Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Нормативно-правові акти. Системою слід вважати певну кількість об’єктів (елементів), пов’язаних між собою існуючими залежностями.

Системою слід вважати певну кількість об’єктів (елементів), пов’язаних між собою існуючими залежностями.

Система складається із двох видів компонентів: підсистема і елементи. Підсистема – це частина системи, що може бути розкладена на інші підсистеми та елементи. Елемент – це найменша неділима структурна одиниця досліджуваної системи.

Будь-яка система оточена великою кількістю об’єктів, які можуть впливати на систему та одночасно змінювати свої властивості (якості) під впливом системи (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Схема взаємозв’язку елементів в системі.

Елементи в системі обов’язково пов’язані між собою, але між ними існують різні види зв’язку.

Елементи в системі (рис. 4.1) можуть знаходитися:

- у взаємозалежності (елементи а₅ –а₆);

- в односторонній залежності (елементи: а₁ –а₂; а₅ –а₄; а₂ –а₃ тощо);

- у сумісності, тобто при відсутності безпосередньої залежності (елементи: а₅ - а₂,, а₁ – а₄,, а₃ – а₆ і т.ін.).

При дослідженні систем відокремлюють істотні зв’язки між елементами, врахування яких у межах задачі необхідне, та не істотні зв’язки, якими при вирішенні задачі можна знехтувати.

В системі розрізняють матеріальні, інформаційні, та енергетичні зв’язки.

Кількість досліджень, які необхідно проводити для аналізу системи, що складається з n елементів визначається за формулою:

М _ел = n(n-1) (4.1)

Об’єднання елементів у підсистеми дозволяє значно скоротити обсяг досліджень.

Кількість досліджень, які необхідно проводити для аналізу системи, що складається з І підсистем і N елементів визначається за формулою:

, (4.2)

де n_i – кількість елементів і -ї підсистеми, .

І – кількість підсистем даної системи.

Якщо кількість елементів у кожний з підсистем однакова, то представлену формулу (4.2) можна записати у вигляді:

М _п.с =І· [ n(n-1) ] +І(І-1) (4.3)

В залежності від того, в якій області ведеться дослідження розрізняють системи економічні, технічні, соціальні, біологічні тощо.

Розрізняють також системи природні та штучні. Штучні відрізняються від природних тим, що їх створила людина.

Для дослідження процесів управління в системах застосовується спеціальний клас – кібернетичні системи. Ці системи характеризуються саморегулюванням.

Відкриті системи – це системи при досліджені яких, враховують їх взаємодію з середовищем.

Замкнені системи – це системи при досліджені яких, нехтують зовнішнім впливом середовища у відповідності з метою аналізу.

Системи також класифікують за різними ознаками. Класифікація систем за складністю та детермінованістю розроблена С.Біром і представлена у вигляді таблиці 4.1

Таблиця 4.1. Класифікація систем за складністю та детермінованістю

За складністю системи розподіляють на прості, складні і дуже складні.

Складні системи відрізняються від простих великою кількістю зв’язків між елементами (прості: десятки зв’язків між елементами; складні – сотні зв’язків).

Дуже складні системи характеризуються такою кількістю і різноманітністю зв’язків, що вони не підлягають повному опису.

За детермінованістю системи поділяються на детерміновані і імовірнісні.

В детермінованих системах складові частини взаємодіють точно передбачуваним способом.

Імовірнісні системи – відмінні невизначеністю поведінки.

4.2. Підприємство як система

Перед усім необхідно зазначити, що підприємство необхідно віднести до дуже складних імовірнісних систем.

В залежності від ступеня взаємодії з середовищем підприємство може розглядатись, в залежності від мети дослідження, або як відкрита, або як замкнена система.

Підприємство при досліджені можна розглядати у трьох аспектах: фізичному, кібернетичному та соціально-економічному.

Підприємство як фізична система перетворює вхідні потоки матеріалів та енергії в готовий продукт.

Підприємство як кібернетична система – характеризується інформаційними зв’язками між процесами, на основі яких здійснюється його управління.

Підприємство як соціально-економічна система ґрунтується на колективних та особистісних інтересах (увага до інтересів кожного працівника), на економічних інтересах підприємства, тобто випуск конкурентоспроможної продукції з мінімальними витратами та отримання максимального прибутку.

Усі названі аспекти у взаємодії характеризують підприємство як виробничу систему.

Підприємство – це самостійна госпрозрахункова організація, що здійснює виробничо-господарську діяльність з метою отримання прибутку.

Кожне підприємство має найменування і реєстраційний (ідентифікаційний) номер, під яким значиться в державному реєстрі країни.

Кожне підприємство (фірма) є юридичною особою і має цілісну систему звітності й обліку, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку, товарний знак (логотип).

Діяльність підприємства групується за наступними напрямами:

1) виробнича діяльність, її організація та управління. Даний вид діяльності включає: обґрунтування обсягу продукції, що випускається, визначеної номенклатури; збалансування виробничої потужності і програми випуску продукції; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними. ресурсами;

2) маркетингові дослідження. Даний напрямок потрібен для визначення рівня конкурентоспроможності та цін на продукцію, що випускається;

3) інноваційна діяльність. Включає науково-технічні розробки, технологічну підготовку виробництва, запровадження нових технологій, формування інвестиційної політики, визначення об’єму необхідних інвестицій;

4) комерційна діяльність включає діючу рекламу та організацію збуту продукції. Від даного напрямку залежить фінансова результативність підприємства;

5) післяреалізаційне обслуговування товарів включає гарантійне обслуговування товарів та ремонт.

Усі підприємства діють у відповідності з існуючим в Україні законодавством. У даний час існує велика кількість різних юридичних актів. Але визначальними юридичними документами для підприємств в Україні є:

- Закон України про підприємство;

- Статут підприємства;

- колективний договір.

Таблиця 4.2 Класифікація підприємств

4.3. Методи аналізу систем

Операція – це сукупність закономірно обумовлених дій, які здійснюються за розробленим планом під певним керівництвом і спрямовані на досягнення поставленої мети.

Вибір способу дій, які гарантують позитивний результат операції називається рішенням.

Мета операції – це заздалегідь запланований результат, який має бути досягнутий за допомогою певних дій та засобів.

Ефективність операції встановлюється порівнянням витрат (матеріальних ресурсів, енергії, часу тощо) з отриманим кінцевим результатом.

Критерій ефективності операції – це показник, який кількісно оцінює відповідність обраного варіанту визначеній меті.

В залежності від цільової спрямованості операції можна класифікувати:

1. Операції для досягнення однозначного результату, єдиного за значенням. У результаті проведених операцій визначена мета повинна бути досягнута.

Наприклад:

Мета: доставка матеріалу (сировини) у заданий строк. Оцінка виконання: доставлений – не доставлений.

Мета: побудова споруди у заданий строк. Оцінка виконання: побудована – не побудована;

2. Операції для досягнення багатозначного результату. Успішність операції оцінюється не одним можливим значенням, а кількісними значеннями в установлених межах „від – до”.

Наприклад:

Мета: управління якістю продукції. Оцінка виконання: необхідний результат досягнуто, якщо показник якості попадає у межі заданих параметрів.

Мета: управління запасами. Оцінка виконання: необхідний результат досягнуто, якщо показник кількості запасу дотримано у заданих межах.

3. Операції з єдиною метою, яка не виражена кількісними значеннями та з невизначеними умовами її досягнення. Тобто, коли мету не можливо визначити числовим значенням.

Наприклад:

Мета: запобігання аварій та нещасних випадків на виробництві. Оцінка виконання: при їх повної відсутності мета досягнута.

Мета: пошук резервів виробництва для підвищення обсягів продукції, яка користується великим попитом. Оцінка виконання: мета досягнута при забезпеченні максимально можливого нарощування обсягів виробництва даної продукції.

4. Багатоцільові операції, в яких переслідується одночасно декілька цілей різного спрямування, тобто задається декілька критеріїв. При оцінці ефективності цих операцій обирається рішення, яке відповідає усім критеріям одночасно. Таке рішення буде найкращим.

Наприклад: вибір оптимального рішення щодо підвищення якості продукції і мінімізації витрат.

Для обґрунтування і вибору рішення використовується модель операції. Модель операції дає її цілеспрямований опис і є інструментом для кількісного обґрунтування рішень.

В залежності від характеру задачі, що вирішується, від особливостей процесу, що аналізується, застосовуються наступні види моделювання: аналітичне, статистичне, алгоритмічне, комбіноване.

Аналітичне моделювання полягає в описанні закономірностей модельованого процесу в математичному вигляді. В структурі аналітичної моделі виділяється цільова функція, тобто математичний еквівалент мети операції. Функція залежить від ряду показників – незалежних змінних. Також у модель вводяться обмеження, тобто зазначаються стримуючі умови у яких виконується дана задача.

Статистичне моделювання полягає у використанні імітаційних моделей досліджуваного процесу, які будуються на основі аналізу статистичних даних.

Алгоритмічна модель представляє собою запис однозначних правил виконання логічних і арифметичних операцій для вирішення поставленої задачі. Опис процесу представляється у вигляді алгоритму.

Комбіноване моделювання полягає у використанні декількох типів моделей і застосовується при моделюванні складних і маловивчених процесів.

Список рекомендованої літератури

Нормативно-правові акти

1. Господарський кодекс України // Голос України. - 2003. - 14 березня.

2. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. -1992. - № 6. - Ст. 56.

3. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» // ВВР України. - 1995. - № 15. - Ст. 99.

4. Закон України «Про захист прав споживачів» // ВВР України. -1994. - № 1.

5. Закон України «Про транспорт» // ВВР України. - 1994. - № 51. -Ст. 446.

6. Закон України «Про фінансовий лізинг» // ВВР України. - 1998. -№ 16. - Ст. 68.

7. Закон України «Про стандартизацію» // ВВР України. - 2001. -№ 31. - Ст. 145.

8. Земельний кодекс України // ВВР України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.1995 р. № 690 «Про загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого цен­трального органу державної виконавчої влади, державного підпри­ємства, установи, організації» // ЗП України. - 1996. - № 1. - Ст. 20.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. «Про за­твердження Типового договору оренди землі» // Офіційний вісник України. - 2004. - № 9. - Ст. 527.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 «Про затвердження статуту залізниць» // Урядовий кур'єр. - 1998. -25 червня.

12. Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. «Про статут авто­мобільного транспорту УРСР» // ЗП УРСР. - 1969. - № 7. - Ст. 89.