Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

23.. Організація роботи охорони праці в організаціях та підприємствах.

Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством;

- вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативно-правових актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативно-правовими актами про охорону праці;

- здійснює постійний контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення

зазначених вимог.

Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Кожен працівник, виконуючи трудові обов'язки, зобов'язаний:

- дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Комісія з питань охорони праці підприємства. З метою забезпечення пропорційної участі працівників на підприємстві для вирішення будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій.

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.

Проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, що ухиляється від обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний за свій рахунок забезпечити позачерговий медичний огляд працівників:

- за заявою працівника, коли він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

- за своєю ініціативою, коли стан здоров'я не дозволяє працівнику виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Наукова база охорони праці. Національний науково-дослідний інститут охорони праці (НДІ) та галузеві науково-дослідні інститути з охорони праці займаються:

а) розробкою та реалізацією із залученням наукових кадрів науково обґрунтованих рішень з питань поліпшення та безпеки умов праці;

б) прогнозуванням наслідків аварій та нещасних випадків;

в) розробкою планів локалізації і ліквідації аварій та нещасних випадків;

г) моделюванням аварійних ситуацій, а також розробкою заходів для їх відвернення;

д) проведенням моніторингу з питань безпеки та умов праці;

е) оцінкою ефективності управління охороною праці і виробленні рекомендацій щодо її вдосконалення.

Навчання з питань охорони праці. Питанням охорони праці працівники повинні навчатися постійно.

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця на підприємстві інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки при виникненні аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативно-правових актів про охорону праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду охороною праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, не допускаються до роботи

Коли у працівників, у тому числі посадових осіб, виявлені незадовільні знання з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Фінансування охорони праці. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кошти галузевих і державного фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці.

Атестація робочих місць на відповідність вимогам нормативних актів. Атестація робочих місць це:

- виявлення факторів і причин виникнення небезпечних і шкідливих умов праці;

- віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими, особливо шкідливими, важкими умовами праці;

- установлення санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища та напруженості виробничого процесу на робочому місці;

- підтвердження у працюючого пільгового пенсійного забезпечення за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці. Роботодавець підприємства відповідає за своєчасне та якісне

проведення атестації робочих місць.

Атестаційна комісія із залученням, при необхідності, фахівців інших організацій, проводить постійно атестацію робочих місць у терміни, передбачені колективним договором, не рідше одного разу на п'ять років.

Атестаційна комісія:

а) організує вивчення нормативно-правової документації з питань атестації робочих місць;

б) залучає у встановленому порядку організації до атестації робочих місць, що мають на це право;

в) здійснює контроль і організує керівництво за роботами при атестації робочих місць;

г) складає плани розміщення обладнання, визначає межі робочих зон і відповідний їм номер спільно з санітарно-епідеміологічною службою;

д) визначає небезпечні і шкідливі виробничі фактори і визначає значення цих факторів;

е) розробляє заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровленню працюючих;

ж) визначає "Карту умов праці" на атестоване робоче місце. Працівникам сповіщають про результати атестації робочого місця.

24. Вимоги інструктажів по охороні праці, 25 Види інструктажів по охороні праці, їх проведення та реєстрація

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу -навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки.
Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового й професійного навчання в лабораторіях, майстернях на полігонах тощо.
Вступний інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони праці або особа, що призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення вступного інструктажу - кабінет охорони праці або інше приміщення, обладнане наочними матеріалами.
Програма вступного інструктажу розробляється відділом охорони праці згідно з переліком питань, наведеним у додатку до Типового положення про навчання з питань охорони праці. Програму та тривалість інструктажу затверджує роботодавець.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу, де розписуються інструктуючий та проінструктований працівники.
Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях, лабораторіях, дільницях тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або для групи осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтованого переліку питань первинного інструктажу, викладених в додатку до Типового положення про навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці. Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху чи дільниці, узгоджується зі службою охорони праці і затверджується роботодавцем, керівником навчального закладу або відповідного структурного підрозділу.
Усі робітники і випускники професійних навчальних закладів після первинного інструктажу на робочому місці повинні пройти стажування протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або спеціалістів, що призначаються наказом (розпорядженням) по підприємству, цеху, дільниці, виробництву. В окремих випадках стажування може не призначатися, якщо робітник має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, а робота, яку він виконуватиме, для нього знайома з попереднього місця праці.
Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя. Мета інструктажу - поновити знання та уміння виконувати працівником роботу правильно і безпечно. Проводиться інструктаж індивідуально або для групи працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у таких випадках:
- при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці;
- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;
- при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії;
- на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої за ієрархією державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про охорону праці;
- при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж ЗО календарних днів (для робіт із підвищеною небезпекою), а для решти робіт - більше 60 днів.
Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або для групи працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначається для кожного окремого випадку залежно від причин і обставин, що викликали необхідність його проведення.
Цільовий інструктаж проводиться у таких випадках:
- при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника;
- при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха;
- при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та іншими документами;
- в разі проведення екскурсій або організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).
Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншим документом, що дозволяє проведення робіт.
Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Перевірка знань здійснюється усним опитуванням або за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою навичок виконання робіт відповідно до вимог безпеки.
Первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи реєструються в спеціальних журналах. При цьому обов'язкові підписи як інструктованого, так і інструктуючого. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.
Працівники, що не пов'язані з обслуговуванням обладнання, використанням інструменту, збереженням сировини, матеріалів тощо, можуть бути звільнені від первинного, повторного та позапланового інструктажу за наказом (розпорядженням) керівника підприємства по узгодженню з державним інспектором Держнаглядохоронпраці.
Роботодавець або керівник структурного підрозділу зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на робочому місці.

26. Розслідування нещасних випадків.

1. Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані
внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі
професійні захворювання і гострі професійні отруєння* та інші
отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження
електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням,
ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха
(землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події),
контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і
флори (далі - нещасні випадки), що призвели до втрати працівником
працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності
перевести потерпілого на іншу (легшу роботу) терміном не менш як
на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

——————————————————————

* До гострих професійних захворювань і гострих професійних
отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом
не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів,
шкідливих речовин.

Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних
речовин, іонізуючих та неіонізуючих випромінювань, значним
фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем
людини. До них належать також інфекційні, паразитарні та алергійні
захворювання тощо.

Гострі професійні отруєння спричиняються в основному
шкідливими речовинами гостроспрямованої дії.

2. За результатами розслідування складається акт за формою
Н-1 (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з
працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у
тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

перебування на робочому місці, на території підприємства або
в іншому місці роботи протягом робочого часу**, або за дорученням
власника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові
дні;

—————————————————————————

** Термін "робочий час" - це час починаючи з моменту приходу
працівника на підприємство до його виходу, який повинен
фіксуватися, і цей порядок установлюється правилами внутрішнього
трудового розпорядку.

приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту,
одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання
заходів особистої гігієни;

проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства або
на транспорті сторонньої організації, яка надала його згідно з
договором (заявкою), за наявності розпорядження власника;

використання власного транспорту в інтересах підприємства з
дозволу або за дорученням власника;

провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює
потерпілий*;

————————————————————————

* Дії в інтересах підприємства - дії працівника, які не
входять до кола його виробничого завдання чи прямих обов'язків. Це
може бути, наприклад, надання необхідної допомоги іншому
працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування
людей та майна підприємства.

ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на
виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються
підприємством;

надання підприємством шефської допомоги;

перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на
території вахтового селища, у тому числі під час змінного
відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням
потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього
виробничого фактора чи середовища;

прямування працівника до (між) об'єкта (ми) обслуговування за
затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням
власника.

3. За результатами розслідування беруться на облік і
складаються акти за формою Н-1 також у випадках:

природної смерті працівників під час перебування на підземних
роботах або після виїзду на поверхню внаслідок гострої
серцево-судинної недостатності;

самогубства працівників плавскладу на суднах морського та
рибопромислового флотів у разі перевищення строку перебування їх у
рейсі, обумовленого колективним договором, або їх природної смерті
внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних та шкідливих
виробничих факторів.

4. Випадки зникнення працівника під час виконання трудових
(посадових) обов'язків розслідуються відповідно до цього
Положення. Якщо комісія з розслідування виходячи з конкретних
обставин прийде до висновку, що зникнення працівника пов'язане з
можливістю нещасного випадку під час виконання трудових
(посадових) обов'язків, акт спеціального розслідування з такими
висновками комісії видається сім'ї цього працівника або особі, яка
представляє його інтереси, для звернення до суду із заявою про
оголошення працівника померлим. Після оголошення судом працівника
померлим власник зобов'язаний відповідно до акта спеціального
розслідування скласти акт за формою Н-1 і взяти випадок на облік.

5. Нещасні випадки, пов'язані із заподіянням тілесних
ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання,
або у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків
незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються
відповідно до цього Положення. Такі випадки беруться на облік і
про них складається акт за формою Н-1.

6. Нещасні випадки, що сталися внаслідок захворювання,
погіршення стану здоров'я працівника, розслідуються згідно з
вимогами цього Положення.

Про такі нещасні випадки складається акт за формою Н-1 за
умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок
впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або якщо
робота, що виконувалась, була протипоказана потерпілому відповідно
до медичного висновку про стан його здоров'я, а також якщо
потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого
законодавством.

7. Нещасні випадки, що сталися з працівниками на території
підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для
відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами
внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебування
працівників на території підприємства у зв'язку з проведенням
власником наради, отриманням заробітної плати, обов'язковим
проходженням медогляду, а також у випадках, передбачених
колективним договором (угодою), розслідуються і про них
складається акт за формою Н-1, якщо буде встановлено факт впливу
на потерпілого виробничого фактора чи середовища.

8. За результатами розслідування не складаються акти за
формою Н-1 і не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з
працівниками:

під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на
громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не
належить підприємству і не використовувався в інтересах цього
підприємства;

за місцем постійного проживання на території польових і
вахтових селищ*;

——————————————————————

*За наявності тимчасової або постійної прописки.

під час використання ними в особистих цілях транспортних
засобів підприємства без дозволу власника, а також устаткування,
механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок
несправності цього устаткування, механізмів, інструментів;

внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими
отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії (асфіксія, інсульт,
зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не
викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах, або
порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або
якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи
наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи;

під час скоєння крадіжок або інших злочинів, якщо ці дії
зафіксовані і на них є офіційний висновок суду або прокуратури;

у разі природної смерті або самогубства за винятком випадків,
зазначених у пункті 3 цього Положення, що підтверджено висновками
відповідних органів.

9. Якщо за підсумками розслідування буде вирішено, що
нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен
складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за
формою НТ (невиробничий травматизм). Вимоги цього Положення на
такий випадок не поширюються.

27. Облік та реєстрація нещасних випадків

11. Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення
потерпілого від нещасного випадку без направлення підприємства
повинен протягом доби повідомити власника підприємства, де працює
потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання
(отруєння) - також санепідстанцію, надсилаючи екстрене
повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою
(додаток 3).

12. Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок,
організує його розслідування комісією, до складу якої включаються:
керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова
комісії), керівник структурного підрозділу або головний
спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є
потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони
праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі гострих
професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст санепідстанції. На підприємствах, де немає спеціалістів з охорони праці,
головою комісії з розслідування призначається посадова особа
(спеціаліст), на яку наказом власника покладені функції з питань
охорони праці в порядку сумісництва. На суднах морського, річкового та рибопромислового флотів під
час плавання або перебування в іноземних портах комісія з
розслідування утворюється капітаном. Про це повідомляється власник
судна.

13. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана
протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб,
які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це
можливо; розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам
нормативних актів про охорону праці; установити обставини і причини, що призвели до нещасного
випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних
актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним
випадкам; скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його
на затвердження власникові; у випадках гострих професійних захворювань (отруєнь) крім
акта за формою Н-1 складається також карта обліку професійного
захворювання (отруєння) за встановленою формою (додаток 15). До акта за формою Н-1 додаються пояснення свідків,
потерпілого, а у разі необхідності також витяги з експлуатаційної
документації, схеми, фотографії та інші документи, що
характеризують стан робочого місця (устаткування, машини,
апаратура тощо), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження
здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі
необхідності також про наявність в його організмі алкоголю,
отруйних чи наркотичних речовин. Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1,
реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за
встановленою формою (додаток 10).

14. Власник повинен розглянути і затвердити акти за формою
Н-1 протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків,
які сталися за межами підприємства, - після отримання необхідних
матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому
або особі, яка представляє його інтереси; керівникові цеху або
іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для
здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному
інспекторові охорони праці; профспілковій організації, членом якої
є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці
підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами
розслідування. На вимогу потерпілого власник зобов'язаний ознайомити
потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з
матеріалами розслідування нещасного випадку. Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери
управління якого належить підприємство, у разі відсутності такого
органу - місцевому органу виконавчої влади. Копія акта за формою Н-1 у разі гострого професійного
захворювання (отруєння) надсилається також до санепідстанції, яка
здійснює облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

15. Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування
підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником
якого є (був) потерпілий. Інші примірники акта та його копії
зберігаються до здійснення всіх намічених у них заходів, але не
менш як два роки. У разі ліквідації підприємства акти за формою Н-1 підлягають
передачі правонаступникові, який бере на облік ці нещасні випадки,
а у разі його відсутності або банкрутства - до державного архіву.

16. Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або
у разі смерті потерпілого власник і головний бухгалтер
підприємства, де взято на облік нещасний випадок, складають
повідомлення про наслідки нещасного випадку за встановленою формою
(додаток 2) і в десятиденний термін надсилають його організаціям і
посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1. Повідомлення про наслідки нещасного випадку є обов'язковим
додатком до акта за формою Н-1 і підлягає зберіганню разом з ним
відповідно до цього Положення.

17. Нещасний випадок, про який безпосереднього керівника
потерпілого чи власника підприємства своєчасно не повідомили, або
якщо втрата працездатності від нього настала не зразу, незалежно
від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим
Положенням протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи
особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта
за формою Н-1 вирішується комісією з розслідування, а у разі
незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, за
рішенням комісії питання вирішується у порядку, передбаченому
законодавством про розгляд трудових спорів.

18. Нещасний випадок, що стався на підприємстві з працівником
іншого підприємства під час виконання ним завдання свого
керівника, розслідується підприємством, де стався нещасний
випадок, і про нього складається акт за формою Н-1 комісією з
розслідування за участю представників підприємства, працівником
якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік
підприємством, працівником якого є потерпілий. Підприємство, де стався нещасний випадок, залишає у себе один
примірник затвердженого акта за формою Н-1.

19. Нещасний випадок, що стався з працівником, який тимчасово
був переведений за договором з власником підприємства на інше
підприємство або який виконував роботи за сумісництвом,
розслідується і береться на облік підприємством, куди його було
переведено або на якому він працював за сумісництвом.

20. Нещасний випадок, що стався з працівником, який виконував
роботи під керівництвом посадових осіб свого підприємства на
виділених територіях, об'єктах, дільницях на іншому підприємстві,
розслідується і береться на облік підприємством, працівником якого
є потерпілий.

21. Нещасні випадки, що сталися з особовим складом
аварійно-рятувальних формувань, що був залучений до роботи на
об'єктах підприємства за договором (угодою) між формуванням і
підприємством, та виконував ці роботи під керівництвом посадових
осіб підприємства, розслідуються і беруться на облік цим
підприємством. У розслідуванні повинен брати участь представник
аварійно-рятувального формування.

22. Нещасні випадки з працівниками підрозділів Державної
служби охорони при МВС, а також інших охоронних підрозділів, які
мають юридичний статус і спеціальний дозвіл (ліцензію) на цей вид
діяльності, що сталися під час виконання обов'язків з охорони
підприємства, беруться на облік цими підрозділами. У розслідуванні
цих нещасних випадків повинен брати участь представник
підприємства.

23. Нещасні випадки з водіями транспортних засобів, які
виконували роботи у складі зведеної транспортної колони,
сформованої певним підприємством, розслідуються цим підприємством
за участю представника підприємства, яке направило водія на
зазначені роботи. Такі випадки беруться на облік підприємством,
яке сформувало автоколону.

24. Нещасні випадки з учнями і студентами навчальних
закладів, що сталися під час проходження ними виробничої практики
або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його
посадових осіб, розслідуються і беруться на облік підприємством. У
розслідуванні повинен брати участь представник навчального
закладу.

25. Нещасні випадки, що сталися на підприємстві з учнями і
студентами навчальних закладів, які проходили виробничу практику
або виконували роботу під керівництвом викладача на виділеній
підприємством дільниці, розслідуються навчальним закладом разом з
представником підприємства і беруться на облік навчальним
закладом.

26. Нещасні випадки, що сталися з водіями, машиністами,
пілотами (екіпажем) транспортних засобів (автомобілів, поїздів,
літаків, морських та річкових суден тощо) під час перебування в
рейсі, розслідуються відповідно до цього Положення з обов'язковим
використанням матеріалів розслідування відповідних державних
органів нагляду за безпекою руху. Висновки зазначених органів про причини нещасного випадку і
осіб, які допустили порушення нормативних актів, передаються у
десятиденний термін підприємству, працівником якого є потерпілий,
або голові комісії, що проводить спеціальне розслідування
нещасного випадку.

27. Нещасні випадки, що сталися з громадянами України та
іноземцями, які входять до складу екіпажів (бригад) на морських і
річкових суднах, літаках, засобах залізничного і автомобільного
транспорту, що перебувають за кордоном (порти, доки, станції,
судноремонтні заводи, майстерні тощо), розслідуються відповідно до
цього Положення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами
України. Якщо розслідуванням установлено, що нещасний випадок стався з
вини іноземного підприємства (приватної особи), в результаті чого
можуть виникнути вимоги щодо відшкодування шкоди, акт за формою
Н-1 повинен бути поданий для підпису представникові цього
підприємства (приватної особи). Про відмову його підписати
інформується представництво України в державі, де стався нещасний
випадок.

28. Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням,
документальним оформленням та обліком нещасних випадків,
виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюється органами
державного управління та органами державного нагляду за охороною
праці відповідно до їхньої компетенції та повноважень. Громадський контроль здійснюють трудові колективи через
обраних ними уповноважених з питань охорони праці та профспілки в
особі виборних органів і представників. Ці органи мають право вимагати від власника складання акта за
формою Н-1 або його перегляду, якщо встановлено, що допущено
порушення вимог цього Положення або інших нормативних актів з
охорони праці, а також виплати відшкодування шкоди потерпілому або
сім'ї загиблого. Посадова особа органу державного нагляду за охороною праці*
має право у разі необхідності самостійно проводити розслідування
нещасного випадку (надходження скарги, незгода з висновками
розслідування обставин та причин нещасного випадку або його
приховування тощо) і видавати обов'язкові для виконання власником
приписи за встановленою формою (додаток 9) щодо необхідності
складання акта за формою Н-1 та взяття нещасного випадку на облік.___________________________
* До посадових осіб органу державного нагляду за охороною
праці відносяться: голова Держнаглядохоронпраці та його
заступники, начальники та заступники начальників управлінь і
відділів Комітету, територіальних управлінь і інспекцій, головні і
провідні інспектори, інспектори I і II категорій та державні
інспектори охорони праці.

29. У разі відмови власника скласти акт за формою Н-1 про
нещасний випадок чи незгоди власника, потерпілого або особи, яка
представляє його інтереси, із змістом акта або з приписом
посадової особи органу державного нагляду за охороною праці,
питання вирішується вищестоящим органом державного нагляду за
охороною праці або в порядку, передбаченому законодавством про
розгляд трудових спорів. Органи з розгляду трудових спорів у разі
необхідності одержують відповідний висновок представника органу
державного нагляду за охороною праці або органу державного
управління охороною праці, або профспілкового органу. Оскарження припису посадової особи органу державного нагляду
за охороною праці зупиняє його виконання до вирішення питання в
установленому порядку.

28. Навчання та фінансування заходів з охорони праці.

29. Номенклатурні заходи з охорони праці

При розгляді заходів, запропонованих для включення в плани, визначається їх відповідність Номенклатурі заходів щодо охорони праці", що містить організаційно-технічні та санітарно-оздоровчі заходи, здійснювані в плановому порядку з метою поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків і захворювань, санітарно-побутового забезпечення працюючих на виробництві. Номенклатура заходів щодо охорони праці є основою для підготовки комплексного плану на п'ятирічку, а також угоди з охорони праці, що укладається щорічно профспілковою організацією та адміністрацією підприємства.

Заходи щодо охорони праці базуються на стандартах ССБП, санітарних нормах, будівельних нормах 1 правилах та інших нормативних документах. До номенклатури включені такі заходи щодо охорони праці: модернізація технологічного, підйомно-транспортного й Іншого виробничого устаткування: впровадження автоматичного та дистанційного управління виробничим устаткуванням, технологічними процесами, підйомними та транспортними пристроями для забезпечення безпеки працюючих; упровадження систем автоматичного контролю та сигналізації про наявність або виникнення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, а також блокуючих пристроїв, що забезпечують аварійне відключення технологічного й енергетичного устаткування у разі його несправності; упровадження технічних пристроїв, що забезпечують захист працюючих від ураження електричним струмом; установка запобіжних і захисних пристосувань для забезпечення безпечної експлуатації парових, водяних, газових, кислотних та Інших виробничих комунікацій і споруд; нанесення на виробниче устаткування та комунікації упізнавального кольору і знаків безпеки; перепланування розміщення виробничого устаткування для забезпечення безпеки працюючих; приведення виробничих будівель, споруд, приміщень, робочих місць, будівельних і промислових майданчиків у відповідність з вимогами охорони праці: вдосконалення технологічних процесів з метою усунення ДІЇ на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників: пристрій на діючих об'єктах нових і реконструкція наявних вентиляційних систем, аспіраційних і пилогазоуловлюючих установок; механізація процесів розливу й транспортування у виробництві отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих рідин: впровадження засобів контролю рівнів небезпечних і шкідливих виробничих чинників на робочих місцях; приведення рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючих та інших шкідливих випромінювань на робочих місцях у відповідність з нормами: приведення природного й штучного освітлення на робочих місцях, у цехах, допоміжних приміщеннях, місцях масового переходу людей у відповідність з вимогами санітарних норм і правил; устаткування опалювальних систем і установок кондиціювання повітря у виробничих і допоміжних приміщеннях: пристрій теплових, водяних, повітряних завіс і повітряних душів з метою забезпечення нормального теплового режиму і мікроклімату на робочих місцях: механізація прибирання виробничих приміщень, у тому числі стружки й інших відходів виробництва, очищення повітроводів, освітлювальної арматури, вікон, світлових ліхтарів: механізація робіт при складанні та транспортуванні сировини, готової продукції та відходів виробництва: пристрій на діючих об'єктах нових і вдосконалення наявних засобів колективного захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих виробничих чинників: будівництво тротуарів, переходів, галерей на території підприємства для забезпечення безпеки працюючих: розширення, реконструкція й оснащення санітарно-побутових приміщень (вбиралень, душових, приміщень для особистої гігієни жінок, кімнат їжі тощо): придбання і монтаж сатураторних установок (у тому числі й автоматів для приготування газованої води): пристрій централізованої подачі до робочих місць питної та газованої води: облаштування і реконструкція місць організованого відпочинку й обігріву працюючих, а також укриттів від сонячного проміння й атмосферних опадів при роботах на відкритому повітрі: влаштування місць для виробничої гімнастики, придбання з цією метою спортивного інвентарю, оплата роботи інструкторів-методистів з виробничої гімнастики та фізкультурно-оздоровчої роботи: організація кабінетів, пересувних лабораторій, виставок з охорони праці, придбання для них необхідних приладів, наочних допомог, демонстраційної апаратури тощо; видання і придбання нормативно-технічної документації та літератури з охорони праці.