Читайте также:
|
Умовно українська діаспора ділиться на Західну і Східну. У формуванні Західної діаспори доцільно виділяти 4 хвилі міграцій: 70–і роки ХІХ століття, 1917–1920 рр., період закінчення Другої світової війни, починаючи від 90–х років ХХ століття і до сьогодні; Східній – п’ять етапів: до XIX ст., кінець XIX – початок XX ст., середина 20–х – повоєнні роки, післявоєнні роки – до розпаду Радянського Союзу, сучасний – після 1991 року.
Чисельність Західної діаспори становить 4023,5 тис. осіб, порівняно з кінцем 90–х, відбулося зростання на 20%, що свідчить про «привабливість» окремих країн даного регіону для українських трудових мігрантів.
Найбільше скоротилася чисельність українців в Парагваї, Уругваї, Венесуелі, Польщі, Румунії, Чехії, Словаччині (за офіційними даними), в країнах колишньої Югославії, Франції, Великобританії, Угорщині; залишилась майже на стабільному рівні – США, Австрія, Бельгія; зросла – в Канаді, Бразилії, Аргентині, Австралії, Новій Зеландії, Німеччині, Болгарії, Польщі, Румунії (за неофіційними даними); внаслідок активізації трудової міграції з України з’явились країни «нової» Західної діаспори, це – Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Швеція, Туреччина, Китай, Монголія.
Найчисельнішою сьогодні є західна діаспора в Канаді (1251,2 тис.) та США (1110,1 тис.), Бразилії, Аргентині, Італії, Німеччині, Португалії; чисельність української діаспори в інших країнах Європи – Франції, Великобританії, Польщі, Сербії, Хорватії, Боснії, Чехії, й інших разом становить на сучасному етапі близько 280 тис. осіб. Формування діаспори у названих країнах мало специфічні особливості, зумовлені державною приналежністю українських земель до Австрії, Угорщини, Польщі, Чехословаччини, переміщенням великих мас людей у період Першої і Другої світових воєн.
Національна самобутність українців найкраще зберігається в Канаді, Бразилії, Венесуелі, Польщі, Туреччині, Румунії, Португалії, Греції, Італії, Іспанії, Хорватії, найбільший ступінь асиміляції притаманний країнам: Австралії, Новій Зеландії, Франції, Словенії, тощо.
Структура зайнятості українців в різних країнах різна, так, найбільше працюючих в промисловості, будівництві та сфері послуг зафіксовано в США, Німеччині, Італії, Іспанії, Польщі, Греції, Австралії, Новій Зеландії, Туреччині, Китаю, тощо; відповідно переважна більшість українців в цих країнах проживає в містах. Найбільше українців живуть в селах та займаються сільським господарством лише в двох країнах – Бразилії та Парагваї. В інших країнах структура зайнятості та розселення українців відповідає загальнодержавним показникам (Канада, Португалія, колишні республіки Югославії, тощо).
Відбулося значне скорочення чисельності Східної діаспори з 6767,1 тис. до 3395,7 тис. за рахунок асиміляційних процесів, природного руху населення, повернення українців на батьківщину або міграції до інших країн.
Порівняно з 1989 роком (останнім переписом населення у Радянському Союзі) відбулося скорочення в усіх країнах Східної діаспори, найбільше в країнах середньої Азії, Закавказзя, країнах Балтії. Головна причина – мовний бар’єр, складність політичної, соціально-економічної ситуації в цих країнах. На 55,8 % скоротилася «офіційна» чисельність українців в усіх регіонах Росії (виключення Москва та Московська область), найбільше – в у Воронезькій, Мурманській, Архангельській, Кемеровській, Іркутській, Камчатській, Магаданській,Амурській областях та Сахалінській областях, республіках Комі та Саха, Красноярському, Хабаровському, Приморському краї.
Найбільшою українська діаспора залишається в Росії, по абсолютній чисельності українців лідирують Москва та Санкт-Петербург, Московська область, Тюменська, Омська, Челябінська та Ростовська області, Краснодарський та Приморський край, Ханти-мансійський автономний округ, така концентрація українців пов’язана з особливостями розселення українців в Росії ще за часів Радянського Союзу, коли українці тяжіли до нафтових, газових промислів, районів розвитку важкої індустрії або займались сільським господарством в чорноземнім районі Росії. Найвищий відсоток українців серед всього населення спостерігаємо у Волгоградській, Калінінградській, Мурманській, архангельській, Тюменській, Магаданській, Камчатській областях, республіці Комі, Ханти-мансійському та Ямало–Ненецькому округах.
Багаточисельною залишається діаспора в Казахстані, Молдавії, Білорусії; найменше українців – у Вірменії, Таджикистані.
Найкраще збереження національної мови, звичаїв, традиції, культури відбувається в Молдові, найгірше – в Білорусії, Росії, де мовна близькість та спільність історико-культурного розвитку сприяють швидкій та легкій асиміляції; Таджикистані, Туркменістані, Вірменії, де українська діаспора сама по собі не багато чисельна.
В східній діаспора українці здебільшого проживають у великих містах і зайняті на виробництві, будівництві, торгівлі та сфері послуг, в Казахстані, Латвії, Литві зафіксована значна кількість не працюючих пенсіонерів.
В Росії розвиток українських громадських організацій має негативні тенденції, останніми роками були закриті головні громадські організації – Об'єднання українців Росії і Федеральна національно-культурна автономія «Українці Росії». В усіх інших країнах діаспори, як Східної, так і Західної, широко розвитку набули українські громадські організації, які забезпечують збереження національної культури та зв'язок з «материковою» Україною, виключення становлять Таджикистан та Венесуела. Найбільший громадський рух українців спостерігається в Канаді, США, Молдавії, Латвії, Казахстані, Естонії.
РАЗДЕЛ 2
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 102 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |