Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема № 10. Фінансові кошти підприємства.

1. Фінанси. Їх сутність та функції. 2. Господарська діяльність та фінансові відносини. 3. Фінансовий механізм. 4. Джерела фінансових ресурсів підприємства.

1. Фінанси — це система економічних відносин, пов’язані зі створенням, розподілом та використанням грошових фондів в процесі їх кругообігу.

Розрізняють 3-и види фінансів:

— державні;

— суб’єктів господарської діяльності;

— фізичних осіб (громадян).

Фінанси суб’єктів господарської діяльності мають 3-и основні функції:

— формування грошових коштів (забезпечення доходів);

— використання грошових фондів;

— контроль за формування та використанням грошових фондів.

2. В процесі господарської діяльності підприємства вступають у фінансові відносини з:

— іншими підприємствами;

— робітниками;

— банківською системою;

— страховими компаніями;

— органами державного управління;

— фінансовими компаніями.

3. Фінанси, як система грошових відносин є важливим інструментом управління, як внутрішньою виробничою діяльністю, так і процесами взаємодії підприємства з суб’єктами ринкової економіки.

Цей зв’язок здійснюється за допомогою фінансового механізму, котрий складається з 5-ти взаємопов’язаних елементів:

Фінансові методи дозволяють планувати, концентрувати й раціонально використовувати фінансові ресурси підприємства (як власні, так і залучені) для забезпечення основної та додаткових видів діяльності.

До фінансових важелів відносять економічні категорії, за допомогою яких вирішуються певні фінансові й господарські задачі. До них слід віднести: прибуток підприємства, його дохід (виручку), амортизаційні відрахування, ціни на придбану сировину та продукцію, що випускається, відсоткові ставки кредитних ресурсів, дивіденди, валютні курси тощо.

Правове забезпечення є законодавчою основою діяльності всіх суб’єктів господарської діяльності. Воно містить закони, підзаконні акти, укази президента, постанови уряду.

Нормативне забезпечення, як правило, є додатковим роз’ясненням до законодавчих актів і враховує специфіку діяльності окремих галузей народного господарства. До них відносять: інструкції, нормативи, діючі в рамках галузі, норми, методичні вказівки до проведення розрахунково-аналітичних робіт та інша нормативна документація.

Інформаційне забезпечення являє собою різного роду інформацію, необхідну при прийнятті управлінських рішень. Це може бути: економічна інформація про випуск продукції, прибутковість виробництва в ретроспективі, комерційна інформація про стан справ на біржі, котирування акцій, фінансову стійкість партнерів тощо.

4. Джерела фінансових ресурсів підприємства розділяють на наступні групи:

— власні, що належать підприємству, отримані й накопичені в результаті його господарської діяльності, до яких відносять: прибуток від основної й додаткової діяльності підприємства, прибуток від реалізації основних засобів, амортизаційні відрахування та накопичення;

— залучені, що використовуються підприємством для поточної діяльності й розвитку на зворотній основі у відповідності з домовленістю про їх отримання; до них відносять: бюджетні асигнування (на зворотній та незворотній основі), кошти із позабюджетних фондів, акціонерний капітал, кошти інвесторів, в тому числі іноземних, пайові та інші внески юридичних та фізичних осіб;

— позикові, що використовуються підприємством для поточної та перспективної діяльності на зворотній та платній основі з жорстко регламентованими строками повернення та фінансовими санкціями у випадку невиконання цих строків; до них відносять: короткострокові позички банку, строком до 1-го року; довгострокові позички баку, строком більш ніж 1-й рік, позики в інших юридичних осіб.

Структура фінансових ресурсів підприємства може в значному ступені відрізнятись в залежності від особливостей його господарської діяльності та фінансового становища. З точки зору зовнішнього інвестора особливе значення має рівень самофінансування підприємства, який оцінюється за допомогою коефіцієнту самофінансування:

де — власні джерела фінансових ресурсів;

— бюджетні асигнування, кошти з позабюджетних фондів;

— залучені джерела фінансових ресурсів;

— позикові джерела фінансових ресурсів.

Зниження цього показника в динаміці означає посилення залежності підприємства від ринку позичкового капіталу. Підвищення частки власних коштів в джерелах фінансування свідчить про порівняну стабілізацію фінансової та господарської діяльності підприємства.

В країнах з розвиненою ринковою економікою рівень самофінансування вважається високим, якщо . до того ж збільшення державного фінансування приватних компаній при зниженні рівня самофінансування розглядається як падіння престижу підприємства. Тому компанії намагаються використовувати бюджетні кошти тимчасово, щоб потім повернутись до високого рівня самофінансування.