Читайте также:
|
Будьте обережні при виявленні вибухонебезпечних предметів (гранат, снарядів, мін тощо). При виявленні цих предметів роботу зупиніть, виведіть людей на безпечну віддаль від предметів, організуйте охорону і повідомте керівнику робіт про їх виявлення.
При з'явленні диму, запаху горілого, полум'я, незвичайного шуму або вібрації включіть звукову сигналізацію. Сповістіть трактористу (комбайнеру) про випадок, що трапився. В подальшому дійте за вказівкою тракториста.
5.3. Припиніть всі види польових робіт під час грози, зливи, урагану.
5.4. При травмуванні працівників припиніть роботу, по можливості усуньте або нейтралізуйте джерело небезпеки і надайте першу долікарську допомогу, повідомте у медичний заклад і керівника робіт.
18.. Виробничі небезпеки та травматизм у тваринництві
Безпека процесів, пов’язаних з виробництвом продукції тваринництва, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічної та експлуатаційної документації, інструкцій з вимог безпеки до технологічних процесів.
До виконання робіт на машинах і обладнанні допускаються працівники, що пройшли навчання, склали іспити кваліфікаційній комісії та одержали відповідне посвідчення, пройшли вступний і первинний інструктажі з охорони праці, інструктаж з пожежно-технічного мінімуму та не мають медичних протипоказань.
Відповідно до вимог чинного законодавства працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодично у процесі роботи повинні проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.
Працівники, які не пройшли інструктажі, навчання й перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.
Відповідальними за організацію навчання та перевірку знань з охорони праці на підприємстві є роботодавець, у структурних підрозділах (комплексах, бригадах, фермах тощо) – керівники цих підрозділів.
Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких роботодавцем покладені ці обов’язки.
Працівники, які обслуговують електроустановки, повинні знати вимоги чинних Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів відповідно до посади, яку вони займають, або до професії, та мати відповідне посвідчення та відповідну групу з електробезпеки.
Працівники, яким дозволено виконання робіт з обслуговування електроустановок, повинні мати про це запис у посвідченні про перевірку знань.
Працівники, які працюють на електрифікованих технологічних установках або з електроінструментом (працівники електротехнологічні), допускаються до роботи після проходження інструктажу з електробезпеки під час роботи на даній електроустановці з оформленням у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.
Інструктаж з електробезпеки на І групу має проводити працівник, відповідальний за електрогосподарство, або, за його письмовим розпорядженням, – працівник із складу електротехнічних працівників з групою III.
Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видання посвідчень працівникам з групою І не вимагається.
Відповідно до чинного законодавства працівники підприємства проходять спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки.
Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.
При виявленні у працівників ознак професійного захворювання або погіршення стану здоров’я внаслідок впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів роботодавець, на підставі медичних показань, повинен перевести їх на іншу роботу у встановленому порядку.
У разі ухилення працівника від проходження обов’язкових медичних оглядів роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
У разі залучення працівників з інших підприємств для виконання робіт, а також під час проходження виробничої практики студентами вузів та учнями профтехучилищ, роботодавець:
забезпечує проведення інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки кожного із зазначених працівників;
призначає спеціаліста, відповідального за безпечне ведення робіт;
не допускає використання зазначених працівників на роботах, не передбачених договором.
Спеціальний одяг, засоби індивідуального захисту, захисні та запобіжні пристрої, облаштування території і робочих місць, режими праці та відпочинку – це основа здоров‘я і життя працюючих.
Всі працівники залежно від професії та виконуваних робіт забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з Типовими нормами.
Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту повинні відповідати умовам і характеру виконуваної роботи, не мати пошкоджень, елементів, що звисають, не прилягають і можуть бути захоплені деталями, що обертаються або рухаються.
Частини виробничого обладнання, які рухаються та обертаються (шнеки, муфти, шківи, зірочки, бітери, карданні вали і т.п.), повинні мати захисні огородження, які відповідають вимогам чинних стандартів.
Забороняється приступати до роботи у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, а також у хворобливому або стомленому стані.
Не можна захаращувати проїзди, під`їзди і підходи до пожежного інвентарю, обладнання і джерел води, використовувати пожежний інвентар для інших потреб.
Небезпечні місця та зони на фермах (комплексах) необхідно позначати попереджувальними знаками згідно з державними стандартами. Знаки безпеки повинні бути розміщені на видному місці.
Сигнальні пристрої, які попереджують про небезпеку, розміщують таким чином, щоб сигнали були помітними або добре прослуховувались під час виконання виробничого процесу.
Нещасні випадки, професійні захворювання та аварії розслідуються відповідно до чинного Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Під час розслідування виявляються причини їх виникнення, а також вживаються відповідні заходи щодо їх запобігання в подальшому.
При виникненні несправностей обладнання, пристроїв, інструменту, а також при пожежі, аварії чи травмуванні працівників необхідно терміново повідомити про це керівника робіт.
Забороняється усувати самостійно несправності електромережі і електрообладнання. Технічне обслуговування і ремонт електроапаратів дозволяється проводити електротехнічному персоналу з кваліфікаційною групою не нижче третьої.
Працівники мають виконувати тільки ту роботу, яка їм доручена (крім екстремальних та аварійних ситуацій), не повинні допускати на робоче місце сторонніх осіб та передоручати свою роботу іншим особам.
Усі працівники згідно з чинним законодавством України підлягають загальнообов‘язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.
Вимоги безпеки до машин та обладнання
Безпека машин та обладнання забезпечується до стадії їх постачання, при придбанні, експлуатації, проведенні ремонту та технічного обслуговування і має бути орієнтованою суто на споживача.
На стадії постачання виробники, імпортери та постачальники машин і обладнання повинні дотримувались норм і стандартів безпеки і гігієни праці і надавати користувачам вичерпну та належну інформацію, включаючи інструкції і попереджувальні знаки безпеки на державній мові.
Роботодавець забезпечує, щоб працівники отримували і розуміли інформацію з питань безпеки і гігієни праці, надану виробниками, імпортерами та постачальниками машин, обладнання тощо.
На стадії придбання необхідних машин, обладнання тощо, їх експлуатації, технічного обслуговування та ремонту роботодавець повинен забезпечити, щоб машини, обладнання, включаючи засоби індивідуального захисту, прилади і ручний інструмент, що використовується на підприємстві, відповідали національним чи іншим прийнятим нормам і стандартам безпеки і гігієни праці та належним чином компонувались, експлуатувались і знаряджались захисними пристроями.
Безпечність електроустановок повинна забезпечуватися:
- надійністю ізоляції;
- безпечним розміщенням струмопровідних частин;
- заземленням або зануленням корпусів електрообладнання.
- попереджувальною сигналізацією, блокуванням, знаками безпеки
19. Основи радіаційної безпеки і гігієни
В Україні нормування іонізуючих випромінювань здійснюється на основі Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" від 14 січня 1998 року за № 15/98-ВР. Цей Закон регулює правовідносини між державою в особі її відповідних органів виконавчої влади та юридичними і фізичними особами, що виникають у зв'язку з практичною діяльністю, пов'язаною з іонізуючими випромінюваннями.
Крім зазначеного закону, в нашій країні діють "Норми радіаційної безпеки України" (НРБУ-97). Головними принципами, що покладені в основу радіаційного нормування є:
- принцип виправданості - будь-яка діяльність, що супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не дає більшої користі опроміненим особам або суспільству в цілому порівняно з шкодою, якої вона завдає;
- принцип неперевищення - дози опромінення від усіх видів діяльності не повинні перевищувати встановлені норми;
- принцип оптимізації - індивідуальні дози опромінення та кількість опромінених осіб повинні бути настільки малими, наскільки це можливо з урахуванням економічних та соціальних чинників.
Нормами радіаційної безпеки визначені три категорії людей, що зазнають дії іонізуючого опромінення.
Категорія "А" - особи, що постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючих випромінювань.
Категорія "Б" - особи, що безпосередньо не працюють з джерелами іонізуючих випромінювань, але можуть отримати додаткове опромінення.
Категорія "В" - все населення, діяльність якого ніяк не пов'язана в використанням джерел іонізуючих випромінювань.
Значення лімітів річних доз опромінення різних категорій наведено у таблиці 3.6.
Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мЗв (мілізіверта) ефективної дози опромінення за рік, що відповідає 0,1 БЕР у системі СГС.
Таблиця 3.6
Ліміти доз опромінення (мЗв/рік)
Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, пов'язана з іонізуючими випромінюваннями, не повинна перевищувати 20 мЗв ефективної дози опромінення на рік, при цьому допускається її збільшення до 50 мЗв за умови, що середньорічна доза опромінення протягом п'яти років підряд не перевищує 20 мЗв.
Для різних органів тіла встановлені наступні однократні дози опромінення:
флюорографія грудної клітки - 0,6 мЗв (0,06 бер);
рентгенографія:
- легені - 0,4 мЗв (0,04 бер);
- череп - 0,04 мЗв (0,004 бер);
- плечовий суглоб - 0,02 мЗв (0,002 бер);
- шийний відділ - 2,8 мЗв (0.28бер);
- тазостегновий суглоб - 0,8 мЗв (0,08 бер);
- грудний відділ - 1,8 мЗв (0,18 бер);
- поперековий відділ - 1,8 мЗв (0,18 бер);
- шлунково-кишковий тракт - 9-18мЗв (0,9-1,8бер);
- нирки - 1,1 мЗв (0,11 бер);
- сечовий міхур - 2,3 мЗв (0.23бер);
- сечовивідні шляхи - 1,1 мЗв (0,11 бер).
Значне зниження доз опромінення при рентгенодіагностиці досягається застосуванням комп'ютерної томографії. Застосування цього методу дозволяє зменшити дози опромінення шкіри при обстеженні нирок в 5 раз, яєчників в 25 раз, сім'яників в 50 раз в порівнянні із звичайними методами.
В умовах надзвичайних ситуацій, пов'язаних з радіоактивними речовинами та при ліквідації наслідків таких НС. перевищення доз опромінення людей, встановлених Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань", допускається лише за згодою людей, залучених до ліквідації наслідків у випадках, якщо не можна вжити заходів, які виключають їх перевищення і можуть бути виправдані лише порятунком людей та попередженням подальшого небезпечного розвитку аварії і запобіганням опромінення ще більшої кількості людей. При цьому необхідно враховувати, що дози опромінення не повинні викликати променевої хвороби.
Безпечна однократна доза опромінення в надзвичайних ситуаціях становить - 50 Р (~ 0,5 Зв). Однократна доза опромінення - це доза, отримана за будь-який час протягом чотирьох діб, при цьому відлік діб починається з отримання першої дози опромінення.
Безпечна доза систематичного опромінення становить 100 Р (~ 1 Зв) за тридцять діб.
20. Основи пожежноъ безпеки
Пожежа - це процес неконтрольованого горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі
Пожежа супроводжується знищенням матеріальних цінностей, створює загрозу життю та здоров'ю людей, довкіллю.
Проблема пожеж стає глобальною за своїми масштабами, зачіпляє не тільки національні, але й міжнародні інтереси. Катастрофа на Чорнобильській АЕС, тривалі пожежі нафтових об'єктів Іраку як наслідок війни у Перській затоці, горіння великих лісних масивів переконує нас у цьому.
Щорічно на Землі виникає близько 7 мільйонів пожеж!
Запобігання пожежі досягається:
| попередженням утворення горючого середовища |
|
| попередженням утворення в горючому середовищі або внесення до нього джерел запалювання |
Основними причинами пожеж є:
1. Необережне поводження з вогнем.
2. Порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування і побутових електроприладів.
3. Порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення і теплогенеруючих установок.
4. Підпали.
5. Пустощі дітей з вогнем.
6. Несправність виробничого устаткування.
Відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні основними організаційними заходами щодо забезпечення пожежної безпеки є:
· визначення обов'язків посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки;
· призначення відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію наявних технічних засобів протипожежного захисту;
· встановлення на кожному підприємстві (установі, організації) відповідного протипожежного режиму;
· розробка й затвердження загальнооб'єктової інструкції про заходи пожежної безпеки та відповідних інструкцій для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень, організація вивчення цих інструкцій працівниками;
· розробка планів (схем) евакуації людей на випадок пожежі;
· встановлення порядку (системи) оповіщення людей про пожежу, ознайомлення з ним всіх працюючих;
· визначення категорій будівель та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до вимог чинних нормативних документів, встановлення класів зон за Правилами улаштування електроустановок;
· забезпечення територій, будівель та приміщень відповідними знаками пожежної безпеки, табличками із зазначенням номера телефону та порядку виклику пожежної охорони;
· створення та організація роботи пожежно-технічних комісій, добровільних пожежних дружин та команд.
В першу чергу на кожному підприємстві (об'єкті) з урахуванням його пожежної небезпеки наказом необхідно призначити відповідальних за пожежну безпеку, визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки та встановити відповідний протипожежний режим.
Конкретні особи з числа керівництва об'єкту та персоналу призначаються відповідальними за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.
Керівник (власник), делегуючи свої повноваження, визначає своїм наказом осіб відповідальних за пожежну безпеку. Методологія підготовки такого наказу полягає в тому, щоб жоден квадратний метр території та приміщень об'єкта, жодна виробнича чи технологічна операція, порушення регламенту якої може призвести до виникнення пожежонебезпечної або вибухопожежонебезпечної ситуації, не залишились без відповідальної за пожежну безпеку особи.
Основними напрямками роботи осіб, відповідальних за пожежну безпеку є:
|
| Забезпечення необхідною інформацією, підготовка і розробка документів (наказів, інструкцій, планів евакуації на випадок пожежі тощо). Ведення документації. |
|
| Розробка та виконання протипожежних заходів. |
|
| Створення та організація роботи добровільних пожежних дружин та пожежно-технічних комісій. |
|
| Організація та проведення протипожежних інструктажів. Практичне відпрацювання планів евакуації, дій у разі пожежі з персоналом об'єкта. |
|
| Аналіз виявлених порушень вимог пожежної безпеки, а також загорянь і пожеж, що мали місце. |
|
| Організація та підтримання протипожежного режиму. |
|
| Придбання, експлуатація, утримання, перевірка технічних засобів і систем протипожежного захисту. |
|
| Вивчення та впровадження позитивного досвіду, сучасних технологій забезпечення пожежної безпеки. |
|
| Взаємодія з пожежною охороною та іншими організаціями щодо забезпечення пожежної безпеки. |
20. Пожежна профілактика на виробництві
Загальними заходами для забезпечення пожежної безпеки при проведенні технологічних процесів є:
· заміна небезпечних технологічних операцій менш небезпечними;
· ізольоване розташування небезпечних технологічних установок і устаткування (у будинках і на відкритому повітрі);
· зменшення кількості у виробничих приміщеннях займистих і вибухонебезпечних речовин;
· запобігання можливості утворення пальних сумішей в апаратах, газопроводах, вентиляційних системах і ін.;
· флегматизація пальних сумішей, застосування інгібіторів і інертних добавок;
· збереження легкозаймистих речовин і проведення робіт з ними в середовищі інертного газу;
· механізація, автоматизація і безперервність (потоковість) виробництва;
· герметизація устаткування, місць з’єднань комунікацій і апаратури і місць завантаження і вивантаження технологічних апаратів;
· суворе дотримання стандартів і точне виконання встановленого технологічного режиму;
· продувка водяною парою або інертними газами технологічної апаратури і комунікацій перед зупинкою їх на ремонт або пуском в експлуатацію;
· запобігання можливості появи в небезпечних місцях джерела запалювання;
· запобігання поширенню пожеж і вибухів.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 220 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |