Читайте также:
|
Центральному банку належить провідна роль у функціонуванні банківської системи ринкового господарства.
Центральний банк (ЦБ) – особлива фінансово-кредитна установа, якій державою надано право монопольного випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту і валютного курсу, зберігання золотовалютних резервів держави.
Центральний банк як «банк банків» є центральним фінансовим органом регулювання макроекономічних процесів.
З точки зору власності на капітал центральні банки поділяються на:
· Державні: їх капітал належить державі (Німеччина, Франція, Канада, Великобританія, Росія, Україна).
· Акціонерні: капітал цих банків належить тільки приватним особам (США).
· Змішані: капітал належить як державі, так і приватним особам (Японія, Бельгія).
Незалежно від того, кому належить капітал центрального банку – державі чи приватним особам, банк тісно співпрацює з урядом. Це не означає, що уряд безпосередньо регулює рух його капіталу. Найчастіше центральний банк є самостійною установою, підзвітною спеціальній банківській комісії. НБУ як центральний банк підпорядкований Верховній Раді України.
До основних функцій центрального банку належать функція монопольної емісії готівки й організації грошового обігу, функція «банку банків» та функція банку уряду, функція реалізації грошово-кредитної політики.
Функція монопольної емісії готівки й організації грошового обігу. Це означає, що право випуску банкнот (загальнонаціональних кредитних грошей) законодавчо закріплене тільки за ЦБ. Емісією розмінних монет (карбуванням) як складової готівки у більшості країн світу займається Міністерство фінансів на замовлення ЦБ. Монопольна емісія покладає на ЦБ певні зобов’язання щодо організації грошового обігу в країні. Йдеться про опрацювання й запровадження єдиних правил ведення касових операцій, інкасаторських послуг для комерційних банків, заміну зношених банкнот і монет тощо. У розвинутих країнах значення цієї функції знижується, оскільки скорочується частка готівки у грошовій масі.
Функція «банку банків». Вона передбачає діяльність ЦБ як міжбанківського розрахункового центру та кредитора останньої інстанції. ЦБ не має справи безпосередньо з підприємцями і населенням. Його клієнтами є комерційні банки, що виступають посередниками між своїми клієнтами і ЦБ. Він зберігає вільну грошову готівку комерційних банків (касові резерви) як гарантійний фонд для погашення депозитів. Тобто комерційні банки зобов’язані зберігати частку своїх резервів у ЦБ – так звані обов’язкові банківські резерви. ЦБ встановлює норму обов’язкових резервів, яка розраховується як відношення суми обов’язкових резервів до зобов’язань банку за депозитами і виражається у відсотках. Беручи на зберігання касові резерви комерційних банків, ЦБ надає їм кредитну підтримку, тобто виступає їхнім кредитором.
Функція банку уряду. Реалізація цієї функції передбачає діяльність ЦБ як фіскального (казенний) агента уряду. ЦБ забезпечує касове виконання державного бюджету та здійснює операції, пов’язані з обслуговуванням державного боргу. ЦБ як банку уряду є його кредитором, здійснює короткострокове і довгострокове кредитування держави у формі прямих позик чи купівлі та розміщення на ринку державних цінних паперів. Ця функція виявляється також у наданні консультаційних послуг урядові з питань макроекономічного регулювання. ЦБ зберігає офіційні золотовалютні резерви країни, які є гарантійно-страховим фондом у міжнародних розрахунках, а також використовуються для підтримання курсу національної грошової одиниці щодо інших валют.
Функція реалізації грошово-кредитної політики. ЇЇ здійснення забезпечує регулювання макроекономічних процесів з метою ефективного впливу на господарську активність, темпи економічного зростання, стримування інфляційних процесів, забезпечення зайнятості. Основним об’єктом грошово-кредитного регулювання є грошова маса. Від її розміру залежить динаміка основних показників розвитку економіки.
Усі функції ЦБ тісно взаємопов’язані. Кредитуючи державу та банки, він одночасно створює засоби обігу, здійснює випуск і погашення державних зобов’язань, впливає на рівень позикового відсотка. Все це створює об’єктивні передумови для виконання ЦБ функції регулювання всієї грошово-кредитної системи країни і відповідно всієї економіки.
Особливості діяльності комерційних банків. На комерційних банках як базовій ланці кредитної системи базується кредитно-фінансове обслуговування господарюючих суб’єктів.
Комерційний банк – установа, яка створена для залучення грошових засобів юридичних і фізичних осіб та розміщення їх від власного імені на кредитних умовах: повернення, платності, терміновості, а також для здійснення інших банківських операцій з метою одержання прибутку у формі позичкового відсотка.
Саме спрямованістю на одержання прибутку комерційний банк відрізняється від ЦБ. Основними його функціями є:
· Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх на капітал;
· Кредитування підприємств, держави, населення;
· Організація та здійснення розрахунків у народному господарстві;
· Випуск кредитних засобів обігу;
· Консультування, надання економічної та фінансової інформації;
Комерційні банки можуть виконувати всі функції інших кредитно-фінансових інститутів, крім ЦБ. Сучасні комерційні банки виконують до 200 різних операцій.
Залежно від функцій і характеру здійснюваних операцій серед комерційних банків виокремлюють інвестиційні, іпотечні та ощадні.
Інвестиційні банки. Вони є спеціалізованими кредитними установами, що здійснюють фінансування і кредитування інвестицій. Основними об’єктами інвестиційної діяльності є облігації приватних компаній і держави, акцій корпорацій. Сукупність банківських ресурсів, укладених у цінні папери, утворює інвестиційний портфель. Його структура дає змогу мінімізувати ризик невиконання емітентом (установа, що випускає в обіг цінні папери та інше) узятих на себе зобов’язань і отримати максимальний прибуток.
Іпотечні банки. Виступають як установи, що спеціалізуються на наданні довгострокових позик під заставу нерухомості – землі та будівель. Такими є земельні банки, які дають позику під заставу землі. Ресурси іпотечних банків формуються за рахунок власних нагромаджень та іпотечних облігацій. Крім того, ресурси іпотечних банків формуються за рахунок звичайних банківських послуг. Ці ресурси використовують для надання іпотечного кредиту – довгострокової позики під заставу нерухомості, іпотеки. За несплати заборгованості строк позичальник утрачає нерухомість, якою забезпечено кредит, і право на заставне майно переходить до банку або іншого власника.
Ощадні банки. Вони займають важливе місце в кредитній системі. Ощадні банки залучають заощадження населення, які без допомоги кредитної системи не можуть функціонувати як капітал. Крім мобілізації тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб, вони розміщують ці кошти в економіку через операції з цінними паперами, кредитування споживчих потреб населення, надання різноманітних юридичних послуг, здійснення валютних операцій.
Специфіка функціонування комерційних банків полягає в тім, що продуктом їхньої діяльності є, з одного боку, надання різного роду послуг завдяки проведенню ними пасивних, активних і комісійно-посередницьких операцій, а з іншого – створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих самих операцій.
Безготівкові платіжні засоби створюються комерційними банками у процесі депозитної емісії з допомогою видавання позик клієнтам, що веде до загального збільшення грошової маси. За зростання попиту, на банківські кредити сучасний емісійний механізм уможливлює збільшення грошової маси, а за зниження попиту – зменшення її. Тому здатність комерційних банків створювати гроші має важливе значення для економіки, що реалізується в еластичній грошовій системі, яка є необхідною умовою відносно стійких темпів економічного зростання.
Іншою складовою банківського продукту є різноманітні послуги, що їх надають комерційні банки, - депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та інші. Класифікувати їх можна за кількома критеріями.
Залежно від особливостей формування та розміщення ресурсів комерційного банку його послуги можуть бути реалізовані проведенням трьох основних груп операцій: пасивних, активних та комісійно-посередницьких. За здійснення пасивних операцій банки залучають тимчасово вільні кошти для формування своїх ресурсів. Активні операції полягають у розміщенні банками сформованих ресурсів з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком з доручення і на користь клієнта за певну плату.
Виходячи зі специфіки основних функцій банку, його операції можна поділити на базові й додаткові. Базові операції пов’язані з реалізацією банком своїх функцій посередництва в кредиті та посередництва в платежах, що знаходить відображення у проведенні депозитних, кредитних, та розрахунково-касових операцій. Окремі з них можуть здійснюватись іншими фінансовими установами. Однак здебільшого такі операції проводять лише банки, і саме вони визначаються місце і роль банків у кредитній системі, а тому називаються базовими. Усі інші операції, що здійснюються банком відповідно до потреб своїх клієнтів, можна вважати додатковими. Такими є, наприклад, валютні операції, операції з цінними паперами, трастові, факторингові, лізингові, консультаційні операції тощо.
Залежно від статусу клієнтів банківські операції поділяються на два види: операції для юридичних осіб та операції для фізичних осіб. За конкретним змістом ці операції можуть бути майже однаковими. Різниця, як правило, полягає тільки в масштабах операції (обсяги розрахунків, величина коштів розміщених у депозити, сума наданих позик та інше).
Основною властивістю операцій комерційних банків є їхній продуктивний характер. Акумулюючи тимчасово вільні кошти, банки перетворюють їх на капітал, тобто примушують «непрацюючі» ресурси працювати на користь як окремих суб’єктів ринку, так і економіки в цілому. Використання банківських кредитів у виробництві є необхідною умовою процесу розширеного відтворення, а позички, видані на споживчі цілі, збільшують платоспроможний попит, що ведення банками розрахункових операцій забезпечують умови неперервного товарообороту та створюють можливості для ефективного «переливання» капіталів у господарстві. Реалізація інших банківських послуг також створює умови для нормальної господарської діяльності в різних секторах економіки.
Зростання конкуренції в банківській справі, опанування сучасних технологій, винайдення нових банківських продуктів зумовлюють постійне розширення складу операцій комерційних банків та зростання їх загального обсягу на фінансових ринках. Однак за будь-якої різноманітності та універсальності банківських операцій кожну з них можна віднести до однієї з трьох основних груп: пасивних, активних чи комісійно-посередницьких.
Таким чином, банк – суб’єкт кредитних відносин, який володіє, розпоряджається і використовує власні та запозичені кошти з метою одержання прибутку у формі позичкового процента.Центральний банк (ЦБ) – особлива фінансово-кредитна установа, якій державою надано право монопольного випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту і валютного курсу, зберігання золотовалютних резервів держави.
Отже, з точки зору власності на капітал центральні банки поділяються на:
· Державні: їх капітал належить державі (Німеччина, Франція, Канада, Великобританія, Росія, Україна).
· Акціонерні: капітал цих банків належить тільки приватним особам (США).
· Змішані: капітал належить як державі, так і приватним особам (Японія, Бельгія).
Залежно від функцій і характеру здійснюваних операцій серед комерційних банків виокремлюють інвестиційні, іпотечні та ощадні.
Отже,основними функціями ЦБ є:
· Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх на капітал;
· Кредитування підприємств, держави, населення;
· Організація та здійснення розрахунків у народному господарстві;
· Випуск кредитних засобів обігу;
· Консультування, надання економічної та фінансової інформації;
Отже,комерційний банк – установа, яка створена для залучення грошових засобів юридичних і фізичних осіб та розміщення їх від власного імені на кредитних умовах: повернення, платності, терміновості, а також для здійснення інших банківських операцій з метою одержання прибутку у формі позичкового відсотка.Основними його функціями є:
· Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх на капітал;
· Кредитування підприємств, держави, населення;
· Організація та здійснення розрахунків у народному господарстві;
· Випуск кредитних засобів обігу;
Отже, залежно від статусу клієнтів банківські операції поділяються на два види: операції для юридичних осіб та операції для фізичних осіб.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 228 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |