Читайте также:
|
1. Склад та структура основного капіталу. 2. Фактори, що впливають на структуру основного виробничого капіталу. 3. Оцінка вартості основних засобів виробництва.
1. Будь-яке підприємство для здійснення своєї виробничо-комерційної діяльності повинно мати певні засоби виробництва, які, в свою чергу, поділяються на:
— засоби праці (обладнання, машини, інструменти), тобто засоби, за допомогою яких реалізуються виробничі процеси;
— предмети праці (сировина, паливо, матеріали, напівфабрикати тощо), тобто матеріальна основа для виробництва готової продукції підприємства.
Основний виробничий капітал — це виражені у вартісній формі засоби праці підприємства. Він поділяється на: активну частину, що включає засоби праці, що безпосередньо приймають участь в процесі виробництва (верстати, обладнання, апаратура контролю тощо); пасивну частину, яка забезпечує умови виробництва та має допоміжні функції (будівлі, споруди, комунікації тощо).
Основний капітал на підприємстві поділяється на основний виробничий капітал та на основний невиробничий капітал. Основний невиробничий капітал (основні невиробничі фонди) — це об’єкти культурно-побутового призначення (клуби, їдальні тощо). Вони призначені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства,охорони здоров'я, освіти, культури підприємства. Проте в економічній практиці розглядають структуру основного капіталу та основного виробничого капіталу.
Під структурою основного капіталу зазвичай розуміють відсоткове співвідношення між виробничим та невиробничим капіталом. До того ж за 100% береться загальна сума основного капіталу підприємства. Основний виробничий капітал підприємства має наступні основні групи: будівлі, споруди (будівлі відносно тимчасового характеру, ангари, дороги для всіх видів внутрішньозаводського транспорту), передаточні пристрої (ЛЕП, пристрої водопостачання, газопостачання, теплофікації, телефонізації та інших мереж), силові машини та обладнання (дизелі, турбіни, генератори, електродвигуни), робочі машини та обладнання, призначені для виробничих процесів на підприємстві (верстати, преси, зварювальне обладнання), вимірюючи та регулюючі прилади (пристрої, лабораторне обладнання, пульти управління, засоби автоматизації, лічильники, датчики), інструменти (строком служби більше 1-го року), транспортні засоби (автомобілі легкові та вантажні, автобуси, автокари), обчислювальна техніка, виробничий та господарський інвентар (верстки, робочі столи, предмети господарського призначення).
Під структурою основного виробничого капіталу підприємства розуміють відсоткове співвідношення між групами основних засобів, що розглядаються. При тому за 100% береться загальна сума основного виробничого капіталу.
2. Основними факторами, що впливають на структуру основного виробничого капіталу є:
1. Спеціалізація підприємства, тобто номенклатура випуску продукції та виконуваних робіт;
2. Обсяги виробництва 9розміри підприємства);
3. Рівень кооперації виробництва;
4. Рівень механізації та автоматизації;
5. Місце розташування підприємства (по відношенню до джерел сировини, палива, тепло- та енергопостачання);
6. Кліматичні умови.
3. Вартісна оцінка основних засобів необхідна задля планування їх простого та розширеного відтворення, визначення їх зносу та виробітку амортизаційної політики, яка відповідає перспективним задачам підприємства.
В економічній практиці використовуються наступні способи оцінки вартості основного капіталу: за первісною (балансовою) вартістю, за відновлюваною вартістю та за залишковою вартістю.
Під первісною вартістю основних засобів розуміють їх фактичну вартість в момент вводу до експлуатації. Для будівель та споруд — це фактична кошторисна вартість об’єктів при здача їх замовнику. Для обладнання первісна вартість включає: витрати та його придбання за фактичними ринковими цінами + витрати на його доставку + витрати на монтаж та налагодження. Так, якщо оптова ціна верстата 100 тис. грн., витрати підприємства на доставку 10 тис. грн., вартість монтажу — 12 тис. грн., то первісна вартість цього обладнання складає 122 тис. грн. за первісною вартістю основні засоби вносяться до балансу підприємства. Тому первісну вартість часто називають балансною.
Протягом часу вартість основних засобів змінюється, з’являються нові більш сучасні види техніки; змінюється ринкова кон’юнктура, впливають інфляційні процеси. Тому необхідною є регулярна переоцінка вартості основних фондів з урахуванням фактору часу. Для цього використовується відновлювальна вартість. Це вартість різних видів основних засобів на поточний момент часу або вартість їх відтворення. Якщо первісна вартість в стабільній економіці не змінюється в часі за весь строк експлуатації, то відновлювальна вартість в стабільній ринковій економіці має тенденцію до зниження в часі із-за прогресуючого технічного розвитку та конкуренції. В інфляційній ж економіці відновлювальна вартість основних засобів має тенденцію до збільшення протягом всього строку експлуатації і тим більшу тенденцію до зростання, чим більш глибокі диспропорції складаються в економіці та промисловості, що посилюють інфляційні процеси.
Під залишковою вартістю розуміють відновлювальну вартість основних фондів без величини зносу. Залишкова вартість по мірі зносу основних засобів зменшується і в ідеальному варіанті до кінця строку експлуатації основних засобів повинна дорівнювати нулю.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 78 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |