Читайте также:
|
Позичковий капітал залишається капіталом-власністю кредитора, оскільки грошова позика позичальникові передається не у належність, а лише у функціональне володіння, розпоряджання та використання.
Підприємець-позичальник на основі отриманого в позику капіталу організовує виробничий процес і одержує середній прибуток як перетворену форму додаткової вартості. Цей прибуток він не може присвоїти повністю, оскільки повинен виплатити процент за користування позикою. Середній прибуток, одержаний підприємцем, поділяється на дві частини: одна у формі позичкового процента передається власнику позичкового капіталу, а інша залишається у функціонуючого підприємця й утворює його підприємницький дохід. Збільшення пропозиції позичкових капіталів при незмінному чи менш значному збільшенні попиту на нього призводить до зниження норми позичкового процента.
Позичковий процент – перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі капіталісти вимушені віддавати власникам позичкового капіталу.
Оскільки за широкого розвитку кредитних відносин кожен власник капіталу має змогу віддати його у позику, остільки позичковий процент набуває загального значення і застосовується не лише щодо доходу на запозичений капітал, а й щодо доходу (прибутку) на власний капітал функціонуючих підприємців.
Підприємницький дохід – частина прибутку, отримана внаслідок використання позичкового капіталу, яка залишається у функціонуючих підприємців.
Рівень дохідності позичкового капіталу відображає норма позичкового процента – відношення суми річного доходу від позичкового капіталу до суми позичкового капіталу:
| Норма позичкового капіталу | 
| Сума річного доходу від позичкового капіталу | 100% | ||||
| Сума позичкового капіталу |
Норма процента в кожний момент визначається співвідношенням пропозиції та попиту на позичковий капітал. Проте її збільшення або зменшення під впливом цих чинників має свої межі.
У кредитно-грошовій сфері фігурують реальна та номінальна відсоткові ставки.
Реальна відсоткова ставка. Вона утворюється внаслідок реальних кредитних відносин, тобто співвідношення пропозиції кредитів і попиту на кредити.
Номінальна відсоткова ставка. Вона визначається кредитором з урахуванням інфляції й дорівнює реальній ставці відсотка з поправкою на очікуваний рівень інфляції.
Верхньою межею норми відсотка є середній прибуток. Якщо б рівень норми відсотка перевищував норму середнього прибутку, то регулярне користування кредитом стало б для підприємців не вигідним. Разом з тим рівень норми відсотка не може знизитися до нуля, тому що позичкова операція в такому разі буде безприбутковою для власника товару-капіталу.
Позичковий відсоток, як і його норма, не підпорядковується дії закону вартості. Пояснюється це своєрідністю відсотка як ціни позичкового капіталу. На відміну від ціни на звичайний товар як грошової форми його вартості, відсоток не може бути грошовою формою вартості позичкового капіталу, оскільки він (позичковий капітал) уже існує у грошовій формі. Як ціна позичкового капіталу відсоток є мірою не вартості грошей, що надаються у позику, а їх споживчої вартості, тобто здатності приносити дохід, само зростати. Це, по-перше, пояснює ірраціональний характер ціни позичкового капіталу і, по-друге, те що ціну позичкового капіталу як товару регулює не закон вартості, а співвідношення пропозиції і попиту позичкового капіталу.
Пропозиція позичкового капіталу – тимчасово вільний капітал у грошовій формі, який кредитори прагнуть надати в позику.
Чим більше кредиторів прагнуть віддати капітал у позику, тим більшою буде його пропозиція. Збільшення пропозиції позичкового капіталу за незмінного чи незначного збільшення попиту на нього призводить до зниження норми позичкового відсотка. У свою чергу зниження норми відсотка призводить до зменшення пропозиції позичкового капіталу. Це означає, що зв'язок між величиною відсотка і пропозицією капіталу є прямим.
Попит позичкового капіталу – сукупність потреб наймачів у позичковому капіталі, сформована потребами розвитку виробництва.
Зі збільшенням попиту на позичковий капітал за незмінного або незначного збільшення його пропозиції норма відсотка зростає. У свою чергу величина попиту також залежить від позичкового відсотка: чим нижчою є величина відсотка, тим більша відсоткова ставка, тобто більше бажаючих отримати позику, що посилює попит на позичковий капітал, і навпаки. Це означає, що зв'язок між попитом на позичковий капітал і величиною позичкового відсотка є зворотним.
Таким чином сутність позичкового капіталу полягає у тому, що це грошовий капітал, який передається у позику і приносить власнику дохід у формі позичкового відсотка.
Отже,джерела позичкового капіталу:
4. грошові капітали;
5. капітали рантьє (грошові капіталісти);
6. грошові заощадження і прибутки різних класів капіталістичного суспільства.
Функції позичкового капіталу:
· Грошове обслуговування промислового капіталу;
· Участь у виробництві і розподілі додаткової вартості;
· Сприяння акумуляції тимчасово вільних грошових засобів, запровадження їх в обіг з метою зростання;
· Використання капіталу-товару з метою отримання прибутку у формі відсотка;
Отже,позичковий процент – перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі капіталісти вимушені віддавати власникам позичкового капіталу.
Таким чином, підприємницький дохід – частина прибутку, отримана внаслідок використання позичкового капіталу, яка залишається у функціонуючих підприємців.
Отже, норма позичкового процента– відношення суми річного доходу від позичкового капіталу до суми позичкового капіталу.
Отже, реальна відсоткова ставк а. Вона утворюється внаслідок реальних кредитних відносин, тобто співвідношення пропозиції кредитів і попиту на кредити.
Номінальна відсоткова ставка. Вона визначається кредитором з урахуванням інфляції й дорівнює реальній ставці відсотка з поправкою на очікуваний рівень інфляції.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 139 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |