Читайте также:
|
Слово «кредит» походить від латинського «creditum», що означає «позика», «борг». Цей термін також перекладається як «вірю», «довіряю». А тому категорія кредиту розглядається економічною наукою переважно як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику надається певна вартість у грошовій або товарній формі для тимчасового користування за відповідну плату. Таким є найбільш загальне визначення кредиту. Розглядаючи цю економічну категорію, необхідно звернути увагу на такі засадні її ознаки:
· Кредит – це специфічний тип економічних відносин, що ґрунтується на взаємній довірі сторічних цих відносин;
· Економічною основою кредиту є мобілізація й нагромадження тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капіталу;
· Кредитування – це акт передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове користування позичальнику на умовах повернення та оплати.
Отже, сутність категорії кредиту можна визначити так: кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати.
Найпростішою формою кредитних відносин, що зародилися на перших етапах становлення й розвитку товарного виробництва та обміну, був лихварський кредит, який надавався дрібним виробникам під високі позичкові проценти, що часто призводило до повного розорення позичальників, особливо дрібних виробників (селян, ремісників). Позичальники зверталися за кредитом переважно через нагальні споживчі потреби або для оплати боргів. Крім лихварського товаровиробники надавали один одному кредити під час купівлі-продажу товарів. Якщо покупець був тимчасово неспроможний здійснити покупку за власні кошти, а продавець був заінтересований у реалізації свого товару, то продаж товару міг відбутися у кредит (з відстроченням платежу) під відповідні боргові зобов’язання та гарантії. Таким чином, товарообмін є тим ґрунтом, де виникають відносини з приводу кредиту. Формування різнобічних і сталих мінових відносин між контрагентами товарообміну за активного обслуговування їх банками посилює взаємну залежність і довіру суб’єктів ринку. Тому продаж товарів дедалі частіше здійснюється в кредит. У даному разі необхідність кредиту випливає із функції грошей як засобу платежу. Коли в процесі товарообміну відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквівалента, тобто відносне відокремлення грошової форми вартості від товарної форми, тоді виникають кредитні відносини.
Кредитні відносини, як бачимо, зародилися ще на ранніх етапах простого товарного виробництва. Однак у своїх зрілих формах вони набули розвитку лише за умов ринкової економіки, коли кредит надається здебільшого для задоволення підприємницьких потреб. Особлива роль в організації кредитних відносин належить банкам. Акумулюючи та перетворюючи вільні кошти на позичковий капітал, банки створили підґрунтя для перебудови системи кредитних відносин. Притаманний докапіталістичній економіці лихварський (споживчий) кредит остаточно трансформувався у кредит підприємницький як специфічну форму банківського кредиту.
Кредит в ринковій економіці притаманні такі ознаки:
· По-перше, позичальниками здебільшого стають суб’єкти господарювання, кредиторами – переважно банки;
· По-друге, гроші, видані в позику, використовуються позичальником як капітал;
· По-третє, джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти;
· По-четверте, позика використовується як гнучкий механізм «переливання» капіталу з одних галузей суспільного виробництва в інші та вирівнювання норми прибутку.
За умов товарного виробництва, особливо коли воно набирає загального характеру, кредит стає обов’язковим атрибутом підприємницької діяльності. Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке та цивілізоване становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, запровадження нових технологій та видів підприємницької діяльності в економічному просторі.
Водночас кредит необхідний для підтримки безперервного кругообороту фондів підприємств, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва, що набуває особливого значення за ринкових умов. Більшість суб’єктів господарювання потребують кредитів, щоб компенсувати тимчасовий розрив між виробничим циклом і періодом реалізації продукції, тобто між оплатою поточних витрат і надходженням виторгу. Кредит забезпечує безперервну зміну функціональних форм виробничих фондів.
Необхідність кредиту зумовлена тим, що в процесі кругообороту індивідуальних капіталів одні суб’єкти господарювання нагромаджують тимчасово вільні кошти, а інші – потребують цих коштів. Кредит сприяє розв’язуванню суперечності між можливим тимчасовим «заморожуванням» коштів і необхідністю їх ефективного використання. З допомогою кредиту банки акумулюють тимчасово вільні кошти одних клієнтів (кредитори банку) з тим, щоб надати позику іншим клієнтам (дебітори банку). Залучені таким чином кошти клієнтів становлять основу кредиту.
Суть кредиту проявляється в його функціях: перерозподілення, емісійна та контрольна.
Функція перерозподілення полягає в тім, що з допомогою кредиту відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення. Вона проявляється як за мобілізації грошових капіталів, що тимчасово не беруть участі в господарському обороті, так і за їх розміщення у сфери економічної діяльності. У цій функції кредит виступає тільки як форма передачі капіталу з одних рук до інших. З одного боку, відбувається нагромадження грошових капіталів за рахунок реальних заощаджень економічних агентів. У суб’єктів господарської діяльності такими заощадженнями можуть бути: грошові залишки на рахунках у банку, вивільнені із кругообороту капіталу; кошти цільового призначення (спеціальні фонди), амортизаційні відрахування, невикористаний прибуток та інше. Нагромадження капіталу може відбуватись за рахунок особистих доходів та заощаджень населення, невикористаних бюджетних коштів, власних коштів банків та парабанків, навіть емісії грошей. Функція кредиту в цьому разі полягає в тім, щоб мобілізувати ці реальні грошові ресурси, якомога скоротити строк їхнього «заморожування» і трансформувати у форму позичкового капіталу
З іншого боку, за допомогою кредиту відбувається зосередження позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності. Кредит дає змогу спрямувати позичковий капітал у ту сферу чи галузь економіки, яка здатна забезпечити ефективніше використання цього капіталу. Тільки кредит забезпечує можливість використання позичкового капіталу не там, де його створено, а там, де він має найбільше шансів збільшити свою вартість. Отже, кредит сприяє переливанню капіталів з одних галузей економіки в інші та вирівнюванню норми прибутку. Інакше перерозподіл через кредитний механізм позичкового капіталу втрачає будь-який економічний сенс.
Другою функцією кредиту є емісійна, тобто випуск грошей для обслуговування платіжного обороту. Суть цієї функції кредиту випливає із функції грошей як засобу платежу. Тому можна сказати, що кредит – це не що інше, як гроші у функції засобу платежу. На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Образно можна сказати, що кредит – батько всіх грошей, емісія – їхня мати. Будь-яка емісія готівкових чи депозитних грошей – результат кредитної операції. Видача позики збільшує грошову масу в обороті, а погашення позики її зменшує. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обороті.
У цій функції кредит сприяє економії витрат грошового обігу. Через кредит відбувається прискорення обороту грошей; взаємне зарахування платежів; запровадження прогресивних систем розрахунків для юридичних та фізичних осіб, що в кінцевому підсумку забезпечує скорочення грошової маси в обороті та економію суспільних витрат.
Контрольна функція випливає із самої природи кредиту. Вона полягає в тім, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.
Оформлюючи позику, банк приділяє значну увагу аналізу минулої діяльності потенційного позичальника, визначанню його кредитоспроможності та прогнозуванню кредитного ризику.
Далі банк контролює виконання вимог кредитного договору, цільове та ефективне використання кредиту, своєчасне й повне його погашення. При цьому банк протягом усього періоду користування кредитом підтримує ділові контакти з позичальником, перевіряє стан збереження заставленого майна. Періодично аналізується також фінансовий стан позичальника. За потреби проводяться перевірки фінансово-розрахункових документів, бухгалтерських і статистичних матеріалів щодо використання позичальником власних коштів та щодо інших позицій, передбачених кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитні відносини, що є підставою для стягнення позики в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 124 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |