Читайте также:
|
Визвольну війну українського народу, яку часто називають Хмельниччиною, доцільно розглядати поетапно.
Перший етап війни – 1648 рік, рік найбільших успіхів і найбільшого розмаху повстання.
Другий етап – 1649-1653 рр., коли точилась напружена боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом.
Третій етап – 1654-1655 рр. – війна України проти Польщі в союзі з Росією. Переможному завершенню війни стало на перешкоді перемир’я Росії та Польщі 1656 року.
Четвертий етап війни – 1656-1657 рр., союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків з шведською армією.
Вже на самому початку 1648р. Хмельницький заручився підтримкою кримських татар, які компенсували в його повстанському війську слабкість козацької кінноти. Він також добився відразу ж переходу на свій бік реєстрового козацтва, яке поляки намагались використати для придушення повстання. На відміну від своїх попередників, ватажків повстань 20-30-х років, Хмельницький з самого початку захопив ініціативу у військових діях в свої руки і дотримувався наступальної тактики. Це й забезпечило йому перемогу над польським військом Миколи Потоцького і Мартина Калиновського, яке вирушило на придушення повстання.
Першого успіху Хмельницький досягнув у битві в урочищі Жовті Води, де передовий загін польського війська зазнав нищівної поразки. У битві під Корсунем козацьке військо розгромило основні польські сили, а самі польські гетьмани Потоцький і Калиновський потрапили в полон. Дві підряд блискучі перемоги збудили всю Україну. Піднялись селянські повстання на Київщині, Поділлі, Волині, Лівобережній Україні.
Разом з тим на початку війни Хмельницький і наближена до нього козацька старшина прагнули в основному лише до поновлення втрачених козацьких привілеїв і захисту православної віри. Тому після перших блискучих успіхів гетьман припинив військові дії і погодився на мирні переговори з поляками. Однак дуже скоро виявилось, що під прикриттям переговорів польська влада готується взяти реванш у війні. Двомісячне перемир’я влітку 1648р. було розірване Б. Хмельницьким, і він рушив зі своїм військом на Волинь.
Проти козаків виступила нова польська армія, якою командували троє бездарних воєначальників: схильний до надмірних розкошів Домінік Заславський, вчений-латиніст Микола Остророг і 19-річний Олександр Конецпольський. Цих «полководців» Хмельницький влучно назвав «периною», «латиною» і «дитиною». У вересні 1648р. під Пилявцями польське військо зазнало ще однієї нищівної поразки. Після цього Б. Хмельницький взяв в облогу Львів, але, отримавши з міста викуп на користь татар, рушив далі, до могутньої фортеці Замостя. Почалася підготовка до штурму польських укріплень, проте 14 листопада 1648р. Хмельницький повернув своє військо назад в Україну.
Причиною цього повернення М.Грушевський вважає те, що і в цей час гетьман та козацька старшина ще не ставили перед собою мети створення власної козацької держави як наступниці Київської Русі. Саме тому козаки вітали вибори нового польського короля Яна Казимира і виявили готовність до нових переговорів з королівськими комісарами, хоча шлях до столиці Польщі фактично на той час був відкритий. Проте перелом у настроях гетьмана відбувся уже в грудні 1648р., коли його з військом урочисто зустрічали в Києві як визволителя України. Коли польські посли прибули в лютому 1649р. для переговорів з Б. Хмельницьким у Переяслав, гетьман заявив їм, що хоче визволити «народ весь руський» з-під влади Речі Посполитої і встановити з Польщею кордон, який існував у часи Київської Русі. Після цього навесні 1649р. були поновлені військові дії.
Польські війська рушили в похід на чолі з самим королем Яном Казимиром. Литовська армія загрожувала вторгненням на українську територію з Білорусі. Хмельницький, так само як і в 1648р., розпочав енергійні наступальні дії проти поляків. Частина польських сил на чолі з Вишневецьким була оточена ним у фортеці Збараж. Проти литовської армії в Білорусь він посилає загін полковника Кричевського. Козаки хоробро билися з литовцями, але під містечком Лоєвим зазнали поразки. В бою загинув і сам Кричевський. На допомогу оточеним у Збаражі польським військам поспішав сам король з головними силами. Під Зборовом його перестрів Хмельницький і татарська орда на чолі з ханом Іслам-Гіреєм. В той час, коли козаки домоглися переваги в битві, Іслам-Гірей змінив свою позицію і став вимагати мирних переговорів з королем. Хмельницький змушений був погодитись і уклав з поляками Зборовський трактат. Його зміст ми розглянемо в наступній темі. Військові дії відновилися 1651р., коли навесні гетьман Калиновський напав на полк Данила Нечая в містечку Красне. Прославлений полковник брацлавський Нечай загинув у нерівній боротьбі, і Калиновський спробував заволодіти Вінницею. Але полковник Іван Богун відбив польський наступ. Головні сили обох сторін зійшлися в червні 1651р. під Берестечком на Волині у вирішальній битві. Чисельність обох армій була приблизно однаковою: близько 150 тис. з польського боку і 100 тис. козаків, яких підтримувало 50 тис. татар. Хмельницький, який умілим маневром на початку битви почав заходити у правий фланг польського війська, мав усі шанси виграти бій. Але у вирішальний момент татари не витримали шквального вогню польської артилерії залишили лівий фланг. Хмельницький хотів їх повернути, проте був захоплений ханом, і козацьке військо залишилось без головнокомандувача. Командування взяв на себе Іван Богун, який вивів козаків з-під навальних польських ударів. Втрати повстанців були значними: тільки в болотяній річці Пляшівці під час паніки загинуло до 30 тис., в тому числі митрополит Йосаф, який намагався заспокоїти втікачів. Поляки захопили козацький обоз з похідною канцелярією, багато зброї, в тому числі 28 гармат.
Але Хмельницький, повернувшись з татарського полону, не вважав становище безнадійним. Під Білою Церквою він почав формувати нову козацьку армію. В цей час загрозливе становище склалося на Білорусі, де литовські війська на чолі з Янушем Радзівіллом розробили козацький загін полковника Небаби. Шлях на Україну був відкритий, і Радзівілл зайняв спочатку Чернігів, а потім і Київ. Назустріч йому з-під Берестечка йшла польська армія під командуванням Потоцького. На початку вересня обидва війська з’єднались під Германівною на Київщині.
Хмельницький розумів, що перевага сил була на боці противника. З табору на річці Узин він звертається до Потоцького з пропозицією укласти перемир’я. Переговори йшли надзвичайно напружено і навіть були перервані, що призвело до кількаденних боїв під Білою Церквою. Нарешті, 18 вересня 1651р., був укладений Білоцерківський мирний договір. Його зміст теж розглядатиметься у наступній темі. Невдовзі мир, укладений Хмельницьким вимушено, був розірваний. Влітку 1652р. під Батогом на Поділлі гетьман розгромив польську армію Калиновського. Козак захопили 57 гармат і багато полонених. Проте невдача спіткала гетьмана у Молдавії, де загинув його син Тиміш, а козаки, що супроводжували його у поході, із затяжними боями повернулись на Україну.
Питання 3.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 230 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |