Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Кардиналістська та ординалістська теорії поведінки споживача

На основі концепції граничної корисності була розроблена теорія поведінки споживача. Її мета – з’ясувати, яким чином споживачі мають розподілити свій грошовий дохід на придбання різних товарів, щоб отримати від них максимальну сукупну корисність.

Необхідно розрізняти граничну корисність одиниці певного продукту і сукупну корисність усього його обсягу. Як уже зауважувалось, корисність – поняття суб’єктивне, тому воно не піддається точному кількісному вимірюванню (точніше – відсутня одиниця такого вимірювання). Але, якщо допустити, що ступінь задоволення потреб споживача можна оцінити у балах, то можна виявити взаємозв’язок між кількістю придбаного блага

(припустимо, яблук) і відповідною граничною корисністю кожної наступної його одиниці, а також сукупною корисністю усього запасу блага, що відображено в таблиці 3.1. Вона показує: кожна наступна одиниця яблук має усе меншу граничну корисність порівняно із попередньою. Сукупна ж корисність усього запасу яблук обчислюється як сума показників граничної корисності окремих яблук.

Ми розглянемо два варіанти теорії поведінки споживача: кардиналістський (кількісний) та ординалістський (порядковий).

Це правило можна представити в алгебраїчній формі:

де – гранична корисність товару X;

– ціна товару X;

– відповідно, гранична корисність і ціна товару Y.

Якщо споживач “урівноважить” граничні корисності різних благ за цим правилом, то ніщо не спонукатиме його змінити структуру своїх витрат, тобто він буде знаходитись у стані рівноваги (за винятком випадків, коли змінюються смаки й уподобання споживача, його дохід чи ціни на товари).

Проте, кардиналістська версія граничної корисності має певні недоліки:

1) сумнівним є положення про те, що купуючи різні товари, споживач точно вимірює їх граничні корисності;

2) оскільки корисність – поняття суб’єктивне – важко знайти одиницю її вимірювання.

З приводу останнього положення слушним є зауваження відомих західних авторів: “Ніхто ще не винайшов “вимірювача” корисності, який можна було б під’єднати до живої людини і виміряти отриману корисність настільки ж легко, наскільки це можливо при вимірюванні кров’яного тиску” [6, 107].

Прихильники ординалістської (порядкової) версії граничної корисності1 відмовились від вимірювання граничної корисності окремих благ і оперують показниками переваги (преференції) ,або ранжування наборів благ. Споживачеві достатньо визначити, якому набору життєвих благ він надає перевагу, без оцінки її міри. Преференції споживача графічно відображають за допомогою кривих індиферентності (байдужості).

На рисунку 3.3 зображені криві байдужості, де по осях координат відкладено кількості двох благ X і Y, що утворюють споживчий набір.

Рис. 3.3. Криві індиферентності (байдужості)

Зокрема, на кривій байдужості І₁ представлені набори А (X_A;Y_A), B (X_B;Y_B) і C(X_C;Y_C). Споживачу байдуже, який з цих наборів купувати, оскільки всі вони мають для нього однакову корисність. Криві байдужості, які далі розташовані від початку координат (І₂ та І₃), представляють споживчі набори, які мають відносно більшу корисність. В результаті утворюється певна послідовність, порядок преференцій (переваг) споживача (споживач в першу чергу хотів би мати набори, представлені кривою І₃, меншу корисність для цього мають набори, розташовані на кривій байдужості І₂, ще меншу – на кривій І₁).

Варто зазначити, що ординалістська версія граничної корисності замінює поняття “гранична корисність” іншим – “гранична норма заміщення одного блага іншим” (MRS). Якщо повернутись до рисунка 3.5., то MRS завжди має знак “мінус”, адже ∆Y та ∆X змінюються у протилежних напрямках.

Гранична норма заміщення блага Y благом X показує максимальну кількість блага Y, від якої готовий відмовитись споживач, щоб отримати додаткову одиницю блага X:

Окрім цього, MRS зменшується при русі вниз по кривій байдужості, що й визначає її випуклість і спадну форму. Річ у тім, що у точці А (див. рис. 3.5) споживач має відносно більшу кількість блага Y і значно менше блага X, тому гранична корисність блага Y є меншою для нього порівняно із граничною корисністю блага Х. Із сказаного виходить, що споживач готовий відмовитись від значної кількості блага У, щоб отримати додаткову кількість блага Х. При переміщенні вниз по кривій байдужості (від точки А до В і С), кількість блага Y у споживача буде зменшуватись (водночас буде зростати його гранична корисність), а кількість блага Х буде зростати (відповідно, зменшуватиметься його гранична корисність). Тому споживач буде готовий відмовитись від усе меншої кількості блага Y на користь блага Х. В результаті MRS зменшуватиметься при русі вниз по кривій байдужості.

Нахил кривих байдужості вказує на різні ступені бажаності заміщення одного товару іншим. Похилі криві відображають той факт, що споживач надає стійкої переваги товару, розміщеному на осі ординат, круті – товару, розміщеному на осі абсцис. До того ж, криві індиферентності (байдужості) не можуть перетинатись, що пояснюється транзитивністю преференцій споживачів1.

Карта байдужості (сукупність кривих байдужості) описує повну шкалу особистих преференцій споживача стосовно різних наборів товарів і послуг. Тобто, вона показує що хотів би мати споживач. Однак, на вибір споживача впливають також так звані бюджетні обмеження, які разом із цінами різних товарів визначають межу споживання людей. Графічно бюджетні обмеження зображаються лінією бюджетних обмежень.

Зокрема, якщо одиниця (кілограм) товару X (яблука) коштує 2 грн., а товару Y (апельсини) – 3 гривні, то при доході споживача у 12 грн. (сума, яку він може виділити для купівлі фруктів) останній може придбати ті комбінації (набори) цих товарів, які лягають на бюджетну лінію АЕ, побудовану на наступному графіку.

Рис. 3.4. Лінія бюджетних обмежень споживача

Споживач може придбати тільки апельсини – точка А (4 кг), тільки яблука – точка Е (6 кг), або певні набори із даних товарів: точка В (3 кг апельсин і 1,5 яблук), точка С (2 кг апельсин і 3 кг яблук) і т.п.

Властивості бюджетної лінії визначаються трьома моментами:

1) Нахил бюджетної лінії обумовлюється співвідношенням цін двох товарів:

2 грн.: 3 грн. = 2/3. Це означає у даному випадку, що споживач повинен утриматись від купівлі 2 кг апельсин, щоб придбати 3 кг яблук.

2) При зростанні доходу споживача (наприклад, до 18 грн.) бюджетна лінія зміщуватиметься вправо (А₁Е₁), а при його зменшенні (приміром, до 6 грн.) – вліво (А₂ D).

3) Зміна цін товарів також зміщує бюджетну лінію. Якщо, наприклад, ціна яблук зросте до 3 грн., то бюджетна лінія стане більш крутою (А Е₂).

Таким чином, криві байдужості показують що хотів би мати споживач; лінія бюджетних обмежень – що він може мати за даного доходу і цін на товари.

Ринкова рівновага споживача досягається у точці А (див. рис. 3.5), у якій дотикаються бюджетна лінія і крива байдужості І₂. Це означає, що за даного доходу і рівня цін споживач отримує той набір товарів (апельсин і яблук), що приносить йому найбільшу сукупну корисність.

Рис. 3.5. Рівновага споживача на ринку

Оскільки нахил бюджетної лінії визначається співвідношенням цін двох товарів P_x і P_y, нахил кривої байдужості – граничною нормою заміщення (MRS_y/x) товару Y товаром X, а в точці А вони співпадають, то алгебраїчно рівновагу споживача за ординалістською версією можна записати наступним чином:

Фактично, ординалістська версія граничної корисності дає підхід до визначення суті ринкового попиту як платоспроможної потреби, або тієї кількості товарів і послуг, яку споживач бажає (крива байдужості) і може (лінія бюджетних обмежень) придбати за даного рівня цін.

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посіб.: У 2 кн. / За ред. С. Панчишина і П. Островерха. – Кн. 2: Мікроекономіка. – К.: Знання, 2006. – Тема 21.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – С. 36–44.

3. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Ч.1. Загальна економічна теорія. Ч.2. Спеціальна економічна теорія. – К.: Ніка – центр Ельга. – 2000.

4. Білецька, Л.В.. Білецький О.В.Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник / За ред. Л.В. Білецької, О.В.Білецького.– Київ: ЦНЛ, 2005.– 652 с.

5. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. – К.: Вища школа, 2003. – С. 89–117, С. 282–318.

6. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель / Пер. с англ. – С.-Пб., 1992. – Глава 5.

7. Економічний тлумачний словник: власність, приватизація, ринок цінних паперів (українсько-англійсько-російський) / Л.М. Алексеєнко, В.М. Олексіїнко. – Тернопіль: Астон, 2003. – 672 с.

8. Економічна теорія: Політична економія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2006. – С. 134–150.

9. Єщенко П.С., Палкін Ю.І.Сучасна економіка: Навч. посіб.– К.: Вища школа, 2005.– С.

10. Котлер Ф. Основи маркетинга. - M.: Прогресе, 1992.

11. Крупка М. І.Основи економічної теорії / М.І. Крупка, П.І. Остоверх,

С.К. Реверчук.– Київ: Атіка, 2001.– 344 с.

12. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. Т. 2. – Таллин, 1993. – С. 30–44.

13. Мэнкью Н.Г. Принципы экономикс. – С.-Пб.: Питер Ком, 1999. – С. 449–463.

14. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / Під заг. ред. заслуженого працівника народної освіти України, д.е.н., професора

Л.Ю. Мельника. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 528 с.

15. Основи економічної теорії / За редакцією В.А. Предборського. – Київ: Кондор, 2002.–

16. Основи економічної теорії/ За ред. О.О. Мамалуя. – Київ: Юрінком-Інтер, 2003.– 478 с

17. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид-ня., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002.– 615 с.

18. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін., за ред. д.е.н., проф. К.Г. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – 501с.

19. Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України: Посібник. – К.: А.С.К., 2006. – 688 с.

20. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. – М.: Дело, 1997. – С. 96–118.

21. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки: Підручник. – К.: Знання.

1 Автаркія (грецьке avtarkeia – самозадоволення) – політика господарської відрубності, створення самодостатньої економіки.

1 Зокрема, у матеріальному виробництві США нині виділяють до 700 галузей.

1 Інфраструктура – компоненти структури, що підпорядковані і обслуговують останню. Інфраструктура – це підструктура (латинське infra означає під), що підпо­рядкована структурі.

2 Економічними називають блага, яких є менше, ніж потреба в них. Якщо ж кількість благ є більшою, ніж потреба в них, то такі блага називають вільними або неекономічними.

1 У вітчизняній економічній літературі, що тривалий час грунтувалась на марксистській методології, для позначення властивостей товару традиційно використовували поняття “споживна вартість” і “вартість”. У світовій літературі більш поширеними є категорії “корисність” і “цінність”.

1 Дану закономірність вперше сформулював німецький теоретик Г. Г. Госсен (1810-1858 рр.). Вона увійшла в економічну науку під назвою першого закону Госсена.

2 Це правило також виявив Г.Г.Госсен, його називають другим законом Госсена.

1 Засновником ординалістської версії граничної корисності був англійський економіст Ф. Еджуорт, а подальшого розвитку вона набула в працях швейцарця В. Парето і британця Дж. Гікса.

1 Транзитивність (від tranzitus – перехід) преференцій полягає у тому, що якщо споживач надає перевагу наступному набору благ, ця перевага існує і щодо усіх попередніх наборів.