Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Визначення сукупності реалізованих принципів управління

Читайте также:
  1. Адміністративні методи -це сукупність прийомів, впливів, за­снованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  2. Аналіз показників ефективності управління виробничими запасами на підприємстві
  3. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
  4. Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції
  5. Біохімічне обгрунтування принципів
  6. Буття як поняття та категорія. Проблема буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття.
  7. Бюрократичні структури управління.
  8. В) проявляється в спроможності державної влади впливати на поведінку та діяльність людей, підкоряти їх собі з метою управління суспільними справами.
  9. В) проявляється в спроможності державної влади впливати на поведінку та діяльність людей, підкоряти їх собі з метою управління суспільними справами.
  10. Вдосконалення методики економічного обґрунтування механізму управління на підприємстві

При визначенні сукупності Zk передбачається, що вибір здійснюється з деякого континууму принципів Z. В основі формування континууму Z лежить певна закономірність, наприклад, залежність структурних і функціональних властивостей системи від різноманітності збурюючих дій. Стосовно управляючих систем найпростіший континуум Zk, об'єднуючий всілякі способи управління, може бути складений залежно від різноманітності { хm }, тобто за ознакою використання керуючих впливів { x m}.

Організована cucmeмa управління передбачає певний порядок в побудові і цілеспрямованість функціонування.

Принцип організованості (рис. 10.4) можна інтерпретувати в двох аспектах:

І. функціональному

• принцип сумісності: сумісність — це така спільність об’єктів, яка забезпечуй можливість їх взаємодії, яка у свою чергу служить збереженню системи;

•принцип актуалізації функцій: формування системи функцій і їх динаміка (надбання системою нових функцій) відбувається за умови збереження цілісності системи;

принцип лабілізації функцій відображає зміст процесу вдосконалення системи у напрямі зростання поліфункціональності (зв'язок із законом необхідної різноманітності);

ІІ. структурному:

принцип сумісності;

•принцип регуляції або принцип Ле-Шателье: в структурі системи виникають процеси, направлені на протидію зовнішнім збурюючим діям і збереження стійкого стану;

• принцип епіморфізму визначає стійкість поведінки структурних одиниць системи.

З метою вироблення підходів до моделювання системи корисно розглянути різноманітні принципи організації процесів управління (рис. 10.4). Щоб об'єднати і погодити різноманітні якості керуючої системи, необхідно одну із сторін організації керуючої системи, зокрема, функціональну, визначити як пріоритетну.

 

Рисунок 10.4 Принцип організованості і їх зв’язок з принципами організації управління

 

Побудова макрофункції керуючої системи

Синтез ефективної структури керуючої системи носить багатоваріантний характер. Одним з джерел багатоваріантності є різноманітність підходів до визначення макрофункції системи, яка виступає критерієм оптимальності структури, що розробляється. Побудова функції Ф залежить від наявної апріорної інформації відносно необхідних керуючих впливів X m, рівня їх впливу на кінцеві результати роботи об'єкту управління Y, вибраних принципів континууму і прогнозованих збурень.

Мета синтезу повинна відображати призначення проектованої системи, її характеристики, що визначаються принципами Zк і допускати кількісну оцінку. Система управління складним об'єктом в своєму функціонуванні багатоаспектна, і вибір аспекту, який представляє найбільший інтерес з погляду оцінки ефективності структури проектованої системи, якраз і повинен задаватися метою дослідження. При традиційному евристичному підході макрофункція системи вибирається дослідником на основі інтуїції і досвіду, тому різними дослідниками цей вибір здійснюватиметься по-різному з більшим або меншим ступенем адекватності. Перш ніж сформулювати вимоги до параметрів оптимізації структури і дати рекомендації щодо їх вибору, розглянемо їх класифікацію (рис. 10.5).

Ряд параметрів структурної оптимізації пов’язані з ієрархічністю системи. Так, ступінь централізації αi, визначається відношенням числа (обсягу) задач (функцій), що вирішується на і -му рівні, до відповідного числа задач (і-1)-го рівня. Ступінь централізації всієї системи , де – вагові коефіцієнти.

 

Рисунок 10.5 Класифікація параметрів оптимізації

 

Норма керованості визначається обсягом задач, що вирішуються і-м елементом (числом елементів, що приймають рішення, підлеглих і-му елементу).

Міра рівномірності вертикальних зв'язків Rk характеризує ступінь відхилення зв'язків в даній структурі в порівнянні з рівномірною лінійною ієрархічною структурою, в якій кожний елемент k -го рівня має однакове число зв'язків з елементами к 1-го рівня:

де – число зв’язків i -го елемента k -го рівня з елементами (k-1)-го рівня;

l – число елементів k -го рівня;

– середнє число зв’язків елемента k -го рівня.

Для багаторівневої системи міра рівномірності вертикальних зв’язків визначається так:

де m – число рівнів системи.

Ступінь спеціалізації підсистем визначається відношенням кількості однотипних задач, які вирішуються підсистемою, до загального числа задач даного типу,що вирішуються всією системою. Ступінь спеціалізації і- й підсистеми по відношенню до l -ї функції управління:

де – кількість виконуваних i -ю підсистемою задач класу l або трудоємність їх розв’язування.

Нерівномірність функціональної спеціалізації F можна характеризувати відношенням числа можливих варіантів розподілу структурних елементів за функціями управління D до Dmax шо характеризують випадок рівномірної спеціалізації, коли кожну функцію виконує рівне число структурних елементів. Приймаючи к - число елементів, L - число функцій, що реалізуються, D - чисто варіантів розподілу, матимемо:

При

У принципі, кожна система може характеризуватися відразу всією сукупністю параметрів, приведених на рис. 10.5. Рух до оптимуму полегшується, якщо був вибраний єдиний параметр оптимізації. Тоді інші характеристики служать обмеженнями. Інший шлях - побудова узагальненого параметра оптимізації.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 149 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав