Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Сутність понять: «політична діяльність», «політична участь», «політична поведінка» та співвідношення між ними.

Поняття "політична активність" наголошує на певній спрямованості політичної діяльності - спрямованості на вдосконалення або зміну соціально-економічного й політичного порядку, політичних інститутів. Політична участь - це дії громадян, спрямовані на функціонування політичної системи, які мають за мету вплинути на державну політику, управління державними справами або на вибір політичних лідерів на будь-якому рівні політичної влади, місцевому чи загальнонаціональному. Політична участь може бути активною або пасивною, організованою або неорганізованою, індивідуальною або колективною, добровільною або примусовою, традиційною або новаторською, легітимною або нелегітимною, епізодичною або постійною, що використовує законні або незаконні засоби влади. Так, серед законних ("конвенціональних") видів участі виокремлюють: електоральну участь; участь у діяльності політичних партій та інших політичних організацій і в кампаніях, що проводяться (наприклад, референдумах,

мітингах, демонстраціях); участь у політичному житті громади, зборах, грошових пожертвуваннях тощо; професійна політична діяльність як публічних політиків, так і осіб, що фахово забезпечують реалізацію політико-державних функцій та ін. Політична діяльність - це вид суспільної діяльності суб'єктів політики, уособленої як потреба в сукупності осмислених дій, що ґрунтуються на врахуванні політичних інтересів, мобілізації політичної волі з метою досягнення політичних цілей. Політична діяльність завжди тісно пов'язана з типом суспільних відносин. Зміцнення і підтримка його або руйнування й заміна іншою системою суспільних відносин - два протилежні напрями політичної діяльності, за якими розрізняються суб'єкти політично. Аналіз політичної діяльності суб'єкта політики потребує з'ясування його політичних інтересів, політичних потреб, політичної свідомості, здатності до мобілізації політичної волі і визначення політичних цілей. Від рівня розвиненості цих складових елементів залежить і рівень культури політичної діяльності, її результативність, доцільність і законність. До видів політичної діяльності можна віднести такі: депутатську, консультанта у штабі політичної кампанії, бюрократів (чиновників). Кожний із політичних інститутів здійснює певний вид політичної діяльності і включає соціальні спільності, групи, що спеціалізуються на її реалізації, політичні норми, що регулюють відносини всередині політичних інститутів і між ними, а також між політичними і неполітичними інститутами, матеріальні ресурси, необхідні для досягнення поставленої мети.раведливим законам та політичним рішенням тощо.

Політична поведінка - це сукупність реакцій соціальних суб'єктів (осіб, груп, спільнот) на певні форми, засоби і напрями функціонування політичної системи. Це поняття охоплює участь у формальних організаціях і масових рухах, залучення до різних елементів політичної системи чи свідоме відмежування від них, активну публічну маніфестацію своїх поглядів з метою впливу на політичні інститути чи політичну апатію тощо.

До участі в політиці людей спонукають політичні потреби й інтереси. Участь у політиці, здійсненні влади є однією з основних потреб особи. Вона виявляється у прагненні особи до свободи, незалежності, переважання, панування над іншими, високого статусу, престижу, слави, задоволення матеріальних потреб тощо. Залежно від переважання тих чи інших потреб формується відповідний тип і вид політичної поведінки. Усвідомлена потреба - це інтерес, який є найважливішим мотивом політичної діяльності. Джерелом мотивації політичної дії є наявність певної проблеми в життєдіяльності тієї чи іншої спільності людей або індивіда, усвідомлення необхідності її розв'язання. На основі цього виникає психологічний імпульс готовності до дії, який складається з бажання взяти участь у дії і впевненості в можливості успіху. Мотивами переходу від розуміння проблеми до дій для її розв'язання можуть бути усвідомлення громадянського обов'язку, інформація, невдоволення або прагнення до досягнення мети. Залежно від домінування того чи іншого мотиву формується характер політичної поведінки. Вона може мати вигляд суто емоційної реакції на ту чи іншу подію або бути продуманою системою дій, спрямованих на реалізацію певної програми.

Важливим компонентом політичної поведінки є політичні стереотипи, тобто певні зразки. Так, прикладом стереотипу політичної поведінки радянських керівників у минулому був обман, його вважали нормою політичної поведінки не тільки щодо політичних супротивників, а і щодо власного народу.

Не менш істотним компонентом політичної поведінки є політичні традиції. У традиціях утілюються ті елементи попереднього політичного досвіду, які об'єктивно відповідають інтересам і цілям суспільства, визначаються ним як відповідні нормативні настанови. Політичні традиції є способом передавання стереотипів політичної свідомості та політичної поведінки, які були сформовані під впливом соціальних факторів та особливостей історичного розвитку конкретного народу, наступним його поколінням. Традиції в суспільному житті є підґрунтям, на якому базуються різноманітні політичні дії значних мас людей у сфері політики. Традиції народу виявляються в певних рисах поведінки, що постійно відтворюються за різних історичних обставин.