Читайте также:
|
1. Склад та джерела формування оборотних засобів підприємства. 2. Нормування обігових коштів. 3. Виробничий цикл.
1. Для забезпечення безперервного виробничого процесу підприємству необхідно мати в достатній кількості предмети праці, які є необхідними для виготовлення товарної продукції та обслуговування технологічних процесів. Оборотний капітал — підприємства являє собою сукупність оборотних виробничих фондів та фондів обігу.
Під оборотними виробничими фондами розуміють сукупність необхідних предметів праці, виражених у вартісній формі, які: беруть участь лише в одному виробничому циклі; повністю споживаються в ньому; відразу переносять свою вартість на собівартість готової продукції.
Під фондами обігу розуміють частину засобів підприємства, необхідних для обслуговування сфери обігу і реалізації готової продукції.
До оборотних (обігових) виробничих фондів відносять:
— виробничі запаси: сировина, основні та допоміжні матеріали, напівфабрикати, покупні комплектуючі вироби, паливо, запасні частини, малоцінний інструмент (пристрої та інвентар, строком служби до одного року);
— незавершена продукція, яка знаходиться на різних стадіях процесу виробництва й забезпечує безперервність всіх технологічних процесів;
— витрати майбутніх періодів, тобто витрати поточного періоду, які будуть погашені за рахунок собівартості продукції в майбутньому (підготовка виробництва нових видів продукції, освоєння нових технологічних процесів).
До фондів обертання відносяться:
— готова продукція на складах підприємства;
— готова продукція в дорозі, тобто відвантажена підприємством, але ще не сплачена споживачем;
— грошові кошти підприємства, в тому числі готівка в касі й на розрахункових рахунках;
— кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість), тобто кошти, які підприємству винні споживачі за поставлену продукцію та надані послуги, але поки що не перераховані на його розрахунковий рахунок.
Основними джерелами формування обігових коштів підприємства є:
— власні джерела: поточні витрати (кошти), закладені до собівартості реалізованої продукції, прибуток підприємства, частково накопичений. Для фінансування обігових коштів використовуються стійки пасиви, котрі часто прирівнюються до власних тимчасово вільних коштів — це мінімальна заборгованість по заробітній платі робітникам та службовцям, відрахування за страхуванням, резерви майбутніх платежів;
— залучені обігові кошти: короткострокові кредити банку, кредиторська заборгованість (комерційний кредит).
Залучені кошти у вигляді акціонерного капіталу та прямих інвестицій використовуються задля поповнення обігових коштів у виняткових випадках.
2. Визначення потреби підприємства в різних елементах обігових коштів для його планової ритмічної роботи називається нормуванням обігових коштів.
Нормування підлягають: виробничі запаси, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів, а також залишки готової продукції на складах підприємства. Ці елементи відносять до нормованих обігових коштів. Решта елементів обігового капіталу, що відносяться до фондів оберту, тобто готова продукція в дорозі, грошові кошти і кошти в розрахунках відносяться до ненормованих обігових коштів.
Для встановлення економічно обґрунтованих величин обігових коштів розроблюються норми їх запасу та витрат. При цьому визначають норми та нормативи обігових коштів за елементами. Під нормою обігових коштів розуміють мінімальні витрати товарно-матеріальних цінностей на підприємстві і розраховуються в днях, нормах запасу деталей й в гривнях на розрахункову одиницю. Норматив обігових коштів являє собою вартісний вираз необхідних ресурсів для забезпечення планової виробничої діяльності. Нормативи підрозділяють на часткові, що відбивають суму коштів підприємства за окремими розрахунковими одиницями та елементами обігових коштів, та загальні, які визначають повну потребу підприємства за елементами обігових коштів.
Загальний норматив обігових коштів визначається як сума часткових нормативів:
,
де 
— норматив обігових коштів у виробничих запасах підприємства (грн.);
— норматив обігових коштів у незавершеному виробництві (гр.);
— норматив обігових коштів за витратами майбутніх періодів (грн.);
— норматив обігових коштів за залишками готової продукції на складах підприємства (грн.).
При визначенні загального нормативу обігових коштів у виробничих запасах використовують їх розподіл на 3-и види: поточний запас, страховий запас та підготовчий.
Норма поточного запасу визначається в днях й розраховується:
,
де 
— постачання запасів.
Наприклад, якщо певний матеріал постачається 3-и рази на рік, то 
Норма с трахового запасу за особливо необхідними видами ресурсів зазвичай береться в межах 
(від поточного запасу).
Підготовчий запас є необхідним для забезпечення підприємства матеріальними ресурсами в період часу, коли їх необхідно перевірити й підготувати до використання в технологічних процесах. Норма підготовчого запасу найчастіше береться в розмірі: 
Загальна норма виробничого запасу за певними видами ресурсів визначається за формулою:
.
3. Виробничим циклом називають період часу з моменту запуску матеріалів та напівфабрикатів у виробництво до здачі споживачеві. Чим складніша продукція, тим більша тривалість виробничого циклу й більший обсяг незавершеного виробництва. Коефіцієнт наростання витрат (Кн.в.) — це співвідношення собівартості незавершеного виробництва до собівартості готової продукції. По конкретному виробу цей коефіцієнт зазвичай спрощено розраховують наступним чином: приймається, що всі основні матеріали надходять у виробництво на початку виробничого циклу, а інші витрати відбуваються рівномірно протягом всього циклу і в розрахунках приймається ії середня величина:
д е 
— витрати на матеріали на одиницю продукції (грн.);
— собівартість виробу (грн.).
Наприклад, товар А має витрати на матеріали в розмірі 300 грн., а собівартість — 1200 грн., тоді: 
=0,625.
Загальний норматив обігових коштів в незавершеному виробництві по підприємству розраховується:
,
де m — номенклатура продукції підприємства, що виготовляється.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 63 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |