Читайте также:
|
Сутність позичкового капіталу. На перший погляд позичковий капітал не відрізняється від лихварського: обидва приносять відсотки; кредитор дає позику, позичальник її повертає та виплачує відсотки.
Основними позичальниками є функціонуючі підприємці: промисловці та торговці, що використовують позику як капітал для отримання прибутку, тобто надані в позику гроші є капіталом не лише для кредитора, а й для позичальника.
Позичковий капітал – грошовий капітал, який передається у позику і приносить власнику дохід у формі позичкового відсотка.
Промисловий підприємець платить за кредит частку свого прибутку, який отримує від використання позики як промислового капіталу. Як і весь промисловий прибуток, ця його частка є перетвореною формою додаткової вартості, створюваної найманими працівниками промислового капіталу, у тому числі тієї його частини, яка була одержана промисловим підприємцем у позику.
Джерела позичкового капіталу:
1. грошові капітали;
2. капітали рантьє (грошові капіталісти);
3. грошові заощадження і прибутки різних класів капіталістичного суспільства.
У своєму власному русі, який полягає в авансуванні грошей і поверненні їх із приростом Г – Г’, позичковий капітал не набуває ні продуктивної, ні товарної форм, оскільки перебуває завжди у грошовій формі. У ній він є таємничою само зростаючою вартістю, позбавленою джерела свого збільшення.
З формули руху позичкового капіталу (Г – Г’) виникає хибне враження, що відсоток є породженням виключно власності позичальника на свій грошовий капітал, а не функціонуванням промислового капіталу.
У кредитних відносинах, які приносять відсоток, стосунки між кредитором та позичальником набувають відношення грошей до самих себе, у якому вони і само зростають. Але як так, тобто як загальний еквівалент, гроші не мають магічної здатності створювати нові гроші – зростати незалежно і поза процесом виробництва. Об’єктивно основою фетишизму грошей, тобто уявлення про їх здатність «із самих себе» робити більші гроші (приносити відсоток), є їх властивість в умовах капіталістичного способу виробництва бути використаними для виробництва додаткової вартості. Якби не було продуктивного капіталу як складової промислового, не існувало б і позичкового. Позичковий капітал (гроші) збільшується внаслідок його використання підприємцем для виробництва додаткової вартості.
Саме позичковий капітал як відношення між кредитором і позичальником тимчасово вільних грошей є засобом розв’язання суперечності між грошима, що не є капіталом, та капіталом як вартістю, яка перебуває у безперервному русі і приносить додаткову вартість.
Такий рух тимчасово вільних капіталів вигідний як їх власникам, оскільки за свої позики вони отримують позичковий відсоток, так і підприємцям-позичальникам, які отримують додатковий прибуток до прибутку, який одержують від функціонування власного капіталу. Вигідно це і кредитним установам (банкам), тому що вони отримують плату за посередництво, яку утворює різниця між відсотками, що стягують із позичальників, та відсотками, що сплачують вкладникам. Участь тимчасово вільних грошових засобів торгових капіталістів і грошових капіталістів у формуванні позичкового капіталу не змінює його сутності. Грошові доходи і заощадження всіх інших верств суспільства, сконцентровані в кредитній системі, також набувають властивостей позичкового капіталу.
Функції позичкового капіталу:
· Грошове обслуговування промислового капіталу;
· Участь у виробництві і розподілі додаткової вартості;
· Сприяння акумуляції тимчасово вільних грошових засобів, запровадження їх в обіг з метою зростання;
· Використання капіталу-товару з метою отримання прибутку у формі відсотка;
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 116 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |