Читайте также:
|
|
Важливим моментом висвітлення цієї теми є розкриття причини виникнення козацтва.
Серед таких причин Д. Яворницький та інші історики називають в першу чергу земельну причину, тобто наявність у Придніпров’ї вільних, незаселених земель, Дикого Поля, де і йшов процес формування козацтва. Заняттями козацтва були «уходництво» (різного роду промисли) і «добичництво» (походи на сусідів).
По-друге, соціально-політичні причини, які пов’язані з ліквідацією залишків Київського князівства у ХV ст., посиленням національного і феодального гніту. Важливий політичний фактор – наявність постійної загрози з боку Кримського ханства і Туреччини. З 1475 р., коли Крим став васалом турецького султана, татари постійно здійснювали набіги на українські землі.
Найчастіше козаки об’єднувались у ватаги, обирали собі ватажків – отаманів – і засновували в Дикому Полі січі – укріплені табори. Частина козаків перебувала на військовій службі у магнатів – Ланцкоронського, Дашкевича, Острозького та ін. Значна кількість козаків проживала у прикордонних містах - Каневі, Корсуні, Черкасах, Чигирині. Вони відмовлялися коритися місцевій владі і визнавали лише свою старшину.
Перші згадки про українських козаків датуються кінцем ХV ст.: в 1489р. вони були провідниками польського війська, яке йшло проти татар; в 1492р. напали на турецький корабель в гирлі Дніпра.
Князь Дмитро Вишневецький в середині ХVІ ст. збудував на острові Хортиця укріплення і вів тут боротьбу з татарами і турками. Не дочекавшись підтримки з боку польсько-литовської влади, козаки разом з Вишневецьким переходять на службу до російського царя і здійснюють ряд походів вниз по Дніпру та на Азов. Після того як Вишневецький у 1563р. потрапив у полон під час походу в Молдавію і був страчений турками, козаки засновують Січ на острові Томаківка.
Січ відрізнялася від міського козацтва тим, що була практично недосяжна для польської влади. Тут склалися свої січові звичаї: заборонялося перебування жінок, верховна влада належала січовій козацькій раді, яка обирала кошового отамана, суддю, писаря, осавула, обозного. Січ ділилась на окремі курені, які очолювали курінні отамани. Кошовий отаман мав найвищу владу, вступав у дипломатичні стосунки, вирішував долю кожного козака, був головнокомандувачем у поході. Хоча формально козаки на Січі вважались рівними між собою, та все ж поступово старшина виділилась у більш привілейовану групу, що збагачувалась не тільки в походах, а й володіла різними господарствами на хуторах-зимівниках.
Питання 2.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 115 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |