|
Читайте также: |
Фонди грошового ринка
Класичний фонд грошового ринка включає в себе набір комбінацій різноманітних валют, ставок, депозитів та короткострокових інвестицій в надійні облігації, наприклад, такі як державні. Головною ціллю такого фонду є гарантування клієнту 100% ліквідності, низький рівень ризику та дохідність вищу, ніж депозитна.
В ситуації з Україною, фонди грошового ринку обмежені одною валютою – гривнею та інвестиціями в муніципальні та корпоративні облігації.
Фонди облігацій
Портфель фонду облігацій складається з комбінації різних типів облігацій, таких як: державні, суверенні, банківські, корпоративні та різних видів економіки. Ціллю фонду є ставка вища за депозитну.
Фонди з середнім рівнем ризику
Змішані (збалансовані) фонди
Збалансований фонд передбачає інвестиції в інструменти з низьким рівнем ризику, такі як облігації та депозити, та інструменти з високим рівнем ризику, такі як акції. Перевагою такого фонду є можливість балансування процентом тих чи інших грошових інструментів в залежності від динаміки фондового ринку.
Фонди з високим рівнем ризику
Фонди акцій
Фонди акцій дозволяють інвестувати тільки в акції з різних секторів економіки. Інвестиції в такі фонди можуть бути спекулятивними (при умові, що фонд є ліквідним для інвестора) при розрахунку на найближчі коливання ринку та фундаментальними, ґрунтуючись на припущенні, що довгострокове інвестування буде більш прибутковим, ніж депозитні вклади чи інвестиції в облігації.
Зауважте, що за всю історію існування, не було жодного випадку, коли за 20-літній період інвестування дохідність від депозитних вкладів була б вищою за дохідність від інвестицій в акції.
Фонди секторів промисловості
Теж саме, що і фонди акцій, але за умови інвестування в акції одного сектора економіки, наприклад, в металургію, машинобудування чи фінанси.
За рівнем ліквідності
Відкриті фонди
Відкриті фонди дозволяють інвестору покупати та продавати сертифікати кожного робочого (банківського) дня тижня, що означає 100% ліквідність. Такі фонди найбільш подходять для короткострокових спекулятивних інвестицій. Ал
Згідно українського законодавства, при продажі інвестором сертифікату відкритого фонду, компанія з управління активами має виплатити гроші протягом семи календарних днів з моменту укладення договору, але по ціні на день укладення договору.
Інтервальні фонди
В інтервальних фондах інвестор може придбати акції/сертифікати фонду кожного дня, але продати тільки в певний період, наприклад 3 місяці.
Закриті фонди
Закритий фонд передбачає виплату інвесторам тільки по закінченню терміну дії фонду (наприклад, 5 років), але інвестувати можна протягом всього періоду існування фонду. Такий принцип інвестування дозволяє портфельному менеджеру застосувати довгостроковий метод інвестування без можливих викупів зі сторони клієнтів. В теорії, закриті фонди повинні показувати більшу дохідність, ніж відкриті та інтервальні по тому ж класу активів та за той же проміжок часу.
39.
Операційні витрати є основною складовою витрат підприємства (рис. 4.2). До них входять виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. До виробничої собівартості включають:
До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини та основних матеріалів. Прямі витрати на оплату праці — це заробітна плата та інші виплати робітникам, які займаються виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг. До складу інших прямих витрат входять усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу загальновиробничих витрат включают ь: - витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); До адміністративних витрат відносять такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: Витрати на збут — це витрати, пов'язані з реалізацією продукції. До фінансових витрат належать процентні та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. До складу інших витрат включають витрати (крім фінансових), які виникають під час фінансово-господарської діяльності підприємства, але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією продукції. Елемент "Відрахування на соціальні заходи* * включає відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи. До складу елемента "Амортизація " відносять суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів. До складу елемента "Інші операційні витрати" включають витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, послуги зв'язку, виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.
40. Дохі́д — 1. Гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької і т. ін.)[1]
2. Прирощення вартості підприємства за рахунок продажу товарів і послуг.
Дохід — це очікувана властивість об'єкта, яка є мотивом створення, виробництва, володіння, використання цього об'єкта. У побутовому використанні цей термін перекликається із терміном «оцінка», який у фінансах означає процес визначення ціни фінансового контракту. Фінансові контракти — це документи, які містять документальне чи електронне підтвердження боргового зобов'язання, права власності на акції, гарантії.
3. Для цілей бухгалтерського обліку доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).[2]
4. Це певна сума грошей, яку отримує фірма внаслідок продажу товарів і послуг
Чистий дохід — виручка від реалізації за вирахуванням ПДВ і акцизів.
Прибу́ток (англ. Profit) — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.
Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст прибутку Г — Т — Г’
Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95 % прибутку.
41. Трудові́ відно́сини — врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб'єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору, внаслідок якого між ними виникають правові зв'язки, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємстві, навчання й перекваліфікації за місцем роботи та відносини, пов'язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.
Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Витрати на оплату праці складаються з:
фонду основної заробітної плати;
фонду додаткової заробітної плати;
інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
42. Маркетинг - це соціальний і управлінський процес, спрямований на задоволення запитів і потреб як індивідів, так і груп споживачів за допомогою створення, пропозиції й обміну товарів
Термін " маркетинг " походить від англійського "market" (ринок) і означає діяльність у сфері ринку збуту. Однак маркетинг як система економічної діяльності - більш широке поняття.
Головне в маркетингу - двосторонній і взаємодоповнюючий підхід. З одного боку, це ретельне і всебічне вивчення ринку, попиту, смаків і потреб, орієнтація на них виробництва, адресність продукції, що випускається. З іншого - активний вплив на ринок та існуючий попит, на формування потреб і запитів покупців.
Отже, маркетинг — це поєднання строгої науки і мистецтва ефективної роботи на ринку. Уперше цей термін з'явився в 1902 р. у США, а через 20 років цим терміном користувалися вже в багатьох країнах світу.
Маркетинг — поняття складне, динамічне, багатопланове, і це пояснює неможливість в одному універсальному визначенні дати повну характеристику, адекватну його сутності, принципам і функціям. Висунуто вже близько 2000 визначень, кожне з яких розглядає ту або іншу сторону маркетингу або робить спробу його комплексної характеристики.
Кожне підприємство у процесі своєї діяльності застосовує окремий вид маркетингу, який утворюється на основі взаємодії попиту і пропозиції, що виникла на ринку. У цьому разі може бути використано такі види маркетингу:
1. Конверсійний маркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу негативний. Мета маркетингу — стимулювати попит.
2. Стимулюючий маркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу відсутній. Мета маркетингу — створити попит.
3. Розвиваючий маркетинг. Застосовується, коли є потенційний попит. Мета маркетингу — зробити попит реальним.
4. Ремаркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу зменшується. Мета маркетингу — підвищити попит.
5. Синхромаркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу коливається. Мета маркетингу — стабілізувати попит.
6. Підтримуючий маркетинг. Застосовується за повноцінного попиту. Мета маркетингу — підтримувати попит на досягнутому рівні.
7. Демаркетинг. Застосовується, коли попит на товар чи послугу надмірний. Мета маркетингу — знизити попит.
8. Протидіючий маркетинг. Застосовується, коли сформувався ірраціональний попит. Мета маркетингу — ліквідувати попит.
43. Дослівно термін «маркетинг» походить від англ.слова – маркетинг і приблизно перекладається як ринкотворення, орієнтація на ринок, позиціонування н ринку. Виникнення маркетингу: 1)зростання продуктивності праці 2)зростання к-сті товарів (ринок перенасичений, однорідні товари, товари-замінники) 3)Проблеми зі збутом – активна ринкова діяльність(маркетинг) 4)Втрата ринку збуту,вихід з галузі
Ринок продавця – ринок, на якому продавці мають більше влади, а покупці конкурують між собою за купівлю товарів, оскільки вони є дефіцитними.
Ринок покупця – товари в надлишку, ринком керують покупці, а продавці мають конкурувати між собою за продаж товарів.
Маркетинг виник в кінці 19ст. В США. Міжнародна компанія прибиральних машин і їх співробітник впровадили маркетингові дослідження, ввели цінову політику, визначили цільовий ринок і запровадили сервіс. У 1902р. Провідні університети США ввели викладання маркетингу як ринкової теорії. У 1926р. Створена наукова асоціація викладачів маркетингу. У 1937р. Створена американська асоціація маркетингу, яка дала таке визначення маркетингу: Маркетинг – це система взаємоповязаних дій щодо планування та втілення в життя задуму, ціноутворення, просування та розподілу ідей, товарів та послуг завдяки обміну, що задовільняє потреби. За Котлером: Маркетинг – це вид людської діяльності напрвлений на задоволення запитів та потреб за допомогою обміну. Узагальнююче визначення: Маркетинг – це управлінська діяльність щодо формування товарного асортименту, цінової, збутової та комунікаційної політики п-ва, направлених на задоволення потреб споживачів та отримання п-вом конкретних переваг на ринку.
Суть маркетингу в майбутньому - це спільність відчуттів з споживачами, ставлення до клієнта, як до самого себе, але з урахуванням його індивідуальності. Або інакше - це баланс інтересів трьох головних суб'єктів: споживача, суспільства, виробника на основі принципів партнерства та гуманності.
44. В основі поняття «маркетинг» (англ. marketing) лежить термін «ринок» (англ. market). Це поняття в найбільш загальному виді припускає ринкову діяльність. Під маркетингом розуміється такий вид ринкової діяльності, при якому виробником використовується системний підхід і програмно-цільовий метод вирішення господарських проблем, а ринок, його вимоги і характер реакції є критерієм ефективності діяльності.
Маркетингова діяльність повинна забезпечити:
надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ринок, структурі і динаміці конкретного попиту, смаках і перевагах покупців, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування фірми;
створення такого товару, набору товарів (асортименту), що більш повно задовольняє вимогам ринку, чим товари конкурентів;
необхідний вплив на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль сфери реалізації.
У чому полягають основні принципи маркетингу?
В основі діяльності виробників, що працюють на основі принципів маркетингу, лежить девіз: робити тільки те, що вимагають ринок, покупець. Вихідним моментом, що лежить в основі маркетингу, виступає ідея людських нестатків, потреб, запитів. Звідси сутність маркетингу гранично коротко перебуває в наступному: варто робити тільки те, що безумовно знайде збут, а не намагатися нав'язати покупцю «неузгоджену» попередньо з ринком продукцію.
Із сутності маркетингу випливають основні принципи, що включають:
Націленість на досягнення кінцевого практичного результату виробничо-збутової діяльності. Ефективна реалізація товару на ринку в намічених кількостях означає, по суті, оволодіння його визначеної долею відповідно до довгострокової мети, наміченої підприємством.
45. Ме́неджмент (українською — управління) — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності.
Термін менеджмент утворився від англійського дієслова to manage (керувати), яке, в свою чергу, походить від кореня латинського слова. Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств.
46. Функціїї менеджменту:
Планування - головна функція менеджменту, яка передбачає прогнозування, визначення цілей, стратегії, політики і завдань того чи іншого формування; означає свідомий вибір рішення що роботи, як, кому і коли.
Організація як функція менеджменту направлена на формування управляючих та управляємих систем, а також зв'язків і відносин між ними, забезпечуючи упорядкованість технічної, економічної, соціально-психологічної і правової сторін діяльності кожного суб'єкта господарювання.
Мотивація - це процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності для задоволення своїх потреб і досягнення цілей організації.
Контроль - це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємства встановленим стандартам та іншим нормативам, виявлення допущених відхилень від прийнятих рішень і визначення причин їх невиконання.
47. Бізнес-план (англ. Business plan) — це техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємств в ринкових умовах, програма його діяльності; він характеризує модель підприємства в майбутньому. Він складається для діючого підприємства, нового виду діяльності або продукції, для нового підприємства. Він потрібен керівникові фірми, акціонерам, інвесторам. Бізнес-план частіше складається на рік, два роки, зрідка на більший період. Мета бізнес-планування[ред. • ред. код]
визначення рівня життєспроможності та стійкості підприємства;
виявлення сильних та слабких сторін фірми;
конкретизація стратегії розвитку через систему кількісних і якісних показників;
забезпечення підтримки інвесторів та акціонерів;
зниження ризиків підприємницької діяльності.
48. Національна економіка - це економічно й організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.
ЕКОНОМІЧНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ - Економічна незалежність держави, її право самостійно вирішувати внутрішні і зовнішні економічні питання, без втручання в них будь-якої іншої держави. 2. Економічна свобода суб'єктів господарювання при виборі форм власності і сфери прикладання своїх знань, можливостей, професійної майстерності, способів розподілу доходів, споживання матеріальних благ. Вона невіддільна від економічної відповідальності громадян і реалізується на базі законодавчих державних норм.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 97 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |