Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

В Києві кримінальні ув’язнені, що утримувались в місцевій тюрмі, також вимагали звільнення. Ув’язнені наполягали на розповсюдженні амністії і відносно них.

zorgo - /ЗОРГе/ забота

Пенітенціарна система України за часів Тимчасового Уряду.

Лютнева революція 1917 року значно дезорганізувала державний апарат Російської імперії, однак буржуазна влада Тимчасового уряду всіма силами намагалась зберегти основу царської державної машини – армію, поліцію, чиновників, щоб, після незначної реконструкції, і в подальшому користуватись ним. Це повністю відносилося і до адміністрації тюремних установ.

На 1 лютого 1917 року в системі місць ув’язнення, що підпорядковувались Головному тюремному управлінню утримувались: підсудні і підслідні – 51 714 осіб, засуджені до строкових видів покарання – 87 492особи. До числа останніх входили: засуджені до арешту – 1 636; до утримання в тюрмі – 22 604; до утримання в фортеці - 176; до утримання у виправних арештантських відділеннях – 26 737; до каторжних робіт – 36 337 осіб. Крім того, в місцях ув’язнення, підпорядкованих Головному тюремному управлінню, також утримувались: пересильні – 8 808 осіб; особи, які утримувались за розпорядженням адміністративної влади – 5 608 осіб; невиправні боржники – 192 особи; діти при ув’язнених – 2 120 осіб.

Березня 1917 року під натиском революційних подій Тимчасовий уряд в програмі своїй діяльності визначив положення про повну і негайну амністію за всіма політичними і релігійними справами, в тому числі терористичним замахам, військовим повстанням та аграрним злочинам тощо.

6 березня 1917 року Тимчасовий уряд приймає указ про політичну амністію, що був опублікований 8 березня 1917 року. Зразу ж після цього з тюрем колишньої імперії скоїла втечу частина кримінальних злочинців, а інші вимагали розповсюдити дію амністію і на них. З цього приводу у ряді тюрем Росії відбулися масові заворушення.

Наприклад, в Херсонській тюрмі ув’язнені, роззброївши варту, заволоділи тюрмою. Натовп біля воріт тюрми, що підтримував ув’язнених, виламав ворота. Це привело до того, що більше 2000 ув’язнених самовільно залишили тюрму і втекли до міста.

В Києві кримінальні ув’язнені, що утримувались в місцевій тюрмі, також вимагали звільнення. Ув’язнені наполягали на розповсюдженні амністії і відносно них.

17 березня 1917 року Тимчасовим Урядом було видано постанову “ Про полегшення долі осіб, які скоїли кримінальні злочини”, тобто про амністію засуджених за кримінальні злочини. Особливістю цього акту було те, що звільненню з тюрем і передачі відповідному військовому командуванню підлягали ті особи із числа ув’язнених, які виявили бажання захищати Батьківщину.

Новий етап в політиці Тимчасового уряду, в тому числі і в галузі кримінально-виконавчих правовідносин, почався після розстрілу військами в липні 1917 року мирної демонстрації в Петрограді. Цей період в історії відомий як “кінець двовладдя”. На тлі значного посилення карально-репресивної діяльності Тимчасового уряду відбулися масові арешти революційних робітників, солдат та матросів як у фронті, так і в тилу, за загальним звинуваченням у підозрі в організації липневих подій. Змінило тактику своєї діяльності і Головне управління місцями ув’язнення, яке майже в повному обсязі відмінило ліберальні послаблення режиму.