Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Система адміністративного права України

Галузь адміністративного права утворює певну систему норм, оскільки об’єднує відносно самостійні складові інститути права та підгалузі права. Тобто, система адміністративного права — це внутрішня побудова галузі.

Традиційно головним критерієм об’єднання адміністративно-правових норм та їх розподілу за структурними частинами є предмет правового регулювання [8].

Варто вказати, що в Європейському Союзі найбільш авторитетними є розробки вчених-адміністративістів ФРН. Вони поділяють систему адміністративного права на «Загальне адміністративне право» та «Особливе адміністративне право». При цьому до структури загального адміністративного права відносять такі інститути: поняття адміністративного права, принципів, організації адміністрації, адміністративної процедури, адміністративного акта, виконання адміністративних рішень, матеріальної відповідальності держави за шкоду, яка виникла через порушення державним службовцем його службових обов’язків. Особливе адміністративне право Німеччини складається з окремих підгалузей права, серед яких центральне місце відведено поліцейському праву, публічному будівельному праву, комунальному праву, праву публічної служби, адміністративно-господарському праву, праву охорони навколишнього природного середовища, соціальному праву.

Водночас, система адміністративного права України має таку структуру:

1. Загальна частина, в якому розкриваютьсятакі положення: адміністративне право як провідна галузь права, основні інститути загальної частини адміністративного права, джерела адміні­стративного права, суб’єкти адміністративного права, адміні­стратив­но-правові функції, форми та методи державного управління, законність і дисципліна у державному управлінні, механізм адміністративно-правового регулювання, адміністративна відповідальність, адміні­стра­тив­но-правові режими, адміністративні процедури та ін.

2. Особлива частина, в якому знаходять своє розкриття адміністративно-правове регулювання у галузях, сферах і секторах суспільного життя (містить норми, що регулюють управління промисловістю, агропромисло­вим комплексом, соціально-культурною сферою (освітою, наукою та ін.), адміністративно-політичною діяльністю (управління внут­рішніми справами, управління юстицією), а також міжгалузеве дер­жавне управління у сферах статистики, стандартизації, ціноутво­рення і т. ін.).

Зміст загальної і особливої частин адміністративного права є взає­мозалежним і складає єдине ціле. Норми загальної частини застосо­вуються до всіх інститутів особливої частини. Наприклад, загальні правила, що регулюють порядок підготовки, видання, набрання чин­ності і дію актів державного управління, реалізуються у процесі ви­конавчо-розпорядчої діяльності органів управління у всіх галузях будівництва з урахуванням їх специфіки.

3. Спеціальна частина –групи норм, що регулю­ють тісно пов'язані, однорідні суспільні відносини (наприклад, державної служби).

В адміністративному праві виділяють правові інститути: державної служби, адміністративної відповідальності, місцевого самоврядування та інші.

Отже, система сучасного адміністративного права об’єктивно є більш складною, ніж система адміністративного права попередньої епохи, коли використовувався поділ на загальну та особливу частини. Система Адміністративного права України складається із «Загального адміністративного права», «Особливого адміні­стра­тив­ного права», «Спеціального адміністративного права».

Підсумовуючи, можемо констатувати, що зміст адміністративного права становить безперервний ланцюг відносин, що виникають у глибині економічних і соціальних процесів, які перетворюються через діяльність державних органів на адміністративні правовідносини.

[1] Теорія держави і права: навчальний посібник / [авт.-упоряд. В.В. Галунько, Г.О. Пономаренко, В.К Шкарупа]; за ред. В.К. Шкарупи. – Херсон: ХЮІ ХНУВС, 2007. – С. 160.

[2] Єлістратов А.І. Адміністративне право: лекції / Аркадій Іванович Єлістратов; ред. та упоряд. В.В. Галунько, С.В. Діденко. –Херсон: ВАТ ХМД, 2007. – С. 42.

[3] Галунько В.В. Публічний інтерес в адміністративному праві / В.В. Галунько // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 178-182.

[4] Див. ст. 29 Закону України від 13 січня 2011 р. № 2938-VI «Про інформацію».

[5] Адміністративне право України: [підручник] / за заг. ред. О. М. Бандурки. – Харків: НУВС, 2004. – С. 66.

[6] Колпаков В.К. Адміністративне право України: [підручник] / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 36.

[7] Соколов В. Застосування міжгалузевої аналогії закону в адміністративному судочинстві / В. Соколов // Юридичний вісник України від 26 березня. – 1 квітня 2011 р. – № 13 (821).

[8] Адміністративне право України. Академічний курс: [підручник у двох томах] / відп. ред.: В.Б. Авер’янов. – К.: Юридична думка, 2004. – Т. 1 «Загальна частина». – С. 124-127.