Читайте также:
|
Основні школи політекономії
Перший напрям політекономії – меркантилізм (від італійського “мерканте” – купець, торговець). Меркантилісти – У.Стаффорд, Т.Мен, Г.Скаруффі, А.Монкретьєн, І.Посошков та ін. – предметом дослідження вваж сферу обігу, основною формою багатства гроші (золото та срібло) і стверджували, що воно нагромаджується за рахунок зовнішньої торгівлі.
На зміну меркантилізму приходить класична політекономія, яка панувала до першої половини XIX століття. Цей напрям науки був представлений теоретичними поглядами фізіократів у Франції і класичної школи в Англії.
Фізіократи (Ф.Кене, Ж.Тюрго, В.Мірабо та інші) дж багатства вбачали не в торгівлі, а у виробництві.
Класична школа в Англії була представлена У.Петті, А.Смітом, Д.Рікардо. Вчені зосередили увагу на дослідженні відносин у сфері вир-ва. Класики започаткували теорію трудової вартості, у відповідності до якої людська діяльність є єдиним джм вартості, здійснили аналіз капіталу, процу відтворення, механізму функціонування вільного ринку тощо.
В другій половині XIX століття виникає пролетарська (яка пізніше стала називатися марксистською) та прагматична політекономія.
Ключові положення пролетарської політекономії було викладено в праці К.Маркса “Капітал”, перший том якої побачив світ в 1867 році. Основна категорія, яку ретельно досліджує К.Маркс – додаткова вартість. Поняття “політична економія” (political economy) змінюється назвою “ек-ка” (economics). Це “ім’я” ек наука отримала в праці засновника неокласичного напряму (це перший напрям прагматичної ек-ки) англійського економіста А.Маршалла
В 30-ті роки двадцятого століття, на хвилі “великої депресії”, яка охопила в 29-33 рр. усі розвинені країни світу, виходить новий напрям наукового аналізу – кейнсіанство, яке поставило в центр уваги проблеми макроек-ки. Праця англійського економіста Дж.Кейнса “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей” (1936 р.) показала, що сучасна ринкова система не може сама, без втручання держави, прийти в стан рівноваги.
Монетаристи ( цей напрям очолив американський вчений М.Фридмен), досліджуючи інфляційні проци, які охопили ек-ки країн, прийшли до висновку про вирішальну роль грошей в русі національного господарства.
Як бачимо, ек наука з періоду свого виникнення пройшла складний шлях, який характеризувався змінами парадигм до трактування суті ек явищ та їх регулювання.
Предмет, функції та методи політ економії
Політична економія – це теоретична ек наука, предметом якої виступають виробничі відносини, які виник між людьми в проц функціонування сусп вир-ва. Предметом же політекономії є лише соц-ек суть вир-ва, тобто ті виробничі (ек) -відносини, які виник між людьми в проц функціонування сусп вир-ва. Але предмет політ економії трактується значно ширше. Вивчаючи виробничі (ек) відносини людей, вона розглядає не лише організаційно-ек та техніко-ек, але й вивч соц-ек умови, в яких відбувається життєдіяльність людей.
Політекономія виконує такі основні функції:
1) Теоретико-пізнавальну – полягає в розкритті сутності ек законів та категорій і форм їх вияву, механізму їхньої дії;
2) Методологічну – політекономія виступає як теоретичний фундамент комплексу ек наук (галузевих, функціональних, стикових);
3) Практичну – полягає в обґрунтуванні необхідності та шляхів вдосконалення ек відносин, розробці науково-обгрунтованих пропозицій щодо покращення екї діяльності людини;
4) Виховну – вона покликана формувати новий тип ек мислення, суч світогляд людини.
При вивченні проц та явищ, які пов’язані з ек діяльністю людини, з економікою в цілому, політекономія використ певні методи
метод наукової абстракції - Це тимчасове мислинне ігнорування, відмова від випадкових, поверхових, минулих, одиничних явищ, фактів і характеристик процу, що досліджується, з метою розкриття його суті. Наслідком абстракції є обґрунтування ек категорій.
Метод аналізу передбачає розчленування розумом цілого на окремі частини, елементи, проци та вивчення кожного з них.
Метод синтезу означає зведення добутих знань про окремі складові докупи, вироблення нової, більш повної характеристики цілісного предмета дослідження. Економічне явище досліджується у взаємозв’язку і взаємодії його складових частин.
Індукція Під індукцією мають на увазі метод пізнання, який передбачає просування у дослідженні певного екго явища або процу від окремого до загального, від Знання нижчого ступеня до знання більш високого рівня.
Дедукція - метод пізнання, застосування якого передбачає просування при дослідженні певного об'єкта від загального до одиничного. Застосування цих методів у політичній економії дає змогу виявити діалектичний зв'язок між одиничним, особливим і загальним.
Економічне моделювання. Це формалізований опис і кількісне вираження ек процв і явищ на основі використання математики та економетрики, структура яких в абстрактній формі відтворює реальний стан екї діяльності.
Економічний експеримент є штучним відтворенням цих процв і явищ з метою їх вивчення за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження у господарську діяльність. Економічний експеримент створює можливості для перевірки на практиці обґрунтованості наукових гіпотез.
Також у якості методів використ побудову таблиць і графіків
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 202 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |