 р. Кароліною Гершель, повернулася через 154 роки з відстані 57 а.о. 1914 р. спостерігалася найдальша комета Делавана, вона віддалиться на 170 000 а.о. і повернеться через 24 млн років. Комети, відомі за їхніми попередніми появами, називають пері­одичними (їх близько 330).

Походження комет. За гіпотезою нідерландського астронома Я Оорта (1950 р.) ядра комет утворюють величезну хмару, яка ся­гає далеко за межі орбіти Плутона (на відстані 100—150 тис. а.о. від Сонця) і знаходиться па межі Сонячної системи. Хмара Оорта — це залишки матеріалів, які не пішли на утворення планет Сонячної сис­теми і відкинуті на велику відстань за межі відомих планетних орбіт. Також джерелом утворення комет є пояс Койпера.

Закони, що управляють рухом планет і комет, однакові, але є суттєві відмінності:

1. Орбіти планет — еліпси, близькі до кола. Орбіти комет, як прави­ло, — витягнуті еліпси, близькі до параболи в межах Сонячної системи.

2. Планети рухаються в площині тонкого диску (площині екліп­тики), майже всі в одному напрямку. Шляхи комет орієнтовані у про­сторі хаотично.

3. Рух планет стійкий, вони не змінюють помітно своїх орбіт. Ко­мети, перетинаючи шляхи великих планет, змінюють орбіти. Особли­во сильно впливає Юпітер, він захоплює комети своїм гравітаційним полем, і переводить комети на короткі періодичні орбіти — від Сонця до Юпітера і назад.

Фізична природа комет

Ядро комети діаметром кілька кілометрів — єдина тверда частина комети, в якій зосереджена практично вся її маса. Маса комет мала і не впливає на рух планет Ядро комети складається із суміші пилинок, твердих силікатних частинок (5—10 %), водяного льоду і замерзлих газів — вуглекислого газу, метану, аміаку. Поки до Сонця далеко, ко­мета «спить», температура її близько -260 °С. вона не має ні голови, ні хвоста. Наближаючись до Сонця (починаючи з відстані 6 а.о.), комет­ний лід починає випаровуватися. Гази і пил утворюють навколо ядра газову оболонку — кому, або голову комети.

Під дією тиску сонячного світла і сонячного вітру (потоків заря­джених частинок з боку Сонця) речовина голови комети відкидається у напрямку, протилежному від Сонця, утворюючи протяжний хвіст комети. Форму хвоста визначає сила, що має головний вплив на ко­мету, — сила відштовхування за рахунок сонячного вітру і тиску со­нячного світла або сила притягання з боку Сонця.

Розрізняють чотири тили хвостів.

І тип — прямий і тонкий хвіст, складається з іонів, які мають велике прискорення в полі сонячного випромінювання,

ІІ тип — широкий і трохи викривлений, складається з нейтральних молекул кометної атмосфери і дрібних пилових части­нок.

III тип — широкий і сильно викривлений, складається з більших пилових частинок. Значно рідше спостерігається аномальний хвіст

IV типу, який направлений до Сонця і складається з великих за розмірами пилових частинок.

Кванти сонячного світла іонізують кометний газ, який світиться подібно до розрідженого газу в газорозрядних трубках.

Хвіст комети росте з наближенням її до Сонця і завжди напрям­лений від нього, збільшується й голова комети. Хвіст іноді сягає 150 млн км. а голова комети — розмірів Сонця. З віддаленням від Сон­ця вигляд і яскравість комети змінюються в зворотному порядку, коме­та знову «засинає» до нової зустрічі із Сонцем.

Густина речовини в голові (крім ядра) та хвості комети дуже мала. 1910 р. Земля пройшла крізь хвіст комети Галлея,але газу хвості коме­ти настільки розріджений, що це ніяк не вплинуло на біосферу Землі. Тільки при зіткненні Землі з ядром комети може статись катастрофа.

4. За однією з гіпотез. Тунгуська катастрофа 1908 р. була спричинена па­дінням на Землю невеликої комети, що мала ядро діаметром близько 130 м. В липні 1994 р. астрономи спостерігали унікальне явище падін­ня на Юпітер комети Шумейкера—Леві, яка перед тим розділилася на понад 20 фрагментів.