Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Старт-картки та їх використання

Як свідчить практика, найповніше функцію готівкових грошей виконують смарт-картки, або інакше – інтелектуальні картки. Така картка не лише зберігає дані, як це робить звичайна МПК, а й оперує ними, обробляє їх згідно із заданими правилами. Це до­сягається вмонтуванням у картку мікросхеми, яка має процесор, пам'ять, введення/виведення і власну операційну систему. Фактично смарт-картка – це маленький комп'ютер, потужність якого цілком порівнювана з потужністю ЕОМ початку 80-х років ХХ ст. Характеристики смарт-картки: тактова частота – близько 3 МГц, ємність ОЗУ – 256 байт, обсяг постійної пам'яті – близько 10 кбайт.

Завдяки мікросхемі в самій картці можна зберігати ліміт на­явних грошей, обліковувати витрати та визначати баланс і розмір фактичного залишку, не звертаючись до комп'ютера банку або до розрахункового центру. Сума ліміту „видається” в банку, запису­ється в смарт-картку на одному пристрої за певними правилами (технологією), а сума поточних витрат і поточний залишок визначаються в місці покупки в ТТ, де є спеціалізовані розрахункові термінали.

Розрахункові термінали, контактуючи зі смарт-карткою, акти­візують у ній відповідні поля й змінюють розміри витрат і зали­шків грошей, а також „знімають” ідентифікатор клієнта, номер його РР, суму покупки й ідентифікатор банку-платника. На під­ставі цих даних формується картка торгівця, встановлюється зв'язок ТТ із банком і на рахунок ТТ нараховуються гроші.

Загальна технологія використання смарт-картки в системах електронних платежів майже така сама, як МПК: банк видає таку картку, а магазини та інші установи торгівлі, які працюють у сис­темі, приймають її до оплати.

Купуючи товар, покупець пред'являє касирові свої покупки і смарт-картку. Остання вставляється у спеціальний касово-роз­рахунковий термінал, де є рідер (спеціальний пристрій для її зчи­тування). За допомогою ПІН перевіряють, чи дійсна картка та чи є на ній сума, достатня для оплати покупки. Якщо ні, то відбуває­ться „повернення” товару – покупка відкладається. У против­ному випадку дебетується смарт-картка і кредитується касовий апа­рат. Усе це виконується за лічені секунди, без жодного зв'язку із центром або комп'ютером банку.

Грошові кошти для оплати покупок пересилаються за каналами зв'язку на банківський рахунок продавця (як правило, в кінці дня за один сеанс зв'язку з банком). Вважається, що розрахунковий рахунок ТТ ведеться в банку, який видав смарт-картку. Якщо зв'язку з банком по каналах немає, то в торговельній установі за­повнюється спеціальна смарт-картка – картка торгівця протягом певного часу, яку можна доставити безпосередньо до банку.

У світі нині плануються й реалізуються численні проекти, де використовуються смарт-картки. В Україні з ініціативи НБУ створено AT „Укркарт”, яке розробляє проект застосування пла­тіжних карток типу смарт-карток для розрахунків із фізичними та юридичними особами.

Завантажена смарт-картка містить готівку, яку можна вико­ристовувати як замінник монет і банкнот. Такі електронні гроші допомагають усувати труднощі, які пов'язані з використанням готівкових грошей (наприклад, оплатою експлуатаційних витрат тощо). Їх можна ефективно використовувати для оплати невели­ких покупок у магазинах і торговельних точках. При цьому кіль­кість діючих готівкових грошей зменшується. До речі, скорочен­ня обсягу використовуваної готівки та звільнення маси доларових купюр у США було досягнуто завдяки впровадженню елект­ронних грошей.

Зауважимо, що зменшення обсягу готівкових грошей вигідне всім: і банкам, і роздрібній торгівлі, і самим покупцям, оскільки ЕЛГ – це насамперед надійність, послаблення загрози пограбу­вання чи втрати. Окрім того, під час їх використання фінансові органи можуть організувати й контролювати весь діапазон фі­нансових угод і операцій.

Електронні гроші відрізняються від традиційних тим, що:

1. Вони майже не можуть бути використані не власником.

2. ЕЛГ зручніше носити в кишені або гаманці, оскільки їх фізичні розміри не залежать від розміру суми.

3. У разі застосування смарт-карток як ЕЛГ досягається висо­кий рівень захисту від шахрайства та підробок у фінансовій сфері.

4. Смарт-картка як ЕЛГ може виконувати інші функції (у про­пускній системі, у допуску до роботи тощо).

Смарт-картки застосовні не лише як готівка, а й з іншою ме­тою. Так, наприклад, коли йдеться про видачу різного виду до­помоги, то смарт-картка (її видає не банк, а спеціальні установи) забезпечує отримання певної кількості товару та послуг. Важли­во, що при цьому контролюється цільове використання суми наданої допомоги.

Смарт-картка, як і будь-яка інша, має за своїми фізичними та технічними параметрами відповідати вимогам специфікацій Все­світньої організації стандартів (ВОС). Технічні характеристики смарт-карток уніфіковані, їх фізичні розміри мають відповідати вимогам специфікації (ДЕСТУ) ВОС за номером 7816/1 і бути 1 такими: довжина 85,6 мм, ширина – 53,9 мм, а товщина не більш як 0,76 мм. Вони повинні мати також певні експлуатаційні характеристики, а саме: строк зберігання – не менш як 10 років; безвідказність циклу читання/запис – не менш як 10 000 раз. Встановлені також вимоги, які стосуються стійкості карток щодо впливів зовнішнього середовища (температура, кислотність тощо), а також щодо їх трансформації (скручування).

Зазначені високі параметри та наявність вмонтованого мікропроцесора (інтелектуальність) дають змогу ефективно викорис­товувати смарт-картки як електронний гаманець або передоплатну картку. Справді, інші системи електронних грошей (на базі інших МПК) для зменшення фінансового ризику потребують прямого підключення (режим он-лайн) обладнання торговельної точки до відповідного банківського комп'ютера для авторизації операцій із карткою. Отже, для ефективного функціонування такої системи необхідна розвинена мережа телекомунікацій на ос­нові виділених каналів. Для створення такої системи знадоблять­ся інвестиції на суму близько 150 дол. США на одного власника МПК. У разі використання смарт-картки ця сума становить при­близно 50 дол., тобто втричі менше, оскільки смарт-картка зорієнтована на режим непрямого доступу (оф-лайн). При цьому за­безпечується автономна робота обладнання в торговельних точ­ках. Якщо у першому випадку основу становить централізована обробка даних про операції з картками, то в другому децентралізована обробка таких даних.

Отже, розглянуті системи можуть широко впроваджуватися в регіонах, де МПК ще широко не впроваджені, де бракує надійних засобів телекомунікацій, активно діють кримінальні структури й населення має невисоку кредитну надійність.