Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

СРС № 1

Тема: Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Нагляд і контроль за охороною праці.

План:

1. Система управління охороною праці.

2. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження.

3. Планування роботи з охорони праці.

4. Органи державного нагляду за охороною праці.

5.Основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці.

1. Управління охороною праці здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці», чинного законодавства про працю, нормативно-правових актів з охорони праці, постанов і розпоряджень державних органів управління.

Система управління охороною праці – це підготовка, прийняття і реалізація рішень щодо здійснення правових, організаційно-технічних санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Управління охороною праці забезпечується виконанням таких функцій:

- організація і координація робіт в галузі охорони праці;

- планування і фінансування робіт з охорони праці;

- нагляд та контроль за станом охорони праці, функціонуванням СУОП;

- облік, аналіз і оцінка показників стану охорони праці;

- стимулювання робіт з охорони праці.

Управління охороною праці в сучасних умовах полягає в тому, що:

- держава створює законодавство в галузі охорони праці, комплекс наглядових інспекцій, до завдання яких належить забезпечення застосування прийнятих нормативно-правових актів, інфраструктуру виробничо-технічного, інформативного, наукового і фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці;

- роботодавець підприємства матеріально зацікавлений в тому, щоб його працівники не травмувалися і не хворіли, тому забезпечує виконання на підприємстві вимог всіх нормативно-правових актів про охорону праці. Він повинен широко залучати працівників і уповноважених трудових колективів до управління охороною праці, пропагувати серед працівників культуру охорони здоров’я;

- кожний працівник повинен дбати про здоровий спосіб життя і праці, постійно підвищувати свій кваліфікаційний, фізичний і психологічний стан, програмувати шлях здорового довголіття, запобігання випадкам травматизму і захворювань. Він повинен негайно повідомити свого керівника про виникнення будь-якої небезпечної ситуації. Керівник не може вимагати від працівника виконання роботи до усунення причин небезпечної ситуації.

2. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» державне управління охоро­ною праці в Україні здійснюють:

—Кабінет Міністрів України;

—Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державна інспекція техногенної безпеки України;

—міністерства та інші центральні Органи державної виконавчої влади;

—місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування;

—асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.

Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноважен­ня кожного з цих органів.

Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:

—забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

—визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

Основні завдання, які покладаються на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України:

—комплексне управління охороною праці на державному рівні;

—реалізація державної політики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-право­вих актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за прове­денням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використан­ням, переробкою мінеральної сировини;

—координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

—проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

Для реалізації покладених на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України завдань утворюються його територіальні управління.

Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці:

—проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;

—розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;

—здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з охоро­ни праці;

— укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покра­щення умов і безпеки праці;

— фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про охорону праці;

— організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

— створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державною інспекцією техногенної безпеки України;

— здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці.

Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах держав­ної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місце­вого самоврядування у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у межах відповідної території:

— формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

—забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

—організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

— здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;
Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах держав­ної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місце­вого самоврядування у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у межах відповідної території:

—формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

—забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

—організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

—здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці. Повно­важення в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єд­нання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій, в його апараті створюються служби охорони праці.

3. Планування роботи з охорони праці.

Функція планування, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування охоплює найбільш важливі, трудомісткі й довгостро­кові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути

підтверджена обґрунтованим розрахун­ком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат із зазна­ченням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування робо­ти з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства (на 3—5 років) щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року шляхом розроблен­ня та включення відповідних заходів до розділу «Охорона праці» колективного договору.

Оперативне планування роботою з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому або перевірок органів державного нагляду. Оперативні заходи щодо усунення вияв­лених недоліків зазначаються у наказі роботодавця.

4. Органи державного нагляду за охороною праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-правових, актів про охорону праці здійснюють:

—Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державна інспекція техногенної безпеки України;

—органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України;

—органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожеж­ної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

—органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Кожний із вище перерахованих органів виконує функції в межах своїх повно­важень, визначених положеннями про ці органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охо­рону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких гос­подарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні ін­спектори) мають право:

—безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

—надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недо­ліків у галузі охорони праці;

—зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

—притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у пору­шенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

—надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матері­али органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відпові­дальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

В результаті вивчення теми студент

повинен знати і розуміти: загальні положення про управління охороною праці, основні завдання і функції,організацію управління за охороною праці; перспективне, поточне та оперативне; організацію нагляду за охороною праці; основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці.

повинен вміти: планувати роботу з охорони праці.

Контроль знань студентів:

- усна співбесіда;

- тестова перевірка.

Контрольні питання:

1. Загальні положення про управління охороною праці, основні завдання і функції.

2. Які органи здійснюють державне управління охороною праці, в чому полягають їх повноваження?

3. Як здійснюється перспективне, поточне та оперативне планування роботи з охорони праці?

4. Які органи мають право здійснювати державний нагляд за охороною праці?

5. Перелічити основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці?

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. –Київ: Дельта, 2008, стор. 35-37; 39-40.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів. Афіша, 2001, стор.40-41; 44-46; 60-62.

СРС №2

Тема: Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві

План:

1. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

1. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, у тому числі під час виробничого навчання, практики на виділеній дільниці підприємства під керівництвом уповноважених представників навчального закладу, визначається МОН за погодження з Державної службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державною інспекцією техногенної безпеки України.

Проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, здійснюється згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров′я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати представником працездатності на один робочий день чи більше, або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний негайно:

1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:

робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;

підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

установу державної санітарно-ещдеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі-комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях.

Члени комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

1) обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо неможливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

2) визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

3) з′ясувати обставини і причини нещасного випадку;

4) визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

5) установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

6) скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;

7) у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком 5 (далі - карта форми П-5).

Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії.

Визначаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки:

1. Перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

2. Підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

3. Проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;

4. Використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;

5. Виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

6. Ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

7. Подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;

8. Надання підприємством шефської допомоги;

9. Прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об′єкта за дорученням роботодавця;

10. Прямування до/чи з місця відрядженні згідно з установленим завданням.

Визначаються пов'язаними з виробництвом також випадки:

раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;

скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

Нещасні випадки, пов'язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків, визначаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком.

Розслідування та облік аварій.

Розслідування проводиться у тому разі, коли сталася:

1) аварія першої категорії, внаслідок якої:

загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об′єкта, що створило загрозу для життя і здоров′я працівників підприємства чи населення;

2) аварії другої категорії, внаслідок якої:

Загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

Зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об′єкта, що створило загрозу для життя і здоров′я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

З метою врахування специфіки галузей, визначення переліку аварій першої чи другої категорії центральними органами виконавчої влади.

Особа – свідок аварії повинна негайно повідомити про аварію безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу підприємства, які зобов′язані проінформувати роботовця.

Роботодавець негайно повідомити про аварію територіальний орган Держнаглядохоронпраці, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповідний профспілковий орган.

Розслідування аварії, що спричинила нещасні випадки, проводиться згідно з пунктами 3-62 цього Порядку.

Якщо з приводу розслідування аварії, що не спричинила нещасні випадки, не прийнято спеціальні рішення Кабінету Міністрів України, розслідування проводиться комісіями, що утворюються:

у разі першої категорії – наказом центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і МНС;

у разі аварії другої категорії – наказом керівника органу до сфери управління якого належить підприємство, чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і МНС.

Комісія зобов′язана протягом десяти робочих днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти акт за формою Н-5 згідно з додатком 2. Шкода, заподіяна аварією, визначається з урахуванням відомостей про матеріальні втрати.

Роботодавець зобов′язаний проаналізувати причини аварії та розробити заходи щодо запобігання таким випадкам.

В результаті вивчення теми студент

повинен знати і розуміти:

порядок розслідування нещасних випадків.

повинен вміти: визначати небезпечні і шкідливі фактори на заданій дільни­ці, організовувати розслідування нещасного випадку на виробництві.

Контрольні питання:

1. Розслідування та облік нещасних випадків.

2. Розслідування та облік аварій.

Контроль знань студентів:

- усна співбесіда;

- тестова перевірка

Література: Положення про розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001р №1094.