Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема № 12. Ефективність діяльності підприємства та методичні засади її оцінки.

1. Аналіз загальних показників фінансового стану підприємства. 2. Аналіз майнового стану підприємства. 3. Аналіз фінансової залежності підприємства.

1. Склад цих показників значною мірою залежить від цілі дослідження.

Збільшення загальної вартості майна (активів) підприємства означає розширення виробничо-комерційної діяльності. Тенденція до збільшення вартості позаоборотних активів та основних засобів інтерпретується як розширення технічної бази виробництва та інвестиційної активності. У випадку збільшення оборотних активів та вартості матеріальних запасів відбувається збільшення матеріальної бази виробництва і фінансово-комерційної діяльності з наступним зростанням обсягу виробництва при ефективному їх використанні.

Дебіторська заборгованість зі строками більше ніж 12-ть місяців після звітної дати повинна мати тенденцію до зниження, або бути на відносно постійному рівні, інакше в іншому випадку це потребує від підприємства в перспективі додаткових кредитів та, відповідно, й додаткових видатків. Дебіторська заборгованість за строками протягом 12-ти місяців після звітної дати також по можливості повинна скоротитись або мати відносно постійне значення, що свідчить про цілеспрямоване управління підприємством грошовими потоками.

Однак можлива тенденція до значного збільшення цього показнику у випадку значного збільшення обсягів товарів та послуг, що виробляються при адекватному зростанні активів.

Наявність найбільш ліквідної частини майна підприємства — грошових коштів (банківського активу), підтримка їх на відносно постійному рівні або невелике збільшення в цілому характеризує ефективність фінансової політики підприємства. Однак, значне збільшення цього показника потребує спеціального аналізу причин порушення виробничо-комерційного циклу.

Зростання власного капіталу підвищує рівень фінансової незалежності підприємства, і, як наслідок, означає підвищення його економічної активності.

Довгострокові активи можуть мати тенденцію до:

— збільшення у випадку активно технічного переозброєння підприємства;

— зниження, якщо відбувається їх послідовне освоєння;

— відносно постійну величину при їх повільному освоєнні або фінансових труднощах.

Короткострокові фінансові вкладення використовуються підприємством, як правило, для швидкої реалізації високодохідних господарських операцій, що дозволяють збільшити загальний прибуток підприємства. Тому їх зростання свідчить про ефективну фінансову політику.

Кредиторська заборгованість може мати різні тенденції до змін:

— зменшення, відбиваючи достатній рівень платоспроможності підприємства;

— збереження на відносно постійному рівні, що свідчить про раціональну фінансову політику;

— збільшення у випадку послідовного розширення фінансово-комерційної діяльності.

Важливим показником «фінансового здоров’я» підприємства є відсутність «великих статей», до яких відносять:

— збитки (минулих років та звітного періоду);

— прострочені заборгованості (за довгостроковими та короткостроковими кредитами й позикам; за довгостроковою та короткостроковою дебіторською заборгованістю; за довгостроковою та короткостроковою кредиторською заборгованістю; за виданими та отриманими векселями).

Перевищення темпів зростання активів над темпами зростання інфляції показує реальне зростання активів, особливе важливе в інфляційній економіці.

У випадку якщо темпи зростання власного капіталу перевищують темпи зростання позикового, то це важливий фактор підвищення рівня самофінансування підприємства, що забезпечує йому додаткову стійкість на перспективу.

2. Цей вид аналізу за сутністю зводиться до аналізу структури активів і пасивів в балансі підприємства.

Аналіз структури активів.

В процесі аналізу всі зміни активів підприємства слід робити у зіставленні зі зміною фінансових результатів.

Загальну структуру активів характеризують наступні показники:

Коефіцієнт співвідношення оборотних та позаоборотних активів:

де — оборотні активи підприємства (грн.);

— позаоборотні активи підприємства (грн.)

Збільшення цього показника в динаміці означає покращення структури активів та підвищення їх мобільності.

Коефіцієнт майна виробничого призначення:

де А — загальна вартість майна;

— основні засоби;

— незавершене будівництво;

— незавершене виробництво;

З — запаси матеріальних цінностей.

Зниження цього показника нижче граничного значення (0,5) потребує підвищеної уваги до розвитку виробничої діяльності та структурі його майна.

В ході аналізу структури активів визначається:

— зростання (приріст) позаоборотних активів;

— статті, за якими відбулось найбільше зростання позаоборотних активів;

— зростання (приріст) оборотних активів;

— статті, за якими відбулось найбільше зростання оборотних активів;

— динаміка зміни коефіцієнта співвідношення оборотних та позаоборотних активів;

— структура та динаміка позаоборотних активів;

— структура та динаміка оборотних активі.

Аналіз структури пасивів

Основні причини зміни майна підприємства визначаються в процесі аналізу зміни джерел його формування. Формування майна здійснюється за рахунок власних та позиковий коштів, співвідношення між якими розкривають його фінансовий стан.

В процесі аналізу оцінюються:

— склад джерел майна;

— структура джерел;

— динаміка змін цих показників.

Окремо доцільним є проаналізувати склад власного й динаміку власного та запозиченого капіталу.

Власний капітал складається з різних за своїм змістом й принципів формування джерел:

— статутний капітал;

— доданий капітал;

— резервний капітал;

— фонд соціальної сфери;

— цільове фінансування;

— нерозподілений прибуток.

Статутний капітал формується підприємством на основі установчих документів і є найбільш стійкою частиною власного капіталу. Його величина може змінюватись при умові збереження форми власності шляхом випуску (або викупу) акцій або підвищення (зниження) їх номінальної вартості. Обов’язковою умовою такої зміни є внесення змін до установчих документів та їх відповідна перереєстрація.

Доданий капітал — це емісійний дохід. Він включає суми від переоцінки позаоборотних активів, кошти й асигнування з бюджету, що використані на фінансування довгострокових вкладень та інші надходження до власного капіталу.

Резервний капітал створюється підприємством на випадок припинення своєї діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Його утворення є особливо важливим для акціонерних підприємств, кооперативів, підприємств з іноземними інвестиціями. Відрахування до резервного фонду відбуваються до тих пір, доки він не становитиме 25% від статутного капіталу.

Фонд соціальної сфери створюється для матеріального заохочення колективу підприємства та його соціального розвитку.

Нерозподілений прибуток є джерелом фінансування певних напрямів поточної діяльності підприємства, в тому числі як джерело оборотних активів.

Іншою складовою пасивів є залучені кошти, що залучені за рахунок зовнішніх джерел. При аналізі запозичених коштів оцінюються:

— склад джерел запозичених коштів;

— структура джерел;

— динаміка зміни цих показників.

3. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його залежність від фізичних джерел фінансування на короткострокову та довго строку перспективу. Цей аспект аналізу визначає ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів.

Для оцінки фінансової залежності, як самостійного напряму дослідження діяльності підприємства можуть використовуватись такі напрями аналізу, як:

— динаміка зміни власних та запозичених коштів;

— динаміка зміни та структури запозиченого капіталу;

— динаміка зміни відносних показників фінансової залежності.

В процесі аналізу фінансової залежності частіше використовують відносні показники:

Коефіцієнт концентрації власного капіталу:

де — власний капітал;

А — загальна вартість майна.

Коефіцієнт фінансової залежності:

Коефіцієнт самофінансування:

де — залучений капітал.

Тема № 13. Аналіз ліквідності (платоспроможності) підприємства.

1. Ліквідність та платоспроможність підприємства. 2. Ліквідність як платоспроможність. 3. Ліквідність як можливість реалізації майна.

1. Під ліквідністю в загальному випадку розуміють можливість реалізувати матеріальні цінності підприємства, перетворюючи їх на грошові кошти (або швидкість перетворення активів на грошові кошти).

Під платоспроможністю підприємства розуміють його можливість погасити короткострокову заборгованість власним коштом.

В реальній практиці рівень ліквідності є заставою платоспроможності підприємства.

На даний час існує 2-а основних підходи до аналізу ліквідності підприємства:

— ліквідність як платоспроможність підприємства;

— ліквідність як можливість реалізації майна (швидкість обертання їх на грошові кошти).

Кожен з цих напрямів має свої особливості й показники.

2. Ліквідність як платоспроможність підприємства визначається на основі коефіцієнтів ліквідності. В практичній діяльності використовуються:

— коефіцієнт абсолютної ліквідності, який являє соболю інтерес для постачальників матеріальних ресурсів та банку кредитора;

— коефіцієнт поточної (швидкої) ліквідності, який є важливим для тримачів акцій;

— коефіцієнт загальної ліквідності (покриття), який є найбільш важливим показником оцінки фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

де — грошові кошти;

— короткострокові фінансові вкладення;

— короткострокові зобов’язання.

Або

Коефіцієнт поточної (швидкої) ліквідності:

де — дебіторська заборгованість;

— відвантажена продукція.

Або

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття):

Або

3. Ліквідність як можливість (швидкість) реалізації майна оцінюється за тенденцією зміни в структурі майна.

Визначається структурою майна підприємства за групами ліквідності:

1-а група — першокласно ліквідні засоби.

2-а група — активи, що легко реалізуються.

3-я група — активи, що реалізуються середньо.

4-а група — неліквідні активи.

За результатами динаміки структури майна за групами можуть бути зроблені висновки про:

1. Загальну зміну вартості майна, тобто порівняльна оцінка за роками (в середині року, на початок та кінець) в грн. і у відсотках (%).

2. Зміна рівня ліквідності майна підприємства:

— збільшення ліквідності майна підприємства у випадку підвищення частки найбільш ліквідних засобів в структурі майна;

— збереження досягнутого рівня ліквідності (у випадку відносної стабільності структури засобів, що склались);

— зниження ліквідності підприємства (у випадку значного зниження частки найбільш ліквідних засобів);

3. Причина зміни рівня ліквідності майна підприємства.