Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГІГІЄНИ

Здавна відомо, що людина завдяки життєвому досвіду здійснювала простіші гігієнічні заходи з метою збереження свого здоров'я. Ці заходи стосувалися охорони грунту від. забруднення, вибору та устаткування джерел водопостачання, споживання різних рослинних та тваринних продуктів у їжу, дотримання чистоти тіла, режиму харчування, відпочинку та сну, запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, ізоляцію хворих заразними хворобами тощо. Ці елементи гігієни відомі ще з давніх часів, коли народи Єгипту, Індії, Китаю прагнули створити здорові умови життя.

Стародавня Греція стала прикладом узагальнення гігієнічних знань, про що, зокрема, свідчить написаний корифеєм античної ме­дицини Гіппократом трактат «Про повітря, води і місцевості», в якому викладено спостереження і теоретичні міркування щодо впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини. З часом ці погляди поступово систематизувалися у гігієнічні правила. Згодом у деяких країнах була організована санітарна поліція, яка спостерігала за будівництвом споруд, продажем харчових продуктів і напоїв. Для боротьби із заразними хворобами застосовували обкурювання сіркою житлових і громадських приміщень, для вилучення рідких нечистот і стоків була влаштована каналізація.

У стародавньому Римі постачання населення питною водою здійснювалося за допомогою водогінних споруд.

Високим був розвиток гігієни і в Київській Русі. Пам'ятки пи­семності того часу свідчать, що люди уникали будувати своє житло на небезпечних для здоров'я багнистих ділянках. Середньовіччя характеризується занепадом громадської та особистої гігієни, що призвело до виникнення масових епідемій та пандемій. Міста будувалися без урахування гігієнічних правил, а особиста гігієна зовсім ігнорувалася. Унаслідок цього пандемія чуми у XIV ст. стала причиною «чорної смерті» майже 25 млн чоловік.

Значно посилились гігієнічні заходи в епоху Відродження. А в XIX столітті гігієна вже стала використовувати об'єктивні експериментальні методи та дослідження, стала науково обгрунтованою.

Основоположниками нового напрямку гігієнічної науки були М.Петенкофер — у Німеччині, Е.Парке — у Англії, М.Леві — уфранції.

Значний внесок у розвиток гігієни в Україні зробили: В.А.Суботін, І.П.Сквор-цов, О.І.Корчак-Чепурківський, К.Е.Добровольський, О.М.Марзєєв, Л.І.Медвідь, Д.М.Калюжний, В.К.Навроцький, В.М.Жаботинський, В.З.Мартинюк, П.І.Баранник, Р.Д.Габович, Г.Х.Шахбазян, Е.Г.Гончарук, М.Г.Шандала, Ю.І.Кундієв та інші. У Ро-сії працювали такі відомі гігієністи, як О.П.Доброславін, Ф.Ф.Ерисман, М.О.Семаш-ко, О.М.Сисін, О.О.Мінх, Ф.Г.Кротков, А.А.Летавет, С.Н.Черкинський, В.О.Рязанов та інші.