Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Гігієна взуття

Основним функціональним призначенням численних різновидів побутового і спеціального взуття є захист ніг від механічних пошкоджень, охолодження або перегрівання, забруднення, а також впливу інших несприятливих фізичних, хімічних і біологічних чинників.

За призначенням розрізняють:

- побутове (домашнє, літнє, зимове, повсякденне, святкове);

- спортивне;

- спеціальне робоче;

- дитяче;

- військове;

- лікувальне (ортопедичне),взуття.

Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам:

- мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікрокламат взуттєвого простору та його добру вентиляцію;

- бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і формування кістково-м’язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною культурою і під час виконання трудових операцій;

- забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів;

- не виділяти у внутрішньовзутєвий простір хімічних речовин у концентраціях, здатних у реальних умовах експлуатації мати несприятливий вплив (шкіроподразливий, резорбтивний, алергічний та інш.) на шкіру ступні і організм вцілому;

- відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особливостям організму;

- легко чиститись і висушуватись, тривалий час зберігати вихідну форму і гігієнічні властивості.

Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, з якого воно виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних особливостей.

Для виготовлення взуття використовують різні натуральні і штучні матеріали. Багато показників, за якими судять про переваги й недоліки того чи іншого матеріалу і можливості використання його у взутті різного призначення, збігаються з тими, які характеризували гігієнічні властивості тканин та одягу: теплопровідність, вологопоглинання, повітроприникність та паропроникність.

Добрі гігієнічні властивості мають матеріали з натуральної шкіри. Вони еластичні, помірно повітроприниклі, мають низьку теплопровідність, не виділяють у внутрішньовзуттєвий простір шкідливих хімічних речовин, не подразнюють шкіру. Це дуже важливо, бо навіть у разі помірного фізичного навантаження кожна ступня дорослої людини може виділяти від 2 до 5 г поту за годину.

У виробництві різних видів взуття все більшого застосування набувають синтетичні матеріали, хімічні пластифікатори, стабілізатори, наповнювачі, лаки, клеї. Основний їх недолік – низькі повітро та паропроникність.

Недопустиме використання для щоденного носіння – взуття із лаковим верхом – таке взуття не забезпечує повітро- та паропроникності, різко погіршує мікроклімат внутрішньо-взуттєвого простору.

Спортивне взуття можна носити тільки обмежений час, оскільки його низькі повітро і паропроникність сприяють або перегріву, або переохолодженню ступні, збільшують ступінь бактеріального обсіменіння. Із цих самих міркувань слід обмежити носіння гумового взуття, використовуючи його тільки за несприятливої, дощової погоди або вологого грунту.

Навіть у літній час взуття бажано носити зі шкарпетками, що оберігає від забруднення його внутрішню поверхню, служить способом профілактики мікробних захворювань і міозів.

Визначаючи оптимальну висоту каблука, виходячи із того, що найбільш фізіологічним є розміщення ступні і гомілки, коли вони утворюють кут у 120-125⁰. для цього необхідно, щоб висота каблука забезпечувала приблизно 1/14 довжини ступні, тобто знаходилась у межах 1-3 см. За такої висоти каблука забезпечується оптималь ний розподіл механічного навантаження на кістки ступні, збільшується їх пружна сила, стає легкою хода.