Читайте также:
|
Капіталізм вільної конкуренції характеризується приватною капіталістичною власністю на речові ресурси, використанням найманої праці та системи ринків чистої конкуренції. основу економічної системи становить суспільний поділ праці, тому утвердження і розвиток економічної системи досягається приведенням у дію цього чинника. Відомо, що капіталізм вільної конкуренції проходить три історичні стадії підвищення продуктивності праці: проста кооперація, мануфактура, машинне виробництво. Першою і найпростішою була проста кооперація, коли в одній майстерні певна кількість робітників виконувала однакову роботу. Це значно підвищувало продуктивність праці, оскільки спільна праця дає можливість робити те, що не під силу одній людині, народжує дух змагання, дає можливість економити на приміщенні, опаленні, освітленні тощо.
Ще більше зростає продуктивність, коли впроваджуються поділ праці, спеціалізація робітників на виконанні лише окремих операцій. Підприємство, засноване на поділі праці та ручній техніці, є мануфактурою. Вона підготувала умови для переходу до великої машинної індустрії. Спрощення і виділення окремих операцій давало змогу застосовувати машини, що зумовило спеціалізацію знарядь праці і створило технічні передумови для виникнення машин. До того ж мануфактура підготувала кадри робітників для машинної індустрії. Економічна система капіталізму містить елементи і процеси, які властиві цій формації, тобто їхні межі буття визначаються межами самої формації та характеризують її особливості. первісне нагромадження капіталу і три ступені його розвитку — капіталізм вільної конкуренції, монополістичний капіталізм та державно-монополістичний капіталізм — це об'єктивно зумовлені, закономірні стадії у розвитку капіталістичного способу виробництва.
48. Охарактеризуйте економічну систему монополістичного капіталізму.
Домонополістичний капіталізм, який існував впродовж майже чотиртох столітть, на початку ХХ століття перетворився на монополістичний.
Основними економічними ознаками останнього є процес утвореня та панування монополій, злиття банківського монополістичного капіталу з промисловим і утворення фінансового монополістичного капіталу, економічний поділ світу міжнародними монополіями й територіальний поділ світу між великими державами і боротьба за його перерозподіл.
Монополістичний капіталізм виникає внаслідок діалектичного заперечення нижчої стадії, а отже, з утримання ним позитивних сторін індивідуального капіталу й акціонерної власності, внаслідок чого формується складніша система, в якій поєднуються різні форми власності (в т.ч.капіталу), відповідні форми і методи конкурентної боротьби, неоднакові механізми регулювання економіки, різні за обсягами ланки організованості та планомірності та інше, тому не може існувати повної монополізації економіки.
Водночас домінуючими є форми і методи, що виникають на вищій стадії, а тому з’являються нові економічні закони та суперечності. Такими законами є, передусім, породженнявисоким рівнем конкуренції виробництва монополій у різних сферах економіки (або процес монополізації економіки), зрощування банківського та промислового капіталу й утворення фінансового та промислового монополістичного капіталу.
Монополістичний капітал у політекономічному аспекті – це сукупність відносин власності між монополістичною буржуазією та найманими працівниками, з одного боку, власниками монополістичних та немонополістичних підприємств (які прямо чи опосередковано підпорядковані монополіям), з другого боку, у всіх сферах суспільного відтворення, спрямованих на привласнення монопольно високих прибутків.
Моноплістичний капітал є суспільною формою розвитку монополій (у т.ч.олігополій). найважливішими його елементами за сучасних умов є цінні папери, а формою економічної реалізації – привласнення монопольно високих прибутків.
Процес формування монополістичного капіталу розпочався у 90-х роках в Україні.
49. Охарактеризуйте економічну систему сучасного капіталізму. Сутність та ознаки змішаної економіки.
Змішана економіка – це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови
прогресивного ладу. Ідеї змішаної економіки виникли ще у ХІХ ст. основою їх появи була життєва необхідність розв’язання соціальних проблем, які могла вирішити лише держава. Родоначальником теорії змішаної економіки був А.Вагнер, який розглядав існування функціонуючого народного господарства як
поєднання трьох господарських систем:
- приватногосподарської, що прагне до отримання найбільшого прибутку;
- суспільно-господарської (державне господарство), що керується принципом
загальної користі;
- благодійницької, що функціонує з альтруїстичних намірів.
- Основні причини виникнення змішаної економіки
1. Недосконалість і негативні соціально-економічні наслідки ринкової системи саморегулювання (безробіття, бідність, соціальна нерівність, економічні кризи).
2. Зростання монополізації виробництва, капіталу і ринку, що порушує відносини економічної свободи і вільної конкуренції, еквівалентного обміну.
3. Зростання суспільних потреб у товарах і послугах колективного користування (оборона, транспорт, освіта, зв’язок), виробництво яких не стимулює ринковий механізм.
4. Необхідність збереження невідтворюваних ресурсів захисту навколишнього середовища, раціонального використання загальнолюдських ресурсів.
5. Необхідність перерозподілу доходів з метою задоволення соціальних потреб і соціального захисту населення.
6. Розвиток колективних і державної форм власності, які містять у собі формальний засіб, матеріальні умови розвитку нових укладів.
У сучасній змішаній економіці держава має ряд важелів (регуляторів), за допомогою яких впливає на суспільне виробництво:
- Планування
- Податки
- Бюджет
- Ціноутворення
- Дотації
- Кредит
Соціально-економічною основою економічної системи є відносини власності. У сучасній змішаній економіці взаємодіють різні типи, види та форми власності. Пануючою є капіталістична власність на засоби виробництва, але не індивідуальна, а групова, або акціонерна. В умовах змішаної економіки держава впливає на всі форми, види власності шляхом зміни юридично-правових норм власності. Відбувається демократизація та соціалізація власності і, відповідно, соціально-економічних відносин. Особливе місце в системі власності посідає державна власність, яка стає основою загальнонародної власності і нових соціально-економічних відносин на цій основі.
50. Поясніть сутність, особливості та закономірності перехідної економіки.
Невідповідність між економічним устроєм держави та існуючими потребами розвитку суспільства спричинює явище, яке традиційно прийнято кваліфікувати як економічна криза, визначальною рисою якої є економічна деградація – процес руйнування національної економічної системи, що відзначається:
- різким зниженням промислової, комерційної, інтелектуальної діяльності;
- глибоким спадом обсягів виробництва;
- посиленням інфляційних процесів;
- високим рівнем безробіття.
Єдино можливим шляхом подолання економічної кризи є перехід до іншої, якісно ефективнішої форми економічної системи. Період цього перехідного стану характеризується становленням та функціонуванням особливого типу економічних систем, відомого в економічній літературі під визначенням перехідні економічні системи.
Період цього перехідного стану харакретизується становленням та функціонуванням особливого типу економічних систем, відомого в економічній літературі під визначенням перехідні економічні системи.
Перехідна економічна система – це така національна економічна система, яка перебуває на перехідному етапі від одного свого якісного стану до іншого.
За своїм характером ці економічні системи слід трактувати як змішані, оскільки вони у своїй внутрішній структурі ще зберігають значний вміст механізмів та інституції старої економічної системи, але поступово набирають рис та ознак нової системи, до повної трансформації у яку просувається дана перехідна система. Перехідними на сьогодні можна вважати економіки країн СНД та Східної Європи, включаючи, звісно, і Україну.
51. Поясніть необхідність державного втручання в економіку. Роль держави в ринковій економіці.
Держава - це організація осілого населення, яке займає певну територію і підкоряється одній владі. Держава - це продукт економічного і соціального розвитку суспільства.
Сьогодні держава являє собою стрижень існуючої суспільної системи, вона концентрує владу, санкціонує існування усіх інших недержавних інститутів. Держава формулює принципи і організує форми суспільного життя, утворюючи основу інституціональної ієрархії. Держава породила нову форму суспільної обумовленості поведінки людини, відокремивши загальний інтерес від приватного.
Можна виділити ряд соціально-економічних проблеми, які не може вирішити ринкова економіка і що потребують необхідність втручання держави в економіку:
· Розвиток продуктивних сил, їх ускладнення, подальше усуспільнення виробництва вимагають посилення регулювальної ролі держави.
· Механізм ринку не може забезпечити економіку потрібною кількістю грошей (так звані центральні гроші). Тому одна з найголовніших функцій держави - організація грошового обігу в країні.
· Ринковий механізм не забезпечує потреб суспільства товарами і послугами суспільного споживання. Цю функцію на себе повинна взяти держава.
· Економіка ринкового типу не в спромозі функціонувати без інфляції. Тому держава повинна проводити ефективну анти-інфляційну політику.
· Ринковий механізм не вирішує регіональних проблем в усій їх сукупності (економічні, демографічні, соціальні, екологічні).
В таких випадках держава повинна проводити відповідну регіональну політику.
· Ринок не забезпечує сталості макроекономічної рівноваги, звідси необхідність втручання держави, пов'язана з підтримкою цієї рівноваги.
· Ринковий механізм не може вирішити багато соціальних проблем. Тому втручання держави у сферу соціальних відносин, перерозподіл доходів є конче необхідним.
· Якісні зміни робочої сили потребують в загальнодержавному масштабі використовувати кошти на розвиток освіти, охорони здоров'я, підготовку і перекваліфікацію кадрів.
· Ринок не в спромозі без втручання держави забезпечити повну зайнятість. Тому політика у сфері зайнятості - важлива функція держави.
· Ринковий механізм породжує зовнішні ефекти. Для компенсації негативних наслідків, що породжуються зовнішніми ефектами, потрібне втручання держави.
· Ринковій системі, оскільки вона орієнтована на прибуток, внутрішню притаманна тенденція до монополізації. Для підтримання ринкової конкуренції держава повинна проводити антимонопольну політику.
· Проблеми забруднення навколишнього середовища, наростання екологічної кризи потребують втручання держави у відносини між людиною і природою.
52. Назвіть і охарактеризуйте економічні функції держави.
В економічному житті будь-якого суспільства держава відіграє певну роль. Посилення чи послаблення впливу державного регулювання вищначає тип змішаної економічної системи. Держава виконує чимало функцій, особливості яких випливають зі специфічності умов розвитку і функціонування національної економічної системи. Функції держави у змішаній економіці можуть мати стимулюючий, стабілізуючий та захисний характер.
Ці функції наступні:
- правова база – визначає законний статус підприємця, визначає права приватної власності, а також гарантує дотримання контрактів;
- економічне програмування – найрозвинутіша функція державного регулювання економіки, що має на меті розробку і реалізацію національних комплексних програм;
- захисна функція держави – захист конкуренції, яка є важливим механізмом регуляції у змішаних економічних системах;
- модифікуюча та стимулююча функція – здійснюється через перерозподіл доходів, цінову і податкову системи. Ще одним напрямом реалізації цієї функції держави є перерозподіл ресурсів;
- стабілізуюча функція – виконується за допомогою таких методів (регулювання урядом податкових ставок, регулювання відсоткових ставок по кредитах комерційних банків, державна закупівля товарів та послуг);
- демонополізація економіки – здійснюється через антимонопольне право (є американська та європейська моделі).
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 105 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |