|
Читайте также: |
Дедалі відчутнішим ставало виснаження сил України довголітньою напруженою війною. Серед народу ширилась зневіра і байдужість. Проводячи восени 1653р. мобілізацію до війська, Хмельницький вперше зустрівся з небажанням значної кількості населення йти на військову службу. З великими труднощами гетьманові вдалося набрати 30-тисячну армію замість 100-тисячної в минулі роки.
Саме цей фактор і був вирішальним, він спонукав Хмельницького шукати союзу з Росією. Гетьман переконався в ненадійності союзу з татарами і не бачив іншого виходу. Росію і Україну об’єднувала в той час зацікавленість у поразці Речі Посполитої. Істотне значення мала також спільна православна віра, хоча українська церква підкорялась константинопольському патріарху, а російська – московському.
1 жовтня 1653р. в Москві відбувся земський Собор, який ухвалив рішення прийняти Україну «під високу руку царя». На початку січня 1654р. російське посольство на чолі з Бутурліним прибуло до Переяслава для переговорів з козацькою старшиною і гетьманом. На переговорах Б. Хмельницький і його прибічники вимагали від імені царя присяги на вірність Переяславській угоді. Бояри заявили, що російський цар є самодержцем і підданим не присягає. Перший напружений момент в союзницьких відносинах все ж вдалося подолати. На переговорах старшина висунула умови, яких вона традиційно домагалася у Речі Посполитої в 1649-1653 рр. Підписання остаточного договору було відкладено, бояри прийняли присягу Хмельницького і його однодумців серед старшини. Разом з тим частина його соратників, серед яких були Богун, Гладкий, Гуляницький та інші, виступили проти. На Україні відмовились від присяги полтавський, кропив’янський, уманський полки, жителі ряду міст, митрополит Сильвестр Косів. Після цього, в березні 1654р., козацьке посольство на чолі з полковником Тетерею і суддею Зарудним виїхало до Москви для підписання договору. Московський договір був складений так неясно, що й досі історики сперечаються про характер встановлених ним відносин.
Договір, або «Березневі статті», як ще його називають, передбачав:
а) підтвердження прав і привілеїв війська Запорозького на маєтності;
б) 60-тисячний козацький реєстр;
в) збереження місцевої адміністрації, податкової і судової системи;
г) право козацтва обирати гетьмана;
д) право зносин гетьмана з іноземними державами, за винятком Польщі і Туреччини;
е) невтручання царських воєвод у внутрішні справи України;
є) збереження прав київського митрополита;
и) похід російського війська на Смоленськ;
і) зобов’язання обороняти Україну від татар.
В ході переговорів виникли розходження в питаннях збору податків і перебування на Україні російських воєвод. В результаті досягнутого компромісу сторони домовились про перебування двох воєвод у Києві та Чернігові, а також про те, що частина податків, яку збирає в Україні місцева адміністрація, направлятиметься в московську казну.
Отже, договір, обмежуючи якоюсь мірою суверенітет України, гарантував їй збереження державності і давав конче необхідний на той момент військовий союз з Росією у боротьбі проти Польщі.
Питання 2.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 203 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |