Читайте также:
|
Досвід діяльності безлічі ЦБ виявив виконувані ними функції.
У наших банківських законах і літературі замість «функцій» пишуть «задачі», і навпаки. Це вносить плутанину. Функції — це об'єктивно зумовлені постійні цілі, що має їх переслідувати ЦБ) Задачі — набір конкретних проблем, рішення яких у сукупності буде означати досягнення зазначених цільових функцій.
Головний обов'язок ЦБ у ринковій економіці — захистити вартість і купівельну спроможність грошей; допомагати нормальному функціонуванню фінансових ринків. ЦБ повинен знати ці ринки і діючі в їхніх рамках інститути. Але роль банків відрізняється і повинна бути відділена від ролі інститутів. ЦБ не несе відповідальності за задоволення потреб окремих банків у ліквідності, хоча він відповідає за ліквідність усієї банківської системи.
Для всіх задач, що постають перед ЦБ задач мають бути передбачені засоби їхньої реалізації. ЦБ наділені визначеною відповідальністю і необхідними повноваженнями, а також має підтримувати довіру до себе, чесність, майстерність.
Функції центробанків:
1) єдиний емісійний центр — має монопольне право грошової емісії на території своєї країни, зберігає і враховує національні золотовалютні резерви;
2) банк уряду — зобов'язаний підтримувати державні економічні програми, здійснювати кредитування дефіциту Державного бюджету, розміщувати державні цінні папери;
3) орган стабільності національної грошової системи — відповідає за безперешкодне здійснення внутрішнього платіжного обороту й антиінфляційної політики, а також операцій із закордонними контрагентами;
4) банк банків — кредитор останньої інстанції, надає національним інститутам можливість рефінансування за визначених умов у випадку тимчасового дефіциту ліквідних засобів;
5) орган банківського нагляду — підтримує необхідний рівень стандартизації і професіоналізму в національній банківській системі.
Законодавчо емісійна монополія на Заході закріплена за ЦБ як представником держави тільки у відношенні банкнот, і в деяких випадках, монет (карбуванням може часто займатися Міністерство фінансів). Про монополії на безготівкову емісію не може бути і мови.
Емісія банкнот відрізняється від випуску боргових зобов'язань держави тільки тим, що банкноти — прості векселі до запитання — можуть використовуватися як законний платіжний засіб і за ними не треба платити відсоток.
ЦБ часто займаються не тільки виробництвом, але і дизайном, захистом банкнот від підробки, іншими технічними питаннями. Продаж банкнот банкам здійснюється за номіналом, але в окремих випадках стягуються комісії (наприклад, Банк Норвегії бере додаткову плату за постачання банкнот, придатних для використання в автоматичних касових апаратах, а також за спеціально упаковані монети). Оскільки для центрального банку банкноти виступають товаром, держава фактично дістає прибуток у виді різниці між витратами виготовлення і номіналом.
На Заході на банкнотах не вказується, що вони забезпечуються золотом, дорогоцінними металами та іншими активами, але це відбито в звітних балансах банків. Забезпеченням виступають активи ЦБ: золотовалютні резерви; портфель державних та інших ЦБ; кредити банку під заставу ЦБ.
У різних країнах питання забезпечення банківської емісії вирішується по-різному, воно завжди має юридичну основу, нерідко законодавчо визначений характер забезпечення і, отже, непрямі межі паперової емісії.
ЦБ має монополію емісії паперових грошей на всій території країни. Лише у Великобританії зроблено виключення для Шотландії і Північної Ірландії.
Для країн типу України, де діє дворівнева банківська система, тільки починають формуватися наступні головні функції ЦБ:
1) відповідальність ЦБ за виникнення, розвиток і нормальне функціонування банківських систем;
2) забезпечення стійкості національної грошової одиниці усередині країни і на світових ринках, її купівельної спроможності, мінімізації інфляції, тобто створення сприятливих умов для економічного росту;
3) забезпечення ефективного розвитку кредитно-банківської системи країни, включаючи організацію функціонування розрахункового механізму в народному господарстві.
Саме інфляція викликає необхідність регулювання грошового обігу з боку центрального банку. Базове для такого регулювання питання — яка кількість грошей необхідна для нормального товарно-грошового обігу? Класична школа вважала, що кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу, прямо пропорційна кількості товарів і рівню цін на них і обернено пропорційна швидкості руху грошей (Маркс, Фішер). На думку інших економічних теорій існує суб'єктивно-мотиваційний підхід до пояснення потрібної кількості грошей - можливість вибору між різними формами використання доходу (наприклад, між заощадженням і інвестуванням), а з цих переваг виводиться потреба в різних видах грошей (М1; М0).
Звідси і відзначена вище перша функція центрального банку — регулювання грошового обігу — припускає відстеження не тільки загальної кількості, але і пропорцій між видами грошей.
У необхідних випадках ЦБ удається і до прямих дій на грошовому ринку (емісія або випуск нових боргових зобов'язань). Однак, його головна функція — непрямий вплив на грошовий обіг через кредитні інститути за допомогою трьох основних інструментів:
– операції з ЦБ на відкритому ринку;
– зміна дисконтної ставки;
– зміна норм обов'язкових резервів і економічних нормативів діяльності банків.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 108 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |