Читайте также:
|
3.1 Поняття та особливості закону.
Закон - це нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади,який регулює найважливіші питання суспільного життя,установлює права та обов’язки громадян,має вищу юридичну силу і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.
Основним законом є Конституція держави, яка має найвищу юридичну силу і втілює принцип верховенства права. Термін «конституція» латинського походження (constitutio) і означає «засновую», «установлюю». Розуміння конституції як основного закону суспільства формується, починаючи з XVIII століття. Першими такими конституціями були американська (1787 р.), французька (1751 р.).
Теорія закону сформулювала такі основні його ознаки,які відрізняються від інших видів нормативно-правових актів.
1) Закон являє собою різновид нормативно-правових актів.
2) Закон приймається лише законодавчим органом представницького характеру, або населенням держави в порядку референдуму.
В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);
3) Закон приймається в особливому процедурному порядку
4) Порядок його підготовки й видання визначаються Конституцією та Регламентом Верховної Ради України. Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом;
5) Володіє вищою юридичною силою, відповідно всі підзаконні акти повинні відповідати йому і ні в чому не суперечити. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;
6) Регулює найбільш важливі, ключові, суспільні відносини: основи суспільного і державного ладу, права, свободи і обов'язки громадян, форма держави, повноваження органів державної влади тощо. Зокрема, як передбачено ст. 92 Конституції України: Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадян ” і т. д.
7) Закон у системі законодавства ставиться до числа найбільш стабільних нормативно-правових актів.
8) Закон має загальний характер. Він не враховує особливостей життєвих випадків у регульованій ним сфері суспільних відносин.
9) Закон є стабільним нормативним актом. У разі необхідності він доповнюється,змінюється чи відміняється чітко визначеним колом суб’єктів та у певному порядку.
10) Закон має відповідну структуру,тобто організацію змісту,доцільне розміщення нормативних приписів та правові атрибути.
Елементами структури закону є:
1) Найменування органу,що прийняв акт;
2) Назва закону;
3) Преамбула;
4) Правові приписи закону та наслідки їх невиконання;
5) Відміна законом інших нормативно-правових приписів;
6) Підпис відповідної посадової особи.
Класифікація законів за різними критеріями:
1) За юридичною силою:
· конституційні закони,що закріплюють засади суспільного і державного ладу та є юридичною базою поточного законодавства.
· звичайні закони — нормативні акти, які приймаються на основі і на виконання Конституції і визначають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері (наприклад, Закон «Про професійно-технічну освіту»).
· надзвичайні закони— нормативні акти тимчасового характеру, які приймаються за надзвичайних обставин і можуть призупиняти дію чинних у відповідній сфері законів (наприклад, для забезпечення безпеки громадян у разі катастроф, епідемії; захисту конституційного ладу при спробі захоплення державної влади шляхом насильства тощо);
· кодифіковані закони - нормативні акти, затверджені законами, в яких узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин. Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та Основ законодавства (наприклад, Митний Кодекс України, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування);
органічні закони-закон, на необхідність існування яких прямо вказує Конституція.
· допоміжні закони - нормативні акти, які затверджують, змінюють, зупиняють, скасовують, денонсують інші нормативні акти або мають допоміжне значення для їх застосування.
2) За суб’єктами законотворчості-акти прийняті:в результаті референдуму,вищим законодавчим органом держави.
3) За характером регулювання:
· органічні закони,тобто внутрішньо узгоджені,що відзначаються рівнем нормативних узагальнень і спрямовані на комплексне урегулювання суспільних відносин.
· Виключні закони,що приймаються за надзвичайних обставин поза планом законотворчих робіт.
4) За обсягом дії на суб’єктів:
· Загальні закони(поширюються на всіх суб’єктів незалежно від їх статусу);
· Соціальні закони(регламентують діяльність чітко окреслених груп суб’єктів)які мають особливий статус.
5) За строком дії:
· Постійні
· Тимчасові
· Надзвичайні
3.2.Стадії прийняття закону
1. Законодавча ініціатива, суть якої полягає у внесенні до Верховної Ради пропозиції про необхідність прийняття того чи іншого закону;
2. Розробка проектів законів;
3. Розгляд законопроектів у комісіях Верховної Ради України;
4. Розгляд законопроектів на сесії Верховної Ради у першому, другому та третьому читаннях;
5. Прийняття закону;
6. Опублікування закону;
Робота над новим законом розпочинається із законодавчої ініціативи-пропозиції його прийняти або внести зміни до діючого закону, що виходить від осіб чи установ, яким надано таке право. Право законодавчої ініціативи відповідно до Конституції України мають Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України. Це означає, що саме вони можуть офіційно запропонувати проект закону для розгляду Верховною Радою України. Така пропозиція обов'язково має бути розглянута Верховною Радою.
Запропонований законопроект, як правило, направляють на наукову експертизу — юридичну, фінансово-економічну та ін. Іноді проводять наукові конференції, на яких обговорюють проекти майбутніх законів. Найважливіші законопроекти виносять на всенародне обговорення. Так, зокрема, обговорювалися проекти Закону України «Про вибори народних депутатів», Конституції України тощо.
Запропонований закон спочатку розглядають у відповідному комітеті Верховної Ради України. Народні депутати, добре обізнані з тією сферою суспільного життя, якої стосується закон, обговорюють його. У разі згоди з основними положеннями закон виносять на перше читання на пленарному засіданні Верховної Ради України. Під час першого читання народні депутати обговорюють законопроект у цілому, визначаючи доцільність його прийняття. Якщо принципово положення закону депутати вважають правильними, він повинен бути прийнятий шляхом голосування більшістю від конституційного складу народних депутатів.
Після цього законопроект повертається до комітету, а кожен депутат має право подати свої пропозиції щодо внесення до нього змін, доповнень, уточнень тощо. Усі пропозиції обговорюються членами комітету, а потім і всіма депутатами на пленарному засіданні. Це друге читання. Під час другого читання на пленарному засіданні закон обговорюється постатейно, тобто депутати визначаються щодо запропонованих змін і доповнень до кожної статті законопроекту. Поправки обговорюються, а потім депутати голосують за кожну поправку та статтю в цілому.
Завершивши постатейне обговорення та голосування, закон виносять на голосування в цілому. Конституційний склад Верховної Ради України — 450 депутатів, отже, для прийняття закону потрібно, щоб його підтримали не менше 226 парламентарів.
Після прийняття закону його має підписати Президент України. Якщо він не згоден із законом, Верховна Рада України повторно розглядає його і може або погодитися з пропозиціями глави держави, або ж спробувати подолати так зване «вето» президента — для цього потрібно 300 голосів народних депутатів.
Після підписання закону Президентом України текст нового нормативного акта публікують у пресі, й він набирає чинності. Кожний закон лише тоді виконуватиме свою функцію, діятиме, коли про нього знатимуть ті, кого він стосується. Тому законотворчий процес передбачає обов'язкове оприлюднення нормативних актів загального характеру, насамперед законів.
Найважливіші норми закріплюються в законах і підзаконних нормативно-правових актах. Усі нормативно-правові акти становлять певну систему, їх співвідношення визначається юридичною силою кожного правового акта. Закони приймаються відповідно до особливої процедури — законодавчого процесу, який визначено Конституцією України. У прийнятті законів беруть участь Верховна Рада України та Президент України. Будь-який нормативний акт набуває чинності після його офіційного обнародування.
Висновки до III розділу: Отже,серед нормативно-правових актів провідне місце посідають закони.
Закон-це нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.
Таким чином у 3 розділі мені вдалось розкрити роль закону в системі нормативно-правових актів. Дані ознаки закону чітко виділяють його у системі інших правових актів, додаючи йому право верховенства. Змінити або скасувати закон вправі тільки той орган, який його прийняв, причому в чітко встановленому порядку. Основним законом держави є Конституція України. Згідно зі ст. 85 Конституції України закони приймає Верховна Рада України. Закон відповідає вимогам права,втілює справедливість.
Закон посідає провідне місце на всіх етапах розвитку держави,регулюючи найважливішу суспільні відносини. Він є необхідним інструментом для здійснення завдань,що стоять перед державою. Закон постає відносно самостійним засобом правового виховання населення,але потрібно пам’ятати,що закон формується людьми свідомо й цілеспрямовано і його зміст залежить від них.
Основу прийняття законів складає законодавчий процес - це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій-самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій. На всіх стадіях законодавчої діяльності необхідним є вивчення і використання громадської думки, врахування рівня правосвідомості громадян.
Висновки: Отже, виходячи з курсу теорії держави та права, як навчальної дисципліни,головним юридичним джерелом і формою права є нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Нормативно-правовий акт забезпечує діяльність держави,державних органів,підприємств та установ. В ньому виражається більшість правових норм,які регулюють важливі суспільні відносини в державі.
Своїми ознаками він чітко підкреслює здатність виконання всіх відносин в суспільстві,адже в ньому містяться норми права. Найголовнішою відмінністю нормативно-правового акта від інших актів є те,що він розрахований на неодноразове застосування. І у нашій правовій системі нормативно-правовий акт є основним джерелом права. Усі закони мають вищу юридичну силу, яка полягає у тому, що ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх.
Також в роботі було розкрито відмінність нормативно-правового акту від індивідуально-юридичного,дані відмінності можемо спостерігати в ознаках актів та в розділі другому. Основною і найбільшою відмінністю постає те,що індивідуальні акти породжують права і обов’язки тим суб’єктам котрим вони адресовані,а нормативно правові всім учасникам правовідносин.
Поняття нормативно-правовий акт як - джерело права охоплює усе велике різноманіття правових норм, що регулюють різноманітні і незліченні - соціальні зв'язки в суспільстві. Теоретикам права довелося чимало потрудитися, щоб класифікувати нормативно-правові акти, знайти чіткі критерії цієї класифікації, зробити її зручної для наукового і, головне, практичного вживання.
Список використаних джерел і літератури:
1. Бабкіна О.В.,Волинка К.Г. Теорія держави і права у схемах К.2004-144с.
2. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Ю.А. Ведєрніков, В. С. Грегул. — 4те вид., доп. і переробл. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 224 с.
3. Гіда Є.О, Білозьоров Є.В, Завальний А.М.Теорія держави та права:підручник О.С.Ліпкан 2011.572с.
4. Загальна теорія держави і права. Академічний курс: В 3 т. Т.2 / отв. ред. проф. М.М. Марченко. - Ізд.2-е. перераб. і доп. - М.: Зерцало-М, 2002. - 528 с.
5. Зайчука О.В, Оніщенко Н,М.Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред.– К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
6. Закон України «Про нормативно правові акти» від 20 травня 2011 року.
7. Закон: створення та тлумачення / під ред.А.С. Піголкіна. - М.: Спартак, 1998. - 283 с.
8. Кельмах М.С,Мурашин О.Г.,Хома Н.М. Загальна теорія держави і права:Підручник.-Львів: «Новий Світ-2000»,2003.-584с.
9. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. - К.: Атика, 2005. - 592 с.
10. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти):Навч.посіб.// К.:Атіка,2005.-288с
11. Марченко М. Н., Теорія держави і права: Підручник. - 2-е вид., Перераб. і доп. / М. М. Марченко - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004,-165с.
12. Мурашин О.Г.,Кельман М.С.,Фотхутдінова О.В. Загальна теорія права. Підручник.-Київ: КУТЕП,20004.-337с.
13. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.-К.: Атіка.— 2001.- 176 с
14. Скакун О.Ф Загальна теорія держави і права. Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
15. Суботін В.М Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 327 с.
16. Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Сухонос В. В. -Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. — 536 с.
17. Тимченко С.М, Калюжний Р.А,Легуша С,М. Вид. Паливода А.В Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. /., 2007. - 296 с.
18. Федотов А.В, Вєдєнєєв Ю.О. Конспект лекцій з теорії держави і права: Навчальний посібник. Теорія права. Ч. 1 / - М.: Изд-во ІНЕП, 2002,-125с.
19. Цвіка М.В, доц. Ткаченка Ф.Д, проф. Петришина О.В. Загальна теорія держави і права // Харків «Право» 2002.-432с.
20. Цвіка М.В,. Петришина О.В. Загальна теорія держави і права.М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х.: Право, 2010. – 536 с.
21. Черданцев, А.Ф. Теорія держави і права: підручник для вузів. - М.: Юрайт-М, 2001. - 432 с.
[1] Ч.3 ст.57 Конституції України,ст..4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997р..№503/97
[2] Ст.5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997р.,№503/97
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 163 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |