Читайте также:
|
Добрий день! Прошу, сідайте.
Дякую. Моє прізвище Майер.
Я теж Майер. Ви Дітер Майер?
Ні, Герберт Майер.
Ви працюєте?
Ні, я вчусь. Я студент, а Ви? Чим Ви займаєтесь?
Я працюю.
Де?
У поліції.
У поліції??? Вибачте, мені терміново треба йти!
Навздогін) Почекайте, куди Ви? У мене сьогодні вихідний!
Діалог „репетирують”, а потім інсценують. Пізніше може бути передбачено складання таких діалогів вже з можливістю лексичного варіювання.
Викладач готує студентам „прикол”, а саме: після опрацювання досить значної кількості слів, серед яких і числівники, викладач запрошує студентів за їх бажанням спробувати вимовити за 10 сек щонайбільше вивчених слів. Студенти один за одним виконують ретельно і напружено ці проби, а потім викладач доручає комусь із них зафіксувати час і подати йому самому стартовий сигнал для такої проби. Після сигналу він у шаленому темпі вимовляє відповідною іноземною мовою: один, два, три, чотири, п‘ять і т.д. і „перемагає” під веселий сміх студентів.
4.4.1.2. Практичні заняття з усного мовлення (з основним спрямуванням на засвоєння лексичного матеріалу)
На практичних заняттях з усного мовлення (зокрема тематичного) з основним спрямуванням на засвоєння лексики головними засобами навчання є підручник та/або інші відповідні посібники, тематична наочність, технічні засоби подачі інформації, роздатковий та додатковий матеріал з лексичними вправами, списками лексики, зображеннями предметів, сцен, ситуацій і т.п.
Основними методами роботи викладача на заняттях з тематичного усного мовлення (з основним спрямуванням на засвоєння лексичного матеріалу) є
- цільова тематична бесіда у режимі “викладач – група” на згадування, активізацію і продуктивне використання раніше вивченої лексики;
- організація колективних, групових, парних і індивідуальних видів роботи (переважно усних) з мовним матеріалом, до якого входить відповідна лексика;
- введення і семантизація нової лексики теми;
- закріплення цієї лексики у пробних вправах під керівництвом викладача і пробних вправах, виконуваних студентами самостійно;
- тренувальні лексичні вправи на формування лексичних умінь і розвиток лексичних навичок;
- творчі лексичні вправи на самостійне використання вивчених слів, словосполучень і виразів;
- контрольні завдання на перевірку рівня засвоєння лексики, сформованості умінь і рівня розвитку відповідних навичок.
Типова структура заняття з з тематичного усного мовлення (з основним спрямуванням на засвоєння лексичного матеріалу) така:
1. Лексична зарядка (переважно у формі бесіди “викладач – група”) для згадування і активізації необхідної, особливо недавно введеної лексики. Лексична зарядка проводиться переважно за матеріалами домашнього завдання, а тому нагадує, а інколи і заміняє контроль виконання цього завдання.
2. Виконання лексичних вправ (репродуктивних і продуктивних) під керівництвом викладача та з його допомогою з поступовим збільшенням самостійності студентів і складності та трудності самих вправ і завдань.
3. Усні (переважно комунікативні) вправи з оперативним зворотним зв‘язком, тобто з негайним контролем з боку викладача (або з боку партнерів у парних видах роботи).
+У кінці вивчення відповідної теми проводяться спеціальні усні або письмові контрольні роботи переважно тестового характеру з відкладеним або негайним оцінюванням.
Ефективні прийоми роботи на заняттях з усного мовлення (з основним спрямуванням на засвоєння лексичного матеріалу):
Серед дуже багатьох можливих прийомів ефективної роботи на заняттях з лексики усного мовлення або в епізодах розвитку усного мовлення на комбінованих заняттях можуть бути рекомендовані для використання зокрема такі прийоми:
1. Лексичний варіант гри „Снігова куля”: викладач називає слово, а перший студент мусить повторити це слово і додати своє за певним критерієм (наприклад, слово, що теж означає колір, або теж є іменником чоловічого роду і т.д.). Таким чином, кожному наступному студентові треба повторювати все більше і більше слів.
2. Викладач вводить значну кількість нових слів, спираючись на малюнки, репродукції, фотографії і т.п. Потім перемішує ці наочні опори і показуючи їх просить студентів називати відповідні слова. Варіант: за показаною викладачем ілюстрацією студент має швидко проказати два (або й три) речення, що стосуються слова, зображеного на ілюстрації.
3. Викладач складає 10-12 комплексів слів по 5-6 слів у кожному, причому всі слова, крім одного, у кожному комплексі логічно пов‘язані між собою. Треба швидко знайти „зайве” слово.
4. Після того, як вивчено велику кількість лексичних одиниць, викладач приносить на чергове заняття великий набір нарізаних клаптиків паперу з лексикою (це можуть бути, наприклад, 200-250 слів) і, переходячи від студента до студента, швидко показує кожному одне за одним 2 слова. Якщо студент зразу ж назвав значення цих слів (витративши не більше 3 сек. на кожне слово), то листки зі словами лишаються у викладача, а якщо не назвав, то отримує відповідно один чи обидва листочки. Після того, як усі слова будуть показані студентам, студенти називають кількість аркушиків, які лишились у них. Переможці цього етапу ті, хто не має аркушиків взагалі, або має їх найменше. На другому етапі ті, хто не знав певні слова, читають ці слова, а викладач чи „знавці” із числа студентів називають значення цих слів. На третьому етапі ті студенти, що не знали якихось слів, складають речення-приклади з цими словами.
4.4.1.3. Практичні заняття з усного мовлення (з основним спрямуванням на розвиток діалогічного мовлення)
На практичних заняттях з усного мовлення з основним спрямуванням на розвиток діалогічного мовлення основними засобами навчання є опори (у підручнику, аудіо- чи відеозаписах або у роздатковому матеріалі) для ознайомлення з діалоговими кліше, зразками діалогів, репліками і типовими лексичними одиницями діалогових утворень та опори для відтворення готових, а також для підготовки і інсценування власних діалогів.
Основними методами роботи викладача на заняттях з усного мовлення з основним спрямуванням на розвиток діалогічного мовлення є
- повідомлення викладача про зміст, структуру та інші особливості діалогів, які мають бути опрацьовані студентами, вимоги до цих діалогів і критерії оцінювання; інструктаж викладача про порядок підготовки, виконання, корекції і оцінювання діалогів;
- подання зразків діалогів в аудіо- чи відеозаписі або у виконанні попередньо підготовлених студентів (часто також за участю викладача);
- організація вправ на засвоєння кліше і окремих реплік діалогів, на тренування у вживанні цих елементів діалогічного мовлення у підготовлених і непідготовлених діалогах та полілогах;
- спостереження за ходом і змістом роботи групи, контроль якості, темпу, правильності і тематичної чи ситуативної відповідності діалогічного мовлення студентів:
- підведення підсумків роботи, аналіз типових помилок, висновки на майбутнє, повідомлення оцінок і (якщо потрібно) домашнього задання.
Типова структура заняття з усного мовлення з основним спрямуванням на розвиток діалогічного мовлення така:
1. Бесіда у режимі "викладач – група" з метою актуалізації знайомих кліше і реплік (переважно за матеріалами попереднього домашнього завдання), які можуть бути використані і при опрацюванні нових діалогів на поточному занятті.
2. Ознайомлення з новим мовленнєвим матеріалом для діалогів, його семантизація і первинне закріплення в репродуктивних вправах діалогічного і монологічного спрямування.
3. Показ і опрацювання одного чи більше типових діалогів-зразків у переважно репродуктивних вправах.
4. Вправи на складання, тренування і виконання продуктивних (імпровізованих, вільних, відкритих) діалогів і полілогів під керівництвом і за допомогою викладача але з переважанням самостійної роботи аж до повної самостійності студентів.
5. Підведення підсумків роботи над діалогічним мовленням, оцінювання, повідомлення домашнього завдання.
Ефективні прийоми роботи на заняттях з усного мовлення (з основним спрямуванням на розвиток діалогічного мовлення):
1. При роботі над певними темами або підтемами можлива робота з використанням „експертів”. Наприклад, при роботі над підтемою „Житло” у якості експертів можуть виступати студенти, яким викладач надає роль „архітекторів” (третина групи). Кожен „архітектор” має обговорити з двома „клієнтами” проекти будинків, які вони хочуть мати („Дім моєї мрії”), виконуючи при цьому від руки відповідні ескізи будинків „клієнтів”. Потім за цими ескізами „клієнти” можуть повідомити групу про дім своєї мрії, а „архітектори” про варіанти втілення цих мрій „клієнтів”, але це вже буде розвиток монологічного мовлення за даною підтемою.
2. Кілька студентів отримують ролі видатних людей, добре відомих студентам (це можуть бути спортсмени, актори, політики, зірки кіно, естради і т.п.). Решта студентів отримують ролі журналістів ЗМІ країн вивчуваної мови, які на „прес-конференції” розпитують відповідну знаменитість за певною темою (наприклад, „Уподобання”, „Мандрівки”, „Відпочинок” і т.п.).
3. У відведений викладачем відносно короткий час студенти мають у діалогових парах встигнути задати партнерові певну визначену кількість питань і певну визначену кількість речень у відповідях (наприклад, 25 питань і 40 речень, зафіксованих крапками чи рисками на папері). Зараховуються лише ті речення, що містять 5 і більше слів. Коли спливе визначений час, студенти називають кожен свій результат.
4. На дошці записані всі відомі студентам питальні слова. Викладач роздає діалоговим парам по одному іменникові і студенти мають сформулювати питання з усіма вказаними питальними словами і відповіді на ці питання. На другому етапі діалогові пари демонструють свої „бесіди” решті групи.
5. Ігрова вправа „Мушкетери”. На протязі 5 хвилин діалогові пари без тематичних обмежень працюють у режимі „запитання першого партнера („укол”) – відповідь другого партнера одним реченням і зустрічне запитання („укол”) – відповідь першого партнера одним реченням і зустрічне запитання („укол”)...” і т.д. Виграє пара, яка встигне за цей час обмінятися найбільшою кількість „уколів”.
6. Вправи з використанням підстановочних таблиць. Зазвичай такі вправи проводяться серед підготовчих прав для первинного закріплення нових слів, мовленнєвих зразків, виразів, кліше та іншого мовного матеріалу для розвитку діалогічного говоріння. В підстановочних таблицях наводяться відокремлені вертикальними рисами однорідні лексичні елементи (а саме – готові словоформи, наприклад, підмета, присудка, додатка, обставини), які можна „збирати” у різних поєднаннях в різні речення.репліки для ведення діалогів. Такі таблиці зустрічаються практично у кожному підручнику. Їх неважко складати і самим викладачам. Підстановочні таблиці дозволяють конструювати велику кількість пробних речень, діалогічних поєднань і т.п., ведучи студентів до готовності самостійно вести аналогічні діалоги.
7. Викладач роздає невеличкі опорні тексти ситуативного змісту. Кожна діалогова пара готує або імпровізує на основі теми і змісту цих текстів відповідні розгорнуті діалоги.
4.4.1.4. Практичні заняття з усного мовлення (з основним спрямуванням на розвиток монологічного мовлення)
На практичних заняттях з усного мовлення з основним спрямуванням на розвиток монологічного мовлення основними засобами навчання є списки лексики, тексти, ілюстрації, аудіо- та відеозаписи тощо, що мають слугувати як опоридля забезпечення ходу роботи над монологічними висловлюваннями студентів на данному занятті.
Основними методами роботи викладача заняттях з усного мовлення з основним спрямуванням на розвиток монологічного мовлення є
- повідомлення викладача про зміст, структуру та інші особливості монологів, які мають бути опрацьовані студентами, вимоги до цих монологів і критерії оцінювання; інструктаж викладача про порядок підготовки, виконання, корекції і оцінювання монологів;
- подання зразків монологів в аудіо- чи відеозаписі або у виконанні попередньо підготовлених студентів чи самого викладача;
- організація тренувальних вправ репродуктивного і продуктивного характеру на складання мікровисловлювань, що є елементами повного монологічного висловлювання;
- організація вправ на складання підготовлених і виконання непідготовлених (імпровізованих, вільних, відкритих) повних монологів;
- спостереження за ходом і змістом роботи групи, контроль змісту, повноти і тематичної відповідності монологічного мовлення студентів;
- підведення підсумків роботи, аналіз типових помилок, висновки на майбутнє, повідомлення оцінок і (якщо потрібно) домашнього задання.
Типова структура заняття з усного мовлення з основним спрямуванням на розвиток монологічного мовлення така:
1. Бесіда у режимі "викладач – група" з метою актуалізації вже відомої студентам лексики (переважно за матеріалами попереднього домашнього завдання), яка може бути використана і при роботі над монологічним мовленням на поточному занятті. Певну увагу можна зосередити також на актуалізацію деяких фактичних знань, що стосуються вивчуваної теми і використання котрих бажано у майбутніх монологічних висловлюваннях за цією темою.
2. Ознайомлення з новим лексичним матеріалом, його семантизація і первинне закріплення в репродуктивних вправах діалогічного і монологічного спрямування.
3. Показ одного чи більше монологів-зразків в усному або письмовому варіанті.
4. Виконання переважно репродуктивних вправ на усвідомлення особливостей того виду монологів, який опрацьовується на даному занятті (наприклад, монолог-опис, монолог-повідомлення про подію в минулому з її хронологією, монолог-коментар, монолог-рецензія, монолог-міркування, монолог-переказ тощо).
5. Вправи на складання, тренування і виконання продуктивних (імпровізованих, вільних, відкритих) монологів під керівництвом і за диференціюваної допомоги викладача але з переважанням самостійної роботи аж до повної самостійності студентів.
6. Підведення підсумків роботи над монологічним мовленням, оцінювання, повідомлення домашнього завдання.
Ефективні прийоми роботи на заняттях з усного мовлення (з основним спрямуванням на розвиток монологічного мовлення):
1. Викладач сам або за допомогою студентів визначає і пише на дошці певне тематично центральне слово-поняття (наприклад, „Весна”), обводить його колом і накреслює значну кількість відгалужень від цього кола. Студенти мають називати одним словом ті різноманітні асоціації, що спадають їм на думку у зв‘язку з цим словом. Ці слова-асоціації записуються на кінцях відгалужень. Приймаються навіть дуже віддалені асоціації. Коли всі відгалуження заповнені, починається колективне формулювання висловлювань за кожною асоціацією (можна кількома реченнями). На другому етапі кілька студентів почергово озвучують свої індивідуальні монологи. Викладач схвалює оригінальність і творчість висловлювань. Може мати місце і третій етап, на якому студенти в парах або підгрупах повідомляють свої власні варіанти монологу.
2. Жартівлива вправа „Хвилина швидкоговоріння”: за 1 хвилину студент повинен втигнути вимовити максимальну кількість речень іноземною мовою за названою викладачем темою, підтемою чи словом. Послідовність, логічність і абсолютна граматична правильність цих речень не обов‘язкові. Головне у цій вправі темп, кількість і зрозумілість висловлювань, відсутність пауз.
3. Студентам пропонується відеофрагмент, у якому коментується якась подія, пригода або розгортається якийсь сюжет. Переглянувши відеофрагмент, студенти переповідають побачене і почуте від імені учасників подій або від себе симих (варіант: розповіді про аналогічні чи подібні історії, свідками яких або учасниками були самі студенти). Аналогічно можна працювати і за запропонованими студентам ілюстраціями або фотознімками із зображеннями, наприклад, побутових сценок, пригод чи суспільних подій.
4. Викладач роздає невеличкі опорні тексти ситуативного змісту. Кожен студент готує за цими текстами розгорнуту розповідь за заданою у тексті темою і його стислим змістом.
4.1.1.5. Практичні заняття з усного мовлення (з основним спрямуванням на розвиток умінь і навичок аудіювання)
На практичних заняттях з усного мовлення з основним спрямуванням на розвиток аудіювання основними засобами навчання є роздатковий матеріал для виконання підготовчих вправ і післятекстових завдань, тренувальні мікротексти, опорні, поточні і контрольні тексти для розвитку умінь і навичок аудіювання, аудіо- і відеозаписи та інші аудитивні матеріали.
Основними методами роботи викладача заняттях з усного мовлення з основним спрямуванням на розвиток умінь і навичок аудіювання є
- інструктаж викладача про порядок роботи з аудіювання, про відповідне завдання на прослуховування і про критерії оцінювання;
- організація підготовчих вправ на формування відповідних умінь аудіювання або дотекстові вправи на аудіювання;
- забезпечення одноразового (для легких і нескладних коротких текстів) або дворазового прослуховування тексту (з короткою перевіркою розуміння основних елементів змісту після першого прослуховування) в запису, у виконанні викладача або спеціально підготовленого студента;
- організація виконання післятекстових завдань на перевірку розуміння тексту в цілому або його змістових елементів;
- організація використання матеріалу прослуханого тексту у післятекстових (переважно усних) вправах і завданнях, а також при виконанні творчих і ігрових завдань;
- спостереження за ходом роботи групи, фіксація результатів.
- підведення підсумків роботи, аналіз типових помилок, висновки на майбутнє, повідомлення оцінок.
Типова структура заняття з аудіювання така:
1. Підготовчі і дотекстові завдання і вправи на повторення, активізацію і введення окремих лексичних одиниць, граматичних явищ та на актуалізацію наявних знань студентів про відповідні події, явища, предмети тощо, про які йтиме мова у тексті для аудіювання (наприклад, у формі бесіди з групою). Завдання на аперцепцію (вгадування) елементів або і всього змісту тексту, наприклад, за його назвою.
2. Прослуховування тексту (переважно двічі, якщо текст невеликий).
3. Перевірка розуміння основних деталей змісту тексту (після першого прослуховування, якщо текст звучить двічі).
4. Післятекстові вправи на перевірку розуміння відповідних змістових елементів текста і тексту в цілому, на виділення і оцінку відповідних елементів інформації тексту і на формулювання власних думок, оцінок, вражень про прослухане.
5. Підведення підсумків роботи над аудіюванням, коментування оцінок.
Практичне заняття з навчання аудіюванню грунтується переважно на усних видах роботи і тісно переплітається за своїм методичним спрямуванням з рештою видів практичних заняття з розвитку усного мовлення.
Ефективні прийоми роботи на заняттях з усного мовлення (з основним спрямуванням на розвиток умінь і навичок аудіювання):
1. Викладач зачитує пари подібних за звучанням знайомих студентам слів, а студенти мають розрізнити ці слова за їхніми значеннями.
2. Викладач зачитує серію речень.тверджень, серед яких є такі, які не відповідають дійсності. Після кожної фрази викладач робить невеличку паузу для реакції студентів (згоди чи незгоди), визначаючи таким чином, чи правильно зрозуміли студенти відповідне речення.
3. Студенти переглядають відеофрагмент 1-2 рази. На третій раз викладач виключає звуковий супровід і коментатора заміняють студенти.
4. Студенти двічі прослуховують текст для аудіювання, потім складають послідовний ланцюжок ключових слів цього тексту і переповідають або коментують зміст цього тексту за даним ланцюжком, який зазвичай називають „червоною ниткою” монологу.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 147 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |