Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема № 1. Підприємство в соціально орієнтованій ринковій економіці.

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З дисципліни: «Економіка і фінанси підприємства»

Напрям підготовки: 6.030601 «менеджмент».

Інститут: Менеджменту та економічної безпеки підприємства

Укладач: Хлівна І.В.

Київ—2014

Тема № 1. Підприємство в соціально орієнтованій ринковій економіці.

1. Поняття ринкової економіки. 2. Підприємство як провідна ланка ринкової економіки. 3. Інфраструктура ринкової економіки. Її елементи.

1. Для становлення та розвитку ринкової економіки в Україні необхідним є стимулювання товаровиробників та забезпечення їм економічного суверенітету.

Ключовим елементом складного поняття ринкової економіки є ринок. В цілому, під ринком мається на увазі, переважно, саморегулююча система, основу котрої складає свобода економічного вибору, свобода купівлі-продажу та переливу не лише товарів і послуг, але й факторів виробництва — капіталу, землі, науково-технічних знать тощо. Всі складні процеси повинні існувати й розвиватись в рамках жорстких правил, які регулюються законом і державою та єдині для всіх суб’єктів господарської діяльності.

Найбільш характерною рисою складного ринкового механізму є встановлення державою правил розподілу ресурсів, принципи регулювання цін, відсоткових ставок кредитних ресурсів, валютних курсів, системи оподаткування тощо.

Результативність виконання цих функцій в Україні повинні знайти відображення в продуманому виборі галузевих пріоритетів, формуванні кожної ключової галузі, в переході від імпортозаміщення до експортної орієнтації, високим технологіям та наукомісткому виробництво.

Принцип економічної доцільності є також підґрунтям для відносин з іноземним капіталом. Ступінь економічної самостійності визначається, в першу чергу, не масштабами присутності іноземного капіталу, а здатністю держави точно регулювати його діяльність й одночасно забезпечувати гнучкість економічного механізму та пристосуватись до змін кон’юнктури світового ринку, і, як наслідок, бути незалежними від її коливань.

Економічна стратегія держави за останні роки зводилась до наступних напрямів:

— радикальне жорстке посилення параметрів державного бюджету, спрямоване на остаточне усунення всіх дисбалансів, що збереглись в податково-бюджетній сфері;

— укріплення міжнародних резервів Нацбанку за рахунок отримання доступу до значних обсягів зовнішнього фінансування;

— подовження строків погашення боргових зобов’язань з метою послаблення уразливості, що викликана короткостроковим характером державного боргу.

2. В результаті великі галузі економіки та підприємства, що вимагають, в першу чергу, єдиної стратегії з боку держави, змушені були виживати на самоті.

Як показує світовий досвід, центральною ланкою ринкової економіки є підприємство (виробник), якому належить провідна роль в досягненні кінцевої мети — побудови реальної ринкової економіки.

В процесі господарської діяльності підприємство спріється на:

— Систему державного регулювання, що регламентує його діяльність в рамках національної економіки. До її компетенції входять: система державних пріоритетів розвитку окремих галузей народного господарства та підприємств; система держзамовлень, фінансування яких частково або повністю здійснюється з держбюджету; систему дотацій і субсидій, що забезпечує стимулюючу дію на товаровиробників технічно складної, пріоритетної для держави продукції, в тому числі військової; фінансово-кредитна, податкова, антимонопольна, приватизаційна політика тощо;

— Систему регіонального регулювання, що регламентує його діяльність в рамках регіональної економіки. Вона включає: систему регіональних пріоритетів та пільг, що дозволяє підрахувати інтереси конкретних товаровиробників, що знаходяться на території регіону з інтересами розвитку регіональної ринкової інфраструктури; взаємовідносини з місцевим бюджетом; спільна участь в будівництві та обслуговуванні соціального та культурного побуту регіонального призначення; часткова участь у виробництві та комерційній діяльності тощо;

— Взаємовідносин з іншими товаровиробниками, яка може мати форму договірних відносин з постачальниками матеріальних ресурсів, палива, енергії, обладнання тощо; взаємні кооперовані постачання товарів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів як всередині галузі, так і міжгалузеві;

— Систему взаємовідносин з ринком та ринковою інфраструктурою, яка дозволяє ефективно реалізовувати продукцію та забезпечує підприємство необхідною інформацією, фінансовими та іншими ресурсами.

3. Інфратсркутура ринкової економіки — цевнутрішня будова економічної системи і сукупність організаційно-правових форм ділових відносин між її окремими елементами (суб’єктами господарської діяльності). До основних елементів ринкової інфраструктури відносіть:

— підприємства, фірми, організації;

— систему комерційних банків;

— систему бірж (товарно-сировинні, праці, фондові, валютні);

— податкові інспекції;

— аудиторські фірми;

— страхові компанії;

— рекламні агентства;

— консалтингові компанії;

— аукціони, ярмарки, виставки;

— громадські та суспільні фонди;

— спеціальні зони вільного підприємництва, створені для швидкого економічного розвитку окремих регіонів, що мають, як правило, низку економічних важелів та умов;

— профспілки.