Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Шум. Звук. Походження шуму.

Читайте также:
  1. Акустические колебания. Шум, виды шумов. Физические характеристика шума. Ультразвук, инфразвук. Воздействие на организм человека. Способы защиты.
  2. Гіпотези про походження української мови.
  3. Інфразвук та ультразвук.
  4. Інфразвук. Особливості впливу інфразвуку на організм людини.
  5. Основні концепції історичного походження держави
  6. Основні теорії походження релігії
  7. Політична влада: сутність й теорії походження.
  8. Поняття про ультразвук та інфразвук. Вплив ультразвуків та інфразвуків на здоров’я людини. Методи захисту
  9. Поняття про ультразвук та інфразвук. Вплив ультразвуків та інфразвуків на здоров’я людини. Методи захисту.
  10. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

Шумом називається коливання частинок навколишнього середовища, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали. Як звук сприймаються пружні коливання, що розповсюджуються хвилеподібно у твердому, рідкому та газоподібному середовищі. Звукові хвилі виникають при

порушенні стаціонарного стану середовища внаслідок дії на нього будь-якої збуджуючої сили.

Походження шуму:

–механічне (вібрація поверхонь машин, обладнання, одинокі або періодичні

удари в з’єднаннях деталей та конструкціях);

–аеродинамічне (при витіканні стиснутого повітря або газу);

–гідродинамічне(при витіканні рідини);

–електромагнітне (коливання електромеханічних пристроїв

під впливом змінних магнітних сил).

49.Класифікація шумів.

Загалом за частотою звукові коливання поділяються на три діапазони:

–інфразвукові з частотою коливань менше 20 Гц;

–звукові(ті, що ми чуємо)від 20 Гц до 20 кГц;

–ультразвукові,більше 20 кГц

Згідно ДСН 3.3.6.037-99 шуми класифікуються:

–за характером спектру;

–за часовими характеристиками.

За характером спектру шуми поділяються на:

–широкосмугові з безперервним спектром шириною більше однієї октави;

–вузькосмужні з спектром шириною не більше однієї октави.

За часовими характеристиками шуми поділяються на:

–постійні, рівень звуку яких за 8-годинний робочий день (робочу зміну) змінюється в часі не більше, ніж на 5дБ(А) при вимірюванні на часовій характеристиці “повільно” шумоміра по шкалі "А".

–непостійні,рівень звуку яких за 8-годинний робочий день (робочу зміну) змінюється у часі більше,ніж на 5 дБ(А) при вимірюванні за часовою характеристикою “повільно” шумомір а

по шкалі "А".

Непостійні шуми поділяються на:

–мінливі, рівень звуку яких безперервно змінюється в часі;

–переривисті,рівень шуму яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше при вимірюваннях на часовій характеристиці «повільно» шумоміра по шкалі «А», при цьому довжина інтервалів, під час яких рівень залишається сталим, становить 1 с і більше;

–імпульсні,які складаються із одного або декількох звукових сигналів,кожен з яких довжиною менше 1 с, при цьому, рівні шуму у дБ(А1) і дБ(А), виміряні на часових характеристиках «імпульс» та «повільно» шумоміра, відрізняються не менш ніж на 7 дБ.

50. Фізичні та фізіологічні характеристики шуму.

Фізичні характеристики шуму: звуковий тиск, інтенсивність звуку, частота звуку,звукове поле.

Звукове поле – простір, в якому розповсюджуються звукові хвилі. В кожній точці звукового поля тиск та швидкість руху частинок повітря змінюється у часі.

Звуковий тиск (P) – це різниця між миттєвим значенням повного тиску у середовищі при наявності звуку та середнім тиском в цьому середовищі при відсутності звуку.Розмірність –Па.

Розповсюдження звукової хвилі супроводжується перенесенням енергії.

Середній потік енергії в будь-якій точці середовища, віднесений до одиниці поверхні, яка є перпендикулярною до напрямку розповсюдження хвилі, називається інтенсивністю (силою) звуку в даній точці (I). Розмірність –Вт/м2.

Частота звуку(f) характеризується числом коливань звукової хвилі за

одиницю часу. Розмірність –Гц.

Залежність середньоквадратичних значень синусоїдальних складових шуму (або відповідних їм рівнів в дБ) від частоти називається частотним спектром або просто спектром.

При аналізі шуму спектр(діапазон звукових частот) розбивають на октавні смуги, в яких верхня гранична частота (f1) у два рази більша, ніж нижня гранична частота (f2), тобто:

f1/ f2=2

В октавній смузі можуть виділятися третиннооктавні смуги частот, для яких характерно, що:

f3/ f4=

де: f3 f4 - відповідно верхня та нижня частоти в третиннооктавній смузі.

Кожна октавна смуга характеризується середньогеометричною частото:

fср=

Середньогеометричні частоти октавних смуг частот шуму стандартизовані і складають наступні значення: 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц. За еталонну частоту при нормуванні рівнів шуму прийнята частота 1000 Гц.

51. Дія шуму на організм людини. Нормування шуму.

При сприйнятті людиною звуків розрізняють:поріг чутливості та поріг больового відчуття.

Поріг чутливості – це мінімальне значення звукового тиску, при якому сприймається звук. Поріг чутливості неоднаковий для звуків різної частоти.

Поріг больового відчуття – це таке значення звукового тиску (в межах Рmax=2·102Па),при перевищенні якого можуть виникати болі та пошкодження в слуховому апараті (аналізаторі). Значення рівнів звукового тиску, що відповідають порогу больового відчуття в залежності від частоти складають 120 –140 дБ.

Область, що знаходиться між кривими називається областю слухового сприйняття. В залежності від рівня та характеру шуму, його тривалості, а також від індивідуальних особливостей людини (вік, стан здоров’я, вид праці, фізичний та психологічний стан в момент дії) шум по різному впливає на неї.

Шум шкідливо впливає на здоров’я людини і може викликати: загальну втому, погіршення слуху(навіть глухоту), погіршення процесу травлення, зміну об’єму органів травлення, гіпертонічну та виразкову хвороби, неврози, шкірні захворювання, послаблення уваги, уповільнення психічних реакцій. При дії шуму з рівнем звукового тиску понад 145 дБ можливий розрив барабанних перетинок. В зв’язку з цим необхідно систематично контролювати рівень шуму на робочих місцях,захищати працівників від шкідливої дії шуму, не допускати перевищення нормативних значень шуму.

При нормуванні шуму використовуються два методи:

1) нормування за граничним спектром шуму;

2) нормування рівня звуку у дБА.

Перший метод є основним для постійних шумів. Нормування шуму проводиться за рівнем звукового тиску Lру діапазоні від 22,5 до 11520 Гц, який поділений на 9 октавних смуг. Це пов'язане з тим, що звуки з частотами нижче 22,5 Гц та вище 11520 Гц спроможні чути менше 1% людей.

Другий метод - заснований на вимірюванні по шкалі „А” шумоміра, що імітує чутливість органа слуху до шуму різної гучності. Рівень звуку в дБА використовується для орієнтовної оцінки постійного і непостійного шуму на робочому місці, оскільки в цьому випадку є невідомим спектр шуму. Допускається для характеристики виробничого шуму на робочих місцях застосовувати дозу шуму або відносну дозу шуму.

 

52. Методи і засоби захисту від шуму.

Для захисту від шуму використовуються наступні методи:

-зменшення шуму в джерелі за рахунок покращення конструкцій машин шляхом точного виготовлення деталей, вузлів тощо;

-зменшення механічного шуму шляхом удосконалення технологічних процесів та обладнання (балансування елементів машин, що обертаються, використання пластмасових шестерень замість стальних та інше);

-раціональне планування підприємств та цехів (дотримання розривів не менше 100 м для будівель

з шумною технологією та інше);

-зміна напрямку випромінювання шуму (в протилежну сторону від робочого місця або жилого будинку);

-акустична обробка приміщень;

– зменшення енергії відбитих хвиль за рахунок збільшення еквівалентної площі поглинання (розміщення на внутрішніх поверхнях приміщення звукопоглинаючого покриття, встановлення у приміщеннях штучних звукопоглиначів);

-зменшення шуму на шляху його розповсюдження шляхом встановлення звукоізолюючого огородження (перешкоди) у вигляді стінок, перегородок, кожухів, кабін (огородження можуть бути одношарові та багатошарові);

-використання глушників шуму для зменшення шуму різних аеродинамічних

установок.

Часто економічно не вигідно, а іноді практично неможливо зменшити шум до допустимих величин на деяких виробництвах (клепання, обрубування, штампування, зачищення, випробування двигунів внутрішнього згорання та інше). У цих випадках засоби індивідуального захисту є основними засобами, що попереджують професійні захворювання працівників.

До засобів індивідуального захисту проти шуму відносять: вкладиші, навушники, шоломи.

 

53. Інфразвук,дія на людину та захист від нього.

Інфразвук - це коливання в повітрі,в рідкому або твердому середовищах з частотою менше 16Гц.

Високий рівень інфразвуку викликає порушення функції вестибулярного апарату,зумовлюючи запаморочення,біль голови,знижується увага,працездатність,виникає почуття страху,загальна немічність. Існує думка,що він сильно впливає на психіку людей.

Заходи зниження рівня інфразвуку в джерелі його випромінювання:

*збільшення частот обертання валів до 20 і більше обертів на секунду;

*підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розмірів;

*усунення низькочастотних вібрацій.

Внесення конструктивних змін в будову джерел,що дозволяє перейти з області інфразвукових коливань в область звукових в цьому випадку їх зниження може бути досягнуте застосуванням звукоізоляції та звукопоглинання.

 

54.Ультразвук,дія на людину та захист від нього.

Джерелами ультразвуку є генератори,котрі працюють в діапазоні частот від 12 до 22 кГЦ,для обробки рідких розплавів,очищення відливок,в апаратах для очищення газів.

Ультразвук високої інтенсивності виникає під час видалення забруднень,при хімічному травленні,обдуванні струменем стисненого повітря при очищенні деталей,при збиранні.

Він викликає функціональні порушення нервової системи,головний біль,зміни кров’яного тиску та складу і властивостей крові,зумовлює втрату слухової чутливості,підвищену втомлюваність. Впливає на людину через повітря,а також через рідке і тверде середовище.

Захист від дії ультразвуку може бути забезпечений:

1)шляхом використання в обладнанні більш високих робочих частот,для яких допустимі рівні звукового тиску вищі;

2)шляхом виконання обладнання,яке випромінює ультразвук,в звукоізолюючому виконанні(типу кожухів);

3)шляхом влаштування екранів,в тому числі прозорих,між працівником і обладнанням;

4)розташування ультразвукових установок в спеціальних приміщеннях чи кабінах,якщо вищеназваними заходами неможливо одержати необхідний ефект.

Для укриттів використовують сталь,дюралюміній,оргскло,текстоліт,личковані звукопоглинальні матеріали.

У випадку дії ультразвуку захист забезпечується засобами віброізоляції. Використовують віброізолювальні покриття,гумові рукавиці,гумові килимки.

55.Вібрація та її види. Джерела вібрації.

Причиною виникнення вібрацій є неврівноважені силові зусилля,які виникають при роботі машин і агрегатів. В одних випадках джерелом їх виникнення є зворотно – поступальний рух деталей;в інших випадках неврівноважені обертові маси. Інколи вібрації створюються ударами деталей.

Розрізняють загальну і локальну(місцеву) вібрації.

Загальна - викликає струс всього організму,місцева – передає коливальний рух на окремі частини тіла. Загальною уражаються транспортні робітники;локальна присутня при роботі з ручними механізованими електричними чи пневматичними інструментами. Інколи на роботу працівника має вплив комбінована вібрація (поєднання загальної і локальної вібрацій).

Залежно від джерела загальна ділиться на транспортну,технологічну і транспортно – технологічну.

Транспортна виникає при русі машин по місцевій;транспортно – технологічна при роботі машин і механізмів,що використовують технологічні операції в стаціонарному положенні та при переміщенні по спеціально підготовленій частині виробничого приміщення. Технологічна – виникає при оботі стаціонарних машин або передається на робочі місця що не мають джерел вібрації.

За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяють на:

- постійні,для яких величина віброприскорення або віброшвидкості

змінюється менше ніж у 2 рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;

-непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.

Непостійні вібрації поділяють на:

-коливні, рівні яких безперервно змінюються в часі;

-переривчасті, коли контакт з вібрацією в процесі роботи переривається,причому довжина інтервалів, під час яких має місце контакт, становить більше 1 с;

-імпульсні,що складаються з одного або кількох вібраційних впливів (наприклад, ударів),кожен довжиною менше ніж 1 с,при частоті їх дії менше ніж 5,6 Гц.

 

56.Вібрація та її основні характеристики.

Для вивчення процесу вібрації використовують спектри діючих значень параметрів або значення середніх квадратів останніх. Під спектром розуміють весь можливий діапазон реалізації того чи іншого параметра.

В практиці віброакустичних досліджень весь діапазон частот (спектр) вібрацій розбивають на октавні смуги.

При віброакустичних дослідженнях вводять поняття логарифмічного рівня коливань-характеристика коливань, де зрівнюються дві однойменні фізичні величини, пропорційні логарифму відношення величини,що оцінюється,до вихідного значення цієї величини. Вібрація оцінюється величиною вираженою в децибелах (дБ).

Рівень віброшвидкості визначається за формулою: LV=20* lg(V/V0).

де: V – середня віброшвидкість, яка береться у відповідній смузі частот,м/с;

V0–порогове значення віброшвидкості(опорна віброшвидкість), яка за міжнародним стандартом дорівнює 5*10 -8м/с.

Спектри рівнів віброшвидкості є основними характеристиками вібрацій. Зниження вібрації визначається різницею рівнів: ∆LV=LV1-LV2,

де: LV1 і LV2 - відповідно рівні віброшвидкості до і після проведення заходів із зменшення вібрації.

Рівень віброприскорення визначається за формулою: LW=20lg(W/W0),

де: W – середнє віброприскорення,яке визначається у відповідній смузі частот,м/с2;

W0 – порогове значення віброприскорення, яке за міжнародним стандартом дорівнює 3*10-4м/с2.

Основними параметрами що характеризують вібрацію,яка відбувається за синосуїдальним законом є:

*амплітуда зміщення, Хm – величина найбільшого відхилення коливальної точки від положення рівноваги. Зміщення визначають за формулою:

Х= Хm + sin (ω*t+ɸ)

де: ω-кругова частота(ω=2πƒ);

ɸ - початкова фаза.

* швидкість коливальної точки v (v= ω Хm);

*прискорення коливальної точки α(α= ω2 Хm);

*період коливань Т – проміжок часу між двома послідовними однаковими станами системи;

*частота коливань ƒ(ƒ=1/Т),Гц.

В загальному випадку фізична величина,яка характеризує вібрацію,є деякою функцією часу.

 

57.Методи та засоби захисту від вібрації.

Основні методи та заходи боротьби з вібраціями поділяються на організаційно-технічні,лікувально-профілактичні та індивідуальні.

До організаційно-технічних заходів відносяться:

- зменшення вібрації у джерелі виникнення конструктивними і технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;

- зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання;

- перевірка наявності вібраційних характеристик у паспортах на машини,які щойно надійшли,а при відсутності їх,та у разі необхідності, проведення вхідного контролю;

- своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов'язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;

- використання машин відповідно до їх призначення, передбаченого нормативно-технічною документацією;

- своєчасне проведення ремонту профілів шляхів та поверхонь для переміщення машин, їх покриттів, що впливають на вібраційні характеристики машин;

- виключення контакту працюючих з поверхнями, що вібрують, за межами робочого місця чи робочої зони;

- не дозволяється обладнання постійних робочих місць без амортизуючих сидінь;

- до експлуатації повинні допускатися тільки справні машини, що відповідають вимогам даних норм.

Комплекс лікувально-профілактичних заходів містить:

- професійні і профілактичні огляди;

- режим праці;

- вітамінізацію;

- організацію профілактичного відпочинку, лікувальна гімнастика та масаж

рук;

У випадках, коли технічними засобами не вдається зменшити рівень вібрацій до норми,передбачають забезпечення працівників індивідуальними засобами захисту.

Засоби індивідуального захисту можуть застосовуватися як для всього тіла людини, так і окремо для ніг та рук.

 

58.Дія вібрації на організм людини.

Вплив вібрації на людину залежить від параметрів вібрації,напрямку її дії, місця прикладення, тривалості впливу,а також від індивідуальних особливостей людини.

Локальні вібрації можуть викликати погіршення кровопостачання кистей рук, пальців, передпліччя, судин серця. В результаті може виникнути порушення чутливості шкіри, відкладення солей, деформації і зниження рухомості суглобів. Так як і при загальній вібрації порушується діяльність серця, центральної нервової системи. Особливо небезпечними є вібрації високої частоти.

Шкідливість вібрації збільшується при одночасному впливі на людину таких факторів, як знижена температура, підвищені рівні шуму, запиленість повітря, тривала статична напруга м'язів і т. ін.

Цей широкий комплекс патологічних відхилень, викликаний впливом вібрації на організм людини, кваліфікується як віброхвороба.

Розрізняють три фази розвитку віброхвороби:

1)початкова-проявляються у вигляді головних болей, порушення сну, підвищенні втомленості та роздратованості,можливе запаморочення;

2)середньої важкості-наступають приступи спазмів судин, різко змінюється температура шкіри рук,

настають розлади центральної нервової системи;

3)важка-практично невиліковні, викликають незворотні процеси в м’язовій системі організму, а також у судинах.

Сучасна медицина розглядає виробничу вібрацію як могутній стрес-фактор, що має негативний вплив на психомоторну працездатність, емоційну сферу і розумову діяльність людини, що підвищує ймовірність виникнення різних захворювань і нещасних випадків. Особливо небезпечний тривалий вплив вібрації для жіночого організму.

 

59.Вібрація.Нормування вібрації.

Розрізняють санітарно-гігієнічне і технічне нормування вібрацій. В першому випадку забезпечуються оптимальні умови з точки зору захисту від вібрацій людини,у другому – машин і обладнання.

У даний час діють «Санітарні норми проектування промислових підприємств»,які обмежують допустимі вібрації робочих місць,а також державні санітарні нормиДСН 3.3.6.039-99,які встановлюють гігієнічні норми вібрації в залежності від виду вібрації,місця,часу та напрямку її дії. При цьому нормування здійснюється за допомогою таких методів – спектрального аналізу параметрів,інтегральної оцінки за спектром частот нормованих параметрів,а також дози вібрації.

Вібрація, що діє на людину, нормується окремо в кожній стандартній октавній смузі по різному для загальної та локальної вібрації. При дії постійної локальної та загальної вібрації параметром, що нормується, є середньоквадратичне значення віброшвидкості (V) та віброприскорення (W). При дії непостійної вібрації (крім імпульсної) параметром,що нормується,є вібраційне навантаження (еквівалентний коректований рівень, доза вібрації),одержане робітником протягом зміни та зафіксоване спеціальним приладом.

Еквівалентний коректований рівень віброшвидкості або віброприскорення розраховується шляхом енергетичного додавання рівнів з урахуванням тривалості дії кожного з них за таблицею,наведеною у ДСН 3.3.6.039-99.

При дії імпульсної вібрації з піковим рівнем віброприскорення від 120 до 160 дБ, параметром, що нормується, є кількість вібраційних імпульсів за зміну (годину),в залежності від тривалості імпульсу.

Норми вібрації встановлені при тривалості робочої зміни 8 годин.

 

60.Електробезпека. основні терміни. Основні нормативні документи.

Електробезпе́ка — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електричний струм - це упорядкований спрямоване рух заряджених частинок у провіднику.

Електрична дуга - це фізичне явище, при якому електрони, рухаючись в провіднику від негативного полюса до позитивного, між електричними контактами, утворюють електричний ланцюг.

Провідник - це матеріал, в якому тече електричний струм. Матеріали, які не здатні проводити електричний струм називаються діелектриками.

Статичну електрику - явище, при якому на поверхні і в об'ємі діелектриків, провідників і напівпровідників виникає і накопичується вільний електричний заряд. Такі заряди небезпеки для здоров'я людини не представляють, крім неприємних відчуттів.

Розрізняють постійний і змінний електричний струм. Постійний струм має постійну величину тобто, це струм, створюваний напругою, мають постійні величину і напрямок, а змінний періодично змінює свою величину з певною частотою.

Основні нормативні документи:

* правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок

*правила технічної експлуатації електроустановок споживачів

* правила безпечної експлуатації електроустановок

* правила захисту від статичної електрики

*правила випробування та використання засобів індивідуального захисту.

Правила електробезпеки регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання основ електробезпеки обов'язкове для персоналу, обслуговуючого електроустановки і електроустаткування.

 

61.Основні причини електротравматизму.

Основним причинами електротравматизму є:

*несвоєчасна перевірка знань за технікою безпеки персоналу,який обслуговує електроустановки;

*неправильна організація праці;

*порушення технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок;

*обрив заземлювального провідника;

*виконання ремонтних робіт під напругою;

*низька якість з’єднань та ремонту;

*недооцінка небезпеки струму;

*живлення декількох споживачів від загального пускового пристрою;

*недооцінка виникнення електроустановки в неробочі періоди;

*використання електроустановок виготовлених з порушенням вимог та правил електробезпеки;

*відсутність маркування,запобіжних плакатів,блокувань,тимчасових огороджень місць електротехнічних робіт.

Ці причини можна згрупувати за такими чинниками:

- дотик до струмоведучих частин під напругою внаслідок недотримання правил безпеки,дефектів конструкції та монтажу електрообладнання;

- дотик до не струмоведучих частин,котрі опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції,перехрещування проводів;

- помилкове подання напруги в установку,де працюють люди;

- відсутність надійних захисних пристроїв.

 

62.Основні заходи профілактики електротравматизму.

Безпечна експлуатація електроустаткування досягається цілим комплексом заходів профілактики електротравматизму, які можна звести до таких груп: організаційні,технічні, індивідуальні засоби захисту.

Організаційні заходи: призначення осіб, відповідальних за безпечне ведення робіт; підбір, розстановка і навчання персоналу; підготовка обладнання і документації на робочих місцях;проведення інструктажу персоналу перед початком робіт; видача наряду-допуску; виконання організаційно-технічних заходів; дотримання технологічної дисципліни; нагляд за виконанням робіт; періодичний інструктаж на робочому місці та аналіз стану електробезпеки.

Технічні засоби:захисне заземлення;захисне відключення;захист від переходу вищої напруги в мережу нижчого;профілактичне випробування ізоляції; подвійна ізоляція;
попереджувальні плакати і написи; застосування малих напруг.

Індивідуальні засоби захисту поділяються на три групи:

- ізолюючі;

- захисні;

- запобіжні.

Ізолюючі електрозахисні засоби поділяться на основні і додаткові.

До основних відносяться: діелектричні гумові рукавички; інструмент з ізольованими ручками; покажчики напруги; ізолювальні штанги; ізолювальні і електровимірювальні кліщі.

До додаткових ізолюючих електрозахисних засобів відносяться: діелектричні калоші; килимки і ізолюючі підставки.

Обгороджувальні захисні засоби призначені для тимчасового обгороджування струмопровідних частин, що знаходяться під напругою.

До них відносяться: щити, бар'єри, обгороджування - клітки, переносні заземлення.

Запобіжні захисні засоби служать для захисту персоналу від випадкового падіння з висоти, для безпечного підйому на висоту, для захисту від світлових, теплових, механічних і хімічних дій електричного струму (запобіжні пояси, кігті, драбини, захисні окуляри, щитки, рукавиці і ін.).

Всі захисні засоби періодично перевіряються підвищеною напругою, а гумові вироби - на струм витоку. Для запобігання помилковим діям персоналу застосовують попереджувальні плакати і надписи.

 

63.Перша допомога при ураженні людини електричним струмом.

При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання. Найпростішим і безпечнішим способом є просте виключення рубильника або автомата. Перш за все, не слід торкатися незахищеними руками до людини, що потрапила під напругу, а також наближатися до нього. Краще всього відкинути його від провідника за допомогою дошки або достатньо товстої палиці. Якщо під рукою не опиниться дошки або палиці, то можна просто відтягнути потерпілого, загорнувши руки, хоча б пластиковим пакетом, вхопившись за елементи одягу.

Після того, як вдалося звільнити потерпілого від дії електричного струму, необхідно надати йому першу долікарську допомогу і викликати лікаря.

Звільненого від дії струму потерпілого слід зручно укласти на рівну поверхню з м'якою підстилкою. Після цього провести розтирання кінцівок, якщо необхідно, звільнити від слизу і крові носову і ротову порожнини. Для забезпечення притоку свіжого повітря розстебнути одяг, ослабити поясний ремінь, а для притоку в приміщення свіжого повітря бажано відкрити вікна і двері. Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані дати йому понюхати нашатирний спирт або хоча б окропити особу холодною водою. Досить корисно, після приходу свідомості дати людині заспокійливий або серцевий засіб, валеріану або корвалол. Але іноді наслідки можуть бути серйозніші. Перш за все, це нерівне дихання або зовсім його відсутність, пульс з перебоями або зовсім не нащупується, шкіра може прийняти синюшний або блідий відтінок. У подібній ситуації слід зробити серйозніші заходи, такі, як штучне дихання і непрямий масаж серця.

Навіть, якщо,ніяких зовні помітних ознак не помітно, все одно потерпілого необхідно на деякий час госпіталізувати, помістити під наглядом лікаря. Річ у тому, що наслідки ураження можуть виявитися через декілька годин або навіть добу.

 

64.Дія струму на організм людини.

Проходячи через тіло людини електричний струм справляє термічну,електричну та механічну(динамічну) дію,одночасно він здійснює і біологічну дію,котра є специфічним процесом,властивим лише живій людині.

Термічна – проявляється через опіки окремих ділянок тіла,нагрівання до високої температури кровоносних судин,нервів,серця,мозку та інших органів,котрі перебувають на шляху струму,що викликає в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія – струму характеризується розкладом органічної рідини,в тому числі і крові,що супроводжується значними порушеннями їх фізико – хімічного складу.

Механічна (динамічна) – це розшарування,розриви та інші подібні ушкодження тканин організму,в тому числі м’язової тканини,стінок кровоносних судин,судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту,а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна – проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму,а також через порушення внутрішніх біологічних процесів,що відбуваються в організмі і котрі тісно пов’язані з його життєвими функціями.

 

65.Основні фактори,які впливають на наслідки ураження людини електричним струмом.

Сила струму

Зі зростанням сили струму небезпека ураження ним тіла людини зростає.розрізняють три основні порогові значення струму (при частоті 50 Гц.):

- пороговий відчутний,струм 0,5 – 1,5 мА,при змінному і 5-7 мА при постійному струмі;

- пороговий не відпускний струм викликає при проходженні через тіло людини судомні скорочення м’язів,руки в котрій затиснений провідник;

- пороговий фібриляцій ний струм – викликає при проходженні через організм фібриляцію серця.

Опір тіла людини проходження струму

Опір тіла людини складається з ємнісного електричного та активного опорів. Величина електричного опору тіла залежить від стану рогового шару шкіри,наявності на її поверхні вологи та забруднень,від місця прикладання електродів,частоти струму,величини напруги,тривалості дії струму. Ушкодження рогового шару (порізи,волога,подряпини) зменшують небезпеку ураження. Вид та частота струму також впливають на наслідки ураження.

При змінному струмі через наявність в опорі тіла людини ємнісної складової зростання частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опор тіла та зростанням струму,що проходить через тіло людини. Цей струм зберігає небезпеку опіків при виникненні електричної дуги.

Постійний струм – проходячи через тіло людини викликає слабші скорочення м’язів і менш неприємні відчуття порівняно зі змінним,лише в момент замикання і розмикання ланки струму людина відчуває короткочасні болісні відчуття внаслідок судомного скорочення м’язів.

Тривалість проходження струму – зі зростанням тривалості дії струму зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку. Зростання сили струму зі зростанням часу його дії пояснюється зниженням опору тіла людини,внаслідок місцевого нагрівання шкіри та подразнювальної дії на тканини. Наслідки впливу струму на організм полягають в порушенні функцій центральної нервової системи,зміні складу крові,місцевому руйнуванні тканин організму під впливом тепла,що виділяється,в порушенні роботи серця,легенів. Зі зростанням часу дії струму ці негативні фактори накопичуються,а згубний їх вплив на стан організму посилюється.

Шлях проходження струму через людину

Якщо на шляху струму виявляються життєво важливі органи – серце,легені,головний мозок,то небезпека ураження досить велика,оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм проходить іншим шляхом,то його вплив на життєво важливі органи може бути лише рефлекторним,а не безпосереднім. Оскільки шлях струму визначається місцем прикладання струмопровідних частин (електродів) до тіла потерпілого,то його вплив на наслідок ураження зумовлюється ще й різним опором шкіри на різних ділянках шкіри. Можливих шляхів струму в тілі людини котрі називаються також петлями,багато,проте характерних,що зустрічаються на практиці є не більше 15 петель. Небезпеку різних петель можна оцінити за відносною кількістю випадків втрати свідомості протягом дії струму.

Індивідуальні властивості людини

Особливо сприятливими до електричного струму є особи,котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево – судинної системи, органів внутрішньої секреції,легенів,мають нервові хвороби. Важливе значення має психічна підготовленість до можливої небезпеки ураження струмом. В більшості випадків несподіваний електричний удар навіть за низької напруги призводить до важких наслідків. За умови,коли людина очікує удар ступінь ураження значно знижується. Кваліфікація людини суттєво відбивається на наслідках впливу електричного струму. Досвід,вміння адекватно оцінити ситуацію дозволяють уникнути важкого ураження.

66.Класифікація приміщень за електробезпекою.

За характером середовища розрізняють такі виробничі приміщення:

- нормальні – сухі приміщення без ознаки гарячого та запиленого повітря та приміщень з хімічно активним середовищем;

- сухі – відносна вологість повітря не вище 60%;

- вологі – відносна вологість повітря 60 – 75%;

- сирі – відносна вологість повітря протягом тривалого часу перевищує 75%,але не досягає 100%;

- особливо сирі – відносна вологість близько 100%,стіни,стеля,предмети вкриті вологою;

- гарячі – температура повітря протягом тривалого часу перевищує +30 0С;

- запилені – наявний в приміщенні пил,котрий виділяється,осідає на дротах та проникає всередину машин,апаратів;приміщення можуть бути з струмопровідним або не струмопровідним пилом;

- з хімічно активним середовищем – в приміщені постійно або протягом тривалого часу міститься пара або відкладаються відкладення,котрі руйнівно діють на ізоляцію та струмопровідні частини обладнання.

 

67.Іонізуюче випромінювання та джерела його виникнення. Класифікація.

Іонізуюче випромінювання - це випромінювання взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків.

Джерелами є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи(уран,радій,цезій,стронцій та інші). Вони широко використовуються в атомній енергетиці,медицині(для діагностики та лікування)та в різних галузях промисловості.

Іонізуючі випромінювання поділяються на електромагнітні (фотонні) та корпускулярні. До останніх належать випромінювання,що складаються із потоку частинок,маса спокою яких не рівна нулю. До електромагнітного випромінювання належать гамма – та рентгенівські випромінювання.

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями:

1)здатність проникати через середовище,що опромінюється;

2)здатністю іонізувати повітря і живі клітини організму.

 

68.Характеристика α,β,γ та рентгенівського випромінювання.

Альфа – випромінювання – потік позитивно заряджених частинок(ядер атомів гелію),що рухаються зі швидкістю 20000м/с.

Бета - випромінювання – потік електронів та позитронів із швидкістю що наближається до швидкості світла.

Гамма – випромінювання – являють собою коротко хвильове електромагнітне випромінювання,яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського,однак має значно більшу швидкість світла та енергію.

Рентгенівське випромінювання - це високочастотні електромагнітні випромінювання з високою проникаючою здатністю. Воно виникає від різкого гальмування руху швидких електронів у речовині, при енергетичних переходах внутрішніх електронів атома. Воно використовується у науці, техніці, медицині.

 

69.Дози іонізуючого випромінювання та одиниці їх вимірювання.

Дія іонізуючого випромінювання оцінюється дозою випромінювання. Розрізняють поглинуту,еквівалентну та експозиційну дози.

Поглинута доза D – це відношення середньої енергії d Ē,що передається випромінюванням речовині в деякому елементарному об’ємі,до маси dm в цьому об’ємі:

D= Ē/dm

Одиницею поглинутої дози в системі одиниць CI є грей (Гр),а позасистемною – рад,1 Гр=1Дж/кг=100рад.

Різні види іонізуючого випромінювання навіть при однакових значеннях поглинутої дози викликають різний біологічний ефект,введено поняття еквівалентної дози H,що визначається як добуток поглинутої дози та коефіцієнта якості даного випромінювання Кя:

H= D* Кя

Одиницею еквівалентної дози випромінювання в системі CI є зіверт (Зв): 1 Зв=100бер. Бер (біологічний еквівалент рада) – позасистемна одиниця H.

Для кількісної оцінки іонізуючої дії рентгенівського та гамма – випромінювання в сухому атмосферному повітрі використовується експозиційна доза,яка являє собою відношення повного заряду іонів одного знаку dQ,що виникають у малому об’ємі повітря,до маси повітря в цьому об’ємі dm:

X=Dq/dm

За одиницю експозиційної дози приймають кулон на кілограм (Кл/кг). Застосовується також позасистемна одиниця – рентген (Р); 1Р=2.58*10-4 Кл/кг.

Поглинута,еквівалентна та експозиційна дози за одиницю часу (1секунда) називається потужностями відповідних доз.

 

70.Нормування іонізуючого випромінювання.

Допустимі дози іонізуючого випромінювання регламентуються нормами радіаційної безпеки України (НРБГУ-97). Згідно з цим нормативним документом визначені такі категорії опромінених осіб:

*категорія А – особи,що постійно чи тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання;

*категорія Б – обмежена частина населення(особи що не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання,але за умовами проживання або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню);

*категорія В – населення області,країни.

За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено з групи критичних органів організму,опромінення яких спричинює найбільшу шкоду здоров’ю людини:

І – все тіло,статеві органи,червоний кістковий мозок;

ІІ – щитовидна залоза,м’язи,жирова тканина,шлунковий тракт,легені,кришталик ока;

ІІІ – кісткова тканини,шкіра,кисті,передпліччя,стегна,стопи.

Залежно від групи критичних органів для осіб категорії А встановлено гранично допустиму дозу(ГДД) за рік,а для осіб категорії Б – границю дози за рік.

Дози опромінення для різних груп критичних органів осіб категорії А та Б,м3в/рік:

Група критичних органів Гранично допустима доза для осіб категорії А Границя дози для осіб категорії Б
І    
ІІ    
ІІІ    

Еквівалентна доза Н(бер),накопичення в критичному органі за час Т(років)від початку професійної роботи,не повинна перевищувати значень,що визначаються за формулою:Н=ГДД*Т.

Для населення (категорія В)доза опромінення не регламентується,оскільки передбачається,що їх опромінення відбувається в основному за рахунок природного фону та рентгенодіагностики.

 

71.Пожежна безпека. Загальні відомості про процес горіння.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем,що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей,навколишньому середовищі,призводить до матеріальних збитків.

Пожежна небезпека – можливість виникнення та (або) розвитку пожежі в будь – якій речовині,процесі,стані.

Основні причини виникнення пожеж:

*необережне поводження з вогнем;

*незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;

*несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;

*невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.

Поже́жна безпе́ка — стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю відкидається можливість виникнення та розвиток пожежі, і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків.

Горіння – це екзотермічна реакція окислення речовини,яка супроводжується виділеннями диму та (або) виникнення полум’я. для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини,окислювача та джерела запалювання.

Розрізняють два види горіння:

*повне – при достатній кількості окислювача;

*неповне – при нестачі окислювача.

За швидкістю розповсюдження полум’я горіння поділяється на:

*дефлаграційне (в межах 2-7м/с);

*вибухове (при десятках і навіть сотнях метрів за секунду);

*детонаційне (при тисячах метрів за секунду).

Горіння може бути гомогенним та гетерогенним. При гомогенному горінні речовини,що вступають в реакцію окислення мають однаковий агрегатний стан. Як правило,пожежі характеризуються гетерогенним дифузним горінням,швидкість переміщення полум’я якого залежить вд швидкості дифузії кисню повітря до осередку горіння.

 

72.Основні вогнегасні речовини та засоби гасіння пожеж.

Пожежогасіння –це комплекс заходів і дій, спрямованих на ліквідацію

виниклої пожежі.

До основних засобів гасіння пожежі, з допомогою яких здійснюється той чи інший спосіб припинення горіння, належать:

1) вогнегасні речовини;

2) пожежна техніка;

3) первинні засоби гасіння пожеж.

Вогнегасні речовини – це речовини, які мають такі фізико-хімічні властивості, що дозволяють створити умови для припинення горіння.

У даний час широко використовуються такі вогнегасні речовини: вода, вода з добавками, піна (хімічна чи повітряно-механічна), вогнегасні порошки, вуглекислий газ, галоїдовані вуглеводи (хладони).

Пожежна техніка:апарати (установки) пожежогасіння поділяються на стаціонарні,пересувні і пожежне обладнання (водопровід, шланги).

Стаціонарні пожежогасильні установки являють собою нерухомо змонтовані апарати, трубопроводи й устаткування, що призначені для подачі вогнегасильних засобів до місць загоряння. До них, наприклад, відносяться спринклерні й дренчерні установки.

Спринклерні установки призначені для автоматичної подачі води або повітряно-механічної піни при гасінні пожежі всередині будинку. Вони бувають водяними і повітряними. Спринклерна установка являє собою систему трубопроводів, на яких встановлені спринклерні голівки.

Дренчерні установки відрізняються від спринклерних тим, що у дренчерних головках відсутні клапан і легкоплавкий замок. Вода подається у дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних датчиків, котрі відкривають клапан групової дії. При автоматичному включенні одночасно подається сигнал тривоги.

Пересувні пожежні машини поділяються на основні, що мають насоси для подачі води чи інших вогнегасильних речовин до місця пожежі, й спеціальні, що не мають насосів і призначені для різних робіт при гасінні пожежі.

До основних пожежних машин відносяться пожежні автомобілі, автоцистерни, автонасоси, мотопомпи, пожежні потяги, теплоходи, танки, літаки та ін.

До спеціальних машин відносяться автомобілі служби зв'язку й освітлення, автодрабини, самохідні лафетні стволи та ін. Як правило, всі пожежні автомобілі обладнуються на стандартних шасі вантажних автомобілів. Пожежні танки застосовують в умовах бездоріжжя і поганого водопостачання. Пожежні літаки використовують для гасіння лісових пожеж.

До первинних засобів пожежогасіння відносяться:

–вогнегасники;

–пожежний інвентар (пожежні шафи, щити, стенди, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати);

–пожежний інструмент (гаки, ломи, пилки, сокири тощо)

 

 

 

 

 

 

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 375 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.056 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав