Читайте также:
|
Вибори є демократичним способом здобуття та оновлення влади, приведення її структур і діяльності у відповідність до волі громадян. За допомогою виборів формуються парламенти, органи місцевого самоврядування та обираються глави держав, мери міст тощо. За допомогою виборів органи влади отримують легітимацію - народну підтримку і визнання. Але при цьому необхідно зазначити, що народ, обираючи своїх представників, делегує їм тільки право на здійснення державної влади у встановлених конституцією межах і протягом строку, на який вони обрані, тоді як сама влада належить народу.
Порядок і правила проведення виборів встановлюються, як правило, зазвичай у конституції та інших конституційно-правових актах певної держави.
Конституційне право визначає декілька видів виборів. 1) За способом волевиявлення виборців вибори бувають прямі (безпосередні) та непрямі (опосередковані).
Прямі (безпосередні) вибори характеризуються тим, що питання про обрання кандидата на ту чи іншу виборну посаду вирішується безпосередньо виборцями шляхом голосування. Прямими виборами, як правило, обираються нижні або єдині палати парламентів, глави держав, органи місцевого самоврядування. Наприклад, у п. 1 ст. 38 Основного Закону ФРН 1949 р. зазначено, що "депутати Бундестагу ФРН обираються шляхом загальних, прямих, вільних, рівних і таємних виборів", у ч. 1 ст. 6 Конституції Французької Республіки 1958 р. встановлено, що "Президент Республіки обирається... прямим, загальним голосуванням", а в ст. 76 Конституції Арабської Республіки Єгипет 1971 р. визначено, що "Президент Республіки обирається прямим, загальним, таємним голосуванням...".
У деяких країнах (Бельгія, Італія, Польща, США) прямими виборами обираються обидві палати. Наприклад, у розд. 2 ст. I Конституції США 1787 р. передбачено, що "палата представників складається з членів, яких обирає народ усіх штатів на два роки...", а в поправці XVII до цієї Конституції визначено, що "до складу Сенату входять по два сенатори від кожного штату, яких обирає народ штату на шість років...".
Непрямі (опосередковані) вибори характеризуються тим, що питання про обрання кандидата на ту чи іншу виборну посаду вирішується не виборцями, а спеціально для цього обраною громадянами колегією вибірників або депутатами парламенту чи створеного на його основі зібрання.
Існують два різновиди непрямих виборів - побічні і багатоступеневі.
Згідно процедурі побічних виборів, виборці обирають колегію вибірників (довірених осіб), які потім від їх імені самі безпосередньо обирають кандидата на конкретну посаду. Голосування вибірників практично завжди зумовлене позицією виборців, які їх обрали. На сьогодні цей різновид на практиці застосовується рідко. Прикладом побічних виборів можуть слугувати вибори Президента США (розд. 1 ст. II Конституції США 1787 р., додатки XII та XIV до Конституції США).
При багатоступеневих виборах, виборці делегують свої повноваження не спеціально створеній колегії вибірників, а безпосередньо обирають представницький орган, який потім обирає своїх представників до вищестоящого представницького органу або посадову особу. Зазвичай такі вибори можуть бути дво- і багатоступеневими. Наприклад, у ст. 2 Закону КНР "Про вибори до Всекитайських зборів народних представників і до місцевих зборів народних представників різних ступеней" від 1 липня 1979 р. зазначено, що "депутати Всекитайських зборів народних представників, депутати зборів народних представників провінцій, автономних районів, міст центрального підпорядкування, міст з районним поділом, автономних округів обираються зборами народних представників нижчого ступеня. Депутати зборів народних представників міст без районного поділу, районів міста, повітів, автономних повітів... селищ обираються безпосередньо виборцями".
2) За кількісною ознакою виділяють вибори загальні та часткові (додаткові).
Загальні вибори - проводяться, коли обирається увесь склад представницького органу.
Часткові (додаткові) вибори проводяться, коли необхідно заповнити вакансії представницького органу, якщо з його складу вибули один або декілька депутатів у зв'язку з хворобою, смертю або добровільною відставкою. Ці вибори проводяться в тому окрузі, де був обраний депутат, який достроково вибув з представницького органу. В основному це характерно для країн з великою кількістю членів парламенту (Великобританія).
Також зазначені вибори проводяться для часткової ротації представницького органу (Бразилія, Індія, США, Франція, Японія). Наприклад, у ст. 46 Конституції Японії 1946 р. зазначено, що "строк повноважень членів Палати радників шість років, причому кожні три роки переобирається половина членів палати", а згідно розд. 3 ст. I Конституції США 1787 р. "... сенатори... повинні розділитися на три по змозі однакові групи. Місця сенаторів першої групи стають вакантні по закінченні другого року, другої групи - по закінченні четвертого року і третьої групи - по закінченні шостого року, так щоб третина Сенату переобиралася кожні два роки". Тим самим уникається небезпека одночасної зміни всіх членів верхньої палати.
3) За територіальною ознакою виділяють вибори загальнодержавні (загальнонаціональні) та місцеві (регіональні).
Загальнодержавні (загальнонаціональні) вибори проводяться у масштабі всієї країни з метою формування складу загальнодержавного (загальнонаціонального) представницького органу влади (парламенту) або для обрання глави держави.
Місцеві (регіональні) вибори проводяться на території певної адміністративно-територіальної одиниці з метою обрання членів органу місцевого самоврядування або виборну посадову особу.
4) За часом проведення вибори бувають чергові та позачергові (дострокові).
Чергові вибори проводяться в строки, які визначені конституцією або відповідним законом, у зв'язку із закінченням строку повноважень представницького органу влади або виборної посадової особи. Наприклад, у п. 2 ст. 30 Конституції Словацької Республіки 1992 р. зазначено, що "вибори відбуваються періодично у строки, визначені законом". Зазвичай у багатьох країнах світу використовують наступні строки повноважень: парламенту - 4-5 років, президента - 5-7 років. Наприклад, згідно ст. 72 Конституції Республіки Хорватія 1990 р. у редакції 2000 р."представники до палат Хорватського сабору обираються строком на чотири роки...", у ч. 1 ст. 27 Федерального конституційного закону Австрії від 10 листопаду 1920 р. зазначено, що "строк повноважень Національної Ради складає чотири роки...", а в п. 2 ст. 83 Конституції Республіки Індія 1949 р. - "Народна Палата... має п'ятирічний, але не більший строк повноважень...". У ч. 1 ст. 101 Конституції Азербайджанської Республіки 1995 р., ч. 2 ст. 127 Конституції Республіки Польща 1997 р., п. 1 ст. 80 Конституції Естонської Республіки 1992 р. визначено, що президенти зазначених держав обираються строком на п'ять років, а в ст. 6 Конституції Французької Республіки 1958 р. - "Президент Республіки обирається на сім років...".
Позачергові (дострокові) вибори зумовлені достроковим припиненням повноважень представницького органу або виборної посадової особи. Позачерговими вибори називаються тому, що проводяться не у визначений законом, а в інший час. Оскільки такі вибори відбуваються раніше від визначеного законом звичайного строку, то називаються ще достроковими виборами.
У дуалістичних і парламентарних монархіях, парламентарних і змішаних республіках допускається розпуск парламенту або нижньої палати главою держави. Наприклад, ст. 33 Конституції Йорданського Хаши-мітського Королівства 1952 р. передбачено, що "Король... може розпускати Палату депутатів; може розпускати Сенат...", у ст. 62 Конституції Королівства Іспанія 1978 р. зазначено, що "до обов'язків Короля входить: Ь)...розпуск Генеральних Кортесів...", у п. 3 ст. 78 Конституції Естонської Республіки 1992 р. визначено, що "Президент Республіки: оголошує... позачергові вибори в Державні Збори", а в ч. 2 ст. 77 Конституції України 1996 р. говориться, що "позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України...".
Саморозпуск парламентів, як правило, не передбачено законодавством, хоча є винятки. Наприклад, згідно ч. 3 ст. 98 Конституції Республіки Польща 1997 р. не менш ніж дві третини членів Сейму можуть скоротити строк своїх повноважень, що призведе до скорочення строку повноваження Сейму.
У таких країнах як Болгарія, Великобританія, Італія, Польща, Росія, Україна, Франція, Японія терміни проведення парламентських виборів можуть змінюватися залежно від політичної ситуації.
Вибори регулюються виборчим правом. Це поняття вживається у двох значеннях: об'єктивному і суб'єктивному.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 150 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |