Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види інструктажів з питань охорони праці.

Види інструктажів

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділя­ються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

· з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу,
незалежно від освіти, стажу роботи та посади;

· з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпо­середню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

· з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

· у разі екскурсії на підприємство;

· з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладах освіти при оформ­ленні або зарахуванні до закладу освіти.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

· новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

· який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

· який буде виконувати нову для нього роботу;

· з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

· Проводиться з вихованцями, учнями та студентами середніх, позашкільних, про­фесійно-технічних, вищих закладів освіти:

· на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний з небезпечними або шкідливими хімічними, фізичними, біологічними чин­никами, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних снарядах, при проведенні заходів за межами території закладів освіти;

· перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використан­ням різних механізмів, інструментів, матеріалів;

· на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчального плану (програми) — із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливо­стями проведення цих занять.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

· на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на три місяці;

· для решти робіт — 1 раз на шість місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

· при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

· при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, при­ладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на стан охорони праці;

· при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;

· при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охоро­ною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

· при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на ЗО календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів;

· з вихованцями, учнями, студентами — в кабінетах, лабораторіях, майстернях при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть при­звести або призвели до травм, аварій, пожеж.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

· при виконанні разових робіт, непередбачених трудовою угодою;

· при ліквідації аварії, стихійного лиха;

· при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

· Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу освіти в разі організа­ції масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи).

5. Вентиляція ї ї види. Вентиляційні системи.

Вентиляцією називають регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

Вентиляційне обладнання, що об’єднується в один агрегат (для видалення або подачі повітря) носить назву вентиляційного устаткування.

Сукупність різного вентиляційного устаткування, що має єдине призначення (видалення пилу, газів, тепла і т. ін.) називають вентиляційною системою.

Серед санітарно-технічних заходів вентиляція займає одне з основних місць в системі оздоровлення умов праці, яка вимагає значних капітальних затрат на влаштування і її експлуатацію.

За способом переміщення повітря вентиляція поділяється на два види:

1. природну;

2. механічну.

За способом організації повітрообміну вентиляція може бути:

· місцевою;

· загальнообмінною.

За іфинциттом дії вентиляційне устаткування поділяється на:

1) витяжне (призначене для видалення повітря) у свою чергу воно буває загальним і місцевим;

2) припливне (здійснює подачу повітря) воно буває місцеве (повітряні душові ванни, оазиси, завіси) і загальне.

На виробничих підприємствах часто влаштовують комбіновані системи вентиляції (загальнообмінну з місцевою і т. ін.). Вентиляційні системи мають бути пожежо- й вибухобезпечними, простими у влаштуванні, надійними в експлуатації та економічними.

Кожна вентиляційна система повинна мати паспорт, до якого вносяться всі зміни, а також результати технічних випробувань та журнал експлуатації.

Природна вентиляція виробничих приміщень може бути:

· неорганізована;

· організована.

При неорганізованій вентиляції об’єми повітря, що надходять та вилучаються з приміщення, невідомі, а повітрообмін при цьому залежить від температури та сили вітру. Надходження та видалення повітря здійснюється через кватирки, фрамуги і вікна, загальна площа перерізу яких має становити 2-4 % площі підлоги.

Організована регулююча природна вентиляція називається аерацією. Вона здійснюється з допомогою спеціально створених конструктивних елементів промислових будівель - аераційних ліхтарю, а при їх відсутності можуть влаштовуватись спеціальні канали або шахти, які функціонують під дією теплового напору. Для цього встановлюють витяжні труби з дефлектором на 1,5-2 м вище гребня даху.

Перевага природної вентиляції полягає у тому, що величезні об’єми повітря (декілька мільйонів м3/год) подаються і видаляються без вентиляційного устаткування.

Ця система на відміну від природної здійснює рух повітря за допомогою вентиляторів, вона дає можливість здійснювати попередню обробку припливного повітря (очистку, зволоження, нагрівання або охолодження) і очистку від пилу, газів і інших домішок витяжного повітря, що видаляється перед викидом його в атмосферу. Серед переваг механічної вентиляції є те, що вона рівномірно працює цілий рік в необхідному режимі незалежно від зовнішніх погодно-кліматичних умов, а також дає можливість подавати повітря і видаляти його з будь-якої точки приміщення.

Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною, яка проектується там де за виробничих умов може надходити у повітря значна кількість шкідливих або вибухонебезпечних речовин. Вона спрацьовує автоматично, якщо вміст небезпечних речовин у повітрі перевищує ГДК. Аварійна вентиляція має забезпечувати 8-12 кратний повітрообмін за годину. Механічна робоча вентиляція може бути місцевою, загальнообмінною, комбінованою.