Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Основні елементи та загальна структура системи електронних грошей

У звичайній торгівельній операції є принаймні два учасники: власник товару (продавець) і власник грошей (покупець). У системі з електронними грошима діють уже щонайменше три учасники: власник товару, власник електронних грошей (ЕЛГ) і банк. При цьому на останнього покладено головну відповідальність за роботу всієї системи ЕЛГ. Банк випускає ЕЛГ і забезпечує роботу електронних автоматів для занесення грошей та їх приймання від торгівців; забезпечує торговельні точки (ТТ) спеціальним обладнанням – касово-розрахунковими терміналами (КРТ), які можуть сприймати ЕЛГ; відповідає за діяльність усіх інших елементів системи загалом, за їх взаємодію та виконання відповідних платежів.

Якщо безпосередньо використовується готівка, виконується тільки одна операція – покупець оплачує вартість товару, пере­даючи торгівцю певну суму грошей, яку останній може вмістити на свій рахунок у банку. Отже, у розрахунку за покупку банк без­посередньої участі не бере.

Коли йдеться про електронні гроші, банк безпосередньо бере участь у розрахунках за купівлю. Обіг грошей при використанні ЕЛГ у загальному вигляді можна розбити на такі етапи (рис. 8.2):

1) оплата вартості товару покупцем – власником ЕЛГ;

2) занесення банком відповідних сум на рахунок продавця;

3) зняття зазначених сум із рахунку клієнта-покупця в банку.

Розглянемо головні елементи системи ЕЛГ.

1. Магнітні пластикові картки – носії інформації про вартість – являють собою безпосереднє вираження грошей.

Рис. 8.2. Схема обігу грошей у системі ЕЛГ

2. Касово-розрахункові термінали (КРТ), які розташовані в торгівельних точках для виконання розрахунків із покупцями – власниками ЕЛГ.

3. Банківські автомати для завантаження сум на МПК.

4. Картка торгівця (КТ), де зосереджується інформація про всі опе­рації, що їх було виконано з ЕЛГ в даній ТТ протягом певного часу.

5. Система обробки банківської інформації, зокрема розрахункові (процесингові) центри.

На кожний з елементів системи покладаються певні функції. Так, КРТ у ТТ виконує такі головні операції:

1) забезпечує з'єднання з двома картками-носіями: МПК-ЕЛГ та карткою торгівця;

2) відображає покупцеві-власнику ЕЛГ поточну суму грошей;

3) відображає вартість покупки;

4) дає змогу власникові ЕЛГ:

а) виражати згоду щодо покупки;

б) вводити свій персональний ідентифікаційний номер (ПІН);

5) друкує та видає паперовий документ (квитанцію, рахунок) про здійснення покупки;

6) веде журнал обліку операцій для торгівця, який його надси­лає до банку.

Зауважимо, що КРТ не може заносити гроші на картку. Проте він дає „добро” на продаж, якщо сума грошей достатня для поку­пки (не менша за вартість товару).

Система електронних грошей може бути загальнонаціональною, тоді до неї входять численні банки та розрахункові палати (центри). Створювати систему починають, здебільшого, на базі одного банку, щоб її можна було випробувати, перш ніж поши­рювати в національному масштабі.

Якщо система ЕЛГ складається з багатьох банків і багатьох торговельних точок, постає проблема взаєморозрахунків між банками у разі, якщо власник ЕЛГ робить покупки в ТТ, які не мають розрахункового рахунку в банку-емітенті ЕЛГ. Певною мірою ця проблема аналогічна до проблеми розрахунків між клі­єнтами, які обслуговуються різними банками.

Рис. 8.2. Загальна схема масових електронних платежів

Справді, нехай клієнт К_д, який має картку (ЕЛГ), видану банком Б_д, який перебуває, скажімо, у Донецьку, зробив покупку на суму С_К у торговельній точці ТТ_Л, яка розташована у Львові і має відкритий розрахунковий рахунок у львівському банку Б_л. У такому разі потрібні міжбанківські розрахунки з перерахування суми С_К із банку Б_Д на розрахунковий рахунок ТТ_Л у банку Б_л. Такі розрахунки можна здійснити, скориставшись системою міжбанківських електронних платежів НБУ та сформувавши від­повідні трансакції банку Б_Л до банку Б_Д.

З огляду на масовість таких платежів і велику кількість ТТ у загальному випадку до системи крім банків і ТТ включають розрахункові (процесингові) центри. Ці структурні елементи системи ЕЛГ приймають (за каналами зв'язку або безпосередньо на картках торгівця) і групують дані від торговельних точок (ТТ), які працюють з ЕЛГ, а також формують і маршрутизують платіжні документи до відповідних банків, які функціонують у системі.

Зрозуміло, що заради зручності та надійності роботи такі цен­три можуть бути розміщені в окремих банках-емітентах, організовуватися й працювати на корпоративній основі. Загальну стру­ктурну схему системи масових платежів із застосуванням ЕЛГ (система масових електронних платежів) унаочнює рис. 8.2.