Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Загальна задача синтезу керуючої системи

Очевидно, існує множина альтернативних рішень проблеми ∆у. Розглянемо теоретичні аспекти синтезу управляючої системи, що виробляє такі управляючі дії Х_т, які забезпечили б досягнення мети, що стоїть перед всією системою. При цьому корисним виявляється поняття вирішальної системи або системи ухвалення рішень.

За визначенням, будь-яка система вигляду S:X→Y може бути представлена як система ухвалення рішень. Ця умова визначає принципову можливість синтезу керуючої системи. В процесі синтезу, який грунтується на результатах аналізу і реалізується як ітеративна процедура, використовуються стандартні модельні конструкції: декомпозиція, координація, агрегація, - і при певній протилежності цілей аналізу і синтезу функціональна єдність зв'язує ці два аспекти дослідження.

Головною проблемою синтезу управляючої системи є синтез такого закону управління , який би забезпечував мінімальне значення ∆у при заданому ∆_ку.

Складність синтезу закону управління полягає в тому, що множина.V містить лише змінні, які дозволяють вирішувати проблеми, що виникають зараз. Що ж до майбутнього, то прогнозувати можна тільки ті ситуації, які мали місце у мину лому.

Нехай в результаті розв’язування задачі синтезу об’єкту управління І розв’язування задач спостереження й ідентифікації станів керованої системи вдалося сформулювати закон управління. Наступною задачею є структурний синтез: отримання такої структури управляючої системи, яка могла б дозволити ефективно реалізувати закон управління.

Задача структурного синтезу керуючої системи.

Керуюча система S_M є системою ухвалення рішень системою, яка реалізує задачу управління через вироблення управлінських рішень Х_т відповідно до закону управління, що забезпечує відповідність мети управління глобальній меті, що стоїть перед системою в цілому.

При синтезі керуючої системи розрізняють наступні види структури системи, що взаємодіють між собою в процесі управління:

· функціональну;

· організаційну;

· інформаційну.

Для формалізації структурного синтезу введемо наступні позначення:

– закон управління;

Z_k – сукупність реалізованих принципів управління

A₁ – оператор відображення закону управління у множину принципів управління;

A₂ – оператор взаємозв’язку функцій управління з функціями об’єкту;

Ф – макрофункція управління;

F={f_i}, – множина взаємозв’язаних функцій управління, виконуваних системою управління і реалізованих принципів Z_k.

A₃ – оператор відображення функції Ф на множину

G – структура керуючої системи;

A₄ – оператор відображення елементів множини F на елементи множини G.

Оптимізація організаційної структури полягає у виборі такої структури, яка б забезпечувала виконання системою своїх функцій найкращим чином з погляду деякого критерію, що визначає ефективність управління.