Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

III. Музеї Криму в роки Другої Світової війни

Читайте также:
  1. Дайте оцінку воєнним діям на території України в роки Першої світової війни.
  2. Дайте характеристику німецького окупаційного режиму на українських землях в роки Другої Світової війни та проаналізуйте його наслідки
  3. Назвіть причини, наслідки та значення Визвольної війни українського народу під керівництвом Б.Хмельницького.
  4. Наслідки Другої світової війни. Відбудова економіки.
  5. Основні причини і привід до початку Першої світової війни.
  6. Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище України в перші роки після завершення революції та громадянської війни.
  7. Охарактеризуйте Рух Опору в Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1944 рр.).
  8. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища
  9. ПОЧАТОК ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

 

Напередодні Другої Світової війни Крим називали «півостровом скарбів». У музеях півострову зберігались цінні історичні матеріали, знайдені при численних розкопках, рідкісні експонати, викуплені у тих, хто грабував стародавні могили, твори мистецтва, націоналізовані з палаців і маєтків Південного берегу Криму в роки Громадянської війни.

В роки Другої світової війни Кримський півострів пережив агресію з боку нацистської Німеччини і всі труднощі окупаційного режиму. У цей час музеї Криму зазнали надзвичайно масштабних втрат культурних надбань. Унікальні культурні цінності ешелонами вивозили з території спеціалізовані німецькі організації та підрозділи.

Влітку 1941 р. в Криму діяло 26 музеїв, зокрема такі: Ялтинський музей краєзнавства, Алупкінський історико-побутовий і художній палац-музей, Бахчисарайський, Євпаторійський, Феодосійський, Сімферопольський, Керченський і Херсонеський історико-археологічні музеї. Всі вони перебували тоді у підпорядкуванні Народного комісаріату освіти Кримської АРСР, за винятком будинку-музею А. П. Чехова в Ялті, який до війни курирувався НКП РРФСР [48].

В середині липня, коли внаслідок швидкого просування лінії фронту над Кримом нависла загроза німецького вторгнення, було прийнято рішення про евакуацію в глиб країни промислових підприємств і культурних цінностей. Перед евакуацією найбільш цінні документи районних архівів були передані в Центральний Державний архів Кримської АРСР, а інші матеріали, які могли згодитися ворогові, було знищено.

Бої під Севастополем йшли до 11 липня 1942 р. Евакуйовані з Криму на схід установи по можливості продовжували свою діяльність в різних містах Радянського Союзу. Проте і проведена евакуація в ряді випадків не забезпечувала збереження культурних цінностей. У сміливому розрахунку влади на те, що Червона Армія швидко зупинить наступаючого противника, часто евакуація музейних експонатів здійснювалася в райони ближнього тилу [4,с.-172 ].

Музейні співробітники рятували безцінні зібрання під артобстрілами і бомбардуваннями. В умовах перевантаженості залізниць, відсутності фінансування, військової «плутанини» вдалося врятувати багато безцінних експонатів. Велику кількість але на жаль не всі…

У перші дні війни керівництво усіх музеїв Криму, в тому числі і Бахчисарайського, отримало наказ про вивезенні найбільш цінних експонатів в центральні області Росії. З не ясних причин, цей наказ не було виконано.

Початок Другої Світової Війни застав колектив Керченського музею у розпалі наукової та пошукової роботи - в Криму було оголошено військовий стан, але на горі Митрідат експедиція Ю. Ю. Марті продовжувала розкопки, що дали цікаві знахідки. Так, Н.П. Ківокурцев в земляній катакомбі знайшов мармуровий годинник римського часу, доля якого залишається невідомою [17,с.-180 ].

Готувався до евакуації і Керченський музей. На жаль, вивезти все не представлялося можливим. За розпорядженням Юлія Марти (керівник музею) до евакуації в тиловий тоді Краснодар підготували дев'ятнадцять великих ящиків - найбільш цінні експонати, архівні матеріали досліджень більш ніж за столітній період. Для безцінної "золотої колекції" директор приніс з дому фанерний чемодан, оббитий чорним дерматином. У нього в спеціальних коробочках поклали 719 цінностей, в тому числі і скарб, переданий селянином Нешевою. Закрили на замки, обв'язали ременями, опечатали сургучною печаткою. Вага вийшла близько 80 кг. " Місце № 15" - так в офіційному описі значився вантаж, частіше іменований "золотою валізою" [ 59 ].

Херсонеський музей, єдиний з музеїв Криму, який здійснив повну і своєчасну евакуацію. Цікавим є шлях, здійснений вантажами Херсонеського музею. Після прибуття в Поті, вони були спрямовані в Тбілісі, потім у Баку. З Баку морським шляхом експонати Херсонеса були відправлені в Красноводськ. І тільки глибокої осені, 24 листопада 1941 р., вони прибули до місця призначення - в ​​місто Свердловськ (нині Єкатеринбург).

В цілому, вантажі знаходилися в дорозі 105 днів. І весь цей час їх супроводжувала лише одна людина - співробітник музею Станіслав Францевич Стржелецький [33].

Завдяки безпосередній допомозі військових командирів і моряків директору Феодосійської картинної галереї імені І.К. Айвазовського М.С. Барсамову вдалося евакуювати 400 безцінних картин. В Єревані, куди були переправлені твори мистецтва в листопаді 1941 р., відразу ж відкрилася тимчасова виставка картин І. К. Айвазовського [2,с.-11].

Восени 1941 р., напередодні окупації німцями Ялти, значна частина зібрання античної кераміки разом з іншими культурними цінностями музею була евакуйована спочатку на Кавказ, а далі в місто Уральськ (Казахстан). Інша її частина залишалася в Ялті. Колишню будівлю Східного музею було зруйновано внаслідок бомбардування. У пожежі загинули книги із записами про походження музейних експонатів, а також багато предметів. Але завдяки самовідданості художника музею Єлизавети Іванівни Вісніовскої та Лідії Агафонівни Афанасьєвої значна частина колекції була врятована [51,С.-134].

Щодо Феодосійського краєзнавчого музею, то для порятунку колекцій кращі речі, картини, плани, частина книг, архівні документи (всього 345 найменувань) в жовтні 1941 р. були евакуйовані в Сочі. Найбільш цінні речі з тих, що залишилися після евакуації опинилися в Німеччині, і не все вдалося повернути на батьківщину [ 55].

З початком Великої Вітчизняної війни, знову була припинена робота Сімферопольського музею. Територія, на якій був розташований музей, піддавалася систематичним бомбардуванням. Довше піддавати музейні цінності небезпеці було не можна. У вересні 1941 р. всі сухопутні повідомлення Севастополя з Великою землею були перерізані. Залишався єдиний шлях евакуації музею - морем. Наприкінці вересня 1941 р. настала черга евакуації музеїв Криму. Однак, на той час пропускна здатність Південної та Сталінської залізниць була явно недостатньою, було відсутнє необхідну кількість порожніх вагонів, вантажних механізмів. Фонди південнобережних музеїв і музеїв Севастополя, картинних галерей Сімферополя, Феодосії вирішено було вивозити морським транспортом.

Це необхідно підняти вище – там де ти розповідаєш про початок роботи шодо евакуації

За офіційною версією, експозиція Сімферопольського музею, евакуйованих з території Криму, була розбомблена німецькою авіацією на пірсі Керченського порту 27 жовтня 1941. Вціліло лише 27 полотен з 2170 евакуюватися експонатів. Існує версія «що насправді всі ці експонати нікуди з Криму не вивозять, а акт про їхню загибель складено фіктивно...» після цитати – необхідно посилання. Звідки ти це списала. І уціліли тільки 50 картин і півтори сотні графічних робіт, які на момент евакуації експонувалися у Феодосійській картинній галереї Айвазовського. Решта ж експонати були вивезені окупантами в Німеччину [42].

Напад нацистської Німеччини на СРСР і початок німецько-радянської війни застав виставку з фондів ГРМ в Алупці. Відповідно до затверджених ще до війни планів евакуації, культурні цінності з фондів Алупкінського державного палацу-музею почали готувати до вивезення в глибокий тил. Відбір і підготовка фондів були доручені командированому в Алупку дослідно-науковому співробітнику, а потім і директору Сімферопольського краєзнавчого музею А. І. Полканову. Директор Алупкінський палацу-музею А. Е. Сайкин виїхав з Алупки відразу після початку офіційної евакуації. Тому супроводжувати цінний вантаж в евакуацію повинен був призначений виконуючий обов’язки директора АГДМ А. Є. Щербатюк [19,с.-241].

На громадських засадах допомогу в підготовці до евакуації експонатів музею надавав його недавній співробітник С. Г. Щеколдін. Крім того, в приміщенні музею проживав колишній заступник директора АГДМ з наукової частини, відомий музейний діяч Криму, один із творців і перший багаторічний директор Севастопольської картинної галереї А. Г. Коренев з дружиною, які також допомагали готувати фонди музею до відправки.

До евакуації вдалося підготувати 144 ящика з експонатами. В тому числі, були упаковані для відправки твори мистецтва з виставки ГРМ і з виставки Сімферопольської картинної галереї. Передбачалося, що евакуація фондів АГДМ буде проведена через порт Ялти. Живопис і графіка прямували в Ташкент. Експонати з порцеляни і кришталю - в Сталінград. Однак процес вивезення культурних цінностей з Алупки проходив з великою затримкою, транспорт для їх перевезення надавався з труднощами та в недостатній кількості. У підсумку в Ялтинський порт було вивезено лише 43 ящика з колекціями музеїв. Решта 101 ящик залишилися в вестибюлі гардеробної та ситцевій кімнатах, бібліотеці Воронцовського палацу [4,с.-178 ].

Згідно з планом евакуації, музейні цінності повинні були вивозитися на пароплаві «Вірменія», але він потрапив під бомбардування німецької авіації і був потоплений. Іншого транспорту для цих цілей виділено не було.

4-5 листопада 1941 р., коли радянські війська і адміністрація покинули Ялту і прилеглі населені пункти, в умовах безвладдя в них почалися масові погроми і мародерство з боку місцевого населення. Ця хвиля грабежів накрила і культурні цінності, що знаходилися в містах і селищах Криму.

У листі директора Роскампа міститься досить суперечлива інформація стосовно вивезення радянською стороною картин Російського музею до Ялти з метою евакуації на схід: “З картин, кількість яких складає 183, більшість вже пропала. Їх було вкрадено в Алупці в короткий проміжок часу між до і після зайняття міста” (документ № 1). Між тим, за два абзаци до цього д-р Роскамп писав: “З іншим майном палацу вони [картини. - Авт.] були упаковані й доставлені до Ялти, звідки знову повернулися до палацу” (документ № 1). З картин, кількість яких становить 183, більшість уже пропала. їх було вкрадено в Алупці в короткий проміжок часу - між до і після зайняття міста. Повтор Наявні картини (може збережені картини? Або картини що збереглися) все ж дають добрий огляд російського живопису. Представлені також деякі більшовицькі художники, як відомий Бродський [8].

Проте не все вдалося вберегти від пограбувань окупантів. Згідно Акту Державної комісії з встановлення і розслідування руйнувань, складених німецько-фашистськими загарбниками і їх спільниками по місту Ялті, фашистами була викрадена колекція з 86 перських і туркменських, турецьких і кавказьких килимів XVIII і XIX століть, 310 японських і китайських ваз XVIII-XIX століть, понад 100 експонатів японських і китайських ваз колекції клаузонне XVIII-XIX століть, колекція з 18 експонатів японських і китайських виробів зі слонової кістки, а також художні вишивки, бронзові і лаковані вироби [9].

Повністю розграбована колекція іранського мистецтва - 320 найменувань посуду різьбленого, гравірованого і покритого емаллю високохудожньої роботи, тканини і вишивки, серед яких особливу цінність представляло панно XVII століття, що зображувало знатну персіянка за туалетом, сім штук фаянсових ваз XVII століття [9].

Знищена також і найбільш цінна частина археологічної колекції, яка до війни була представлена ​​в докласовому і античному відділах Східного музею: похоронний інвентар таврських могильників в кількості близько 130 предметів, понад 50 експонатів давньогрецьких судин VII- VI повіку в?. до н. е. Коли в листопаді 1944 р. були повернуті з Уральська (Казахстан) в Ялту експонати музею, при звірці з'ясувалося, що частина з них теж втрачена.

Розграбування музейних колекцій Криму здійснювалося як окремими мародерами, одягненими в німецьку та румунську офіцерську форму, так і цілеспрямовано за участю кваліфікованих фахівців, совмещавших вчені звання з усякого роду фюрерськими посадами в айнзацштабі.

У лютому 1942 р. в складі німецького оперативного штабу А. Розенберга була створена окрема робоча група “Крим” (з грудня 1942 р. вона називалася Робочою групою Сімферополя). Її керівником був призначений Герберт Шмідт, територія діяльності якої охоплювала весь півострів Крим та Керченський півострів.

Робоча група діяла в Криму до 15 листопада 1943 р. Під контролем Робочої групи “Крим” знаходились: усі бібліотеки, архіви, музеї (крім Севастопольської картинної галереї), наукові установи, серед яких обсерваторія в Сімеїзі, біостанція “Карадаг” біля Феодосії, Нікітський ботанічний сад. У цих установах співробітники Оперативного штабу постійно не перебували, проте контролювали їх роботу, періодично навідуючись туди з Сімферополя, де по вул. Пушкінській 27, розміщувався штаб Робочої групи Криму [19, с.-242].

Велику роль у діяльності Оперативного штабу відігравали зондерштаби. Вони опікувалися окремими галузями науки і культури.

У Криму діяли зондерштаби прадавньої і давньої історії (далі - Зондерштаб прадавньої історії) та образотворчого мистецтва. Обидва зондерштаби діяли як окремі, закриті організації в рамках Оперативного штабу. Їхні співробітники у службовому та професійному відношенні підпорядковувалися керівникам своїх зондерштабів - Роберту Шольцу (Зондерштаб образотворчого мистецтва) та проф. Гансу Рейнерту (Зондерштаб прадавньої історії), а з організаційних питань - керівникам місцевих головних робочих груп. Окрім своїх безпосередніх завдань, співробітники обох зондерштабів виконували завдання Оперативного штабу, що надавалися їм у письмову вигляді [41,с. 131].

Приблизно в березні 1942 р. Воронцовський палац в Алупці зі згоди місцевої комендатури оглянули співробітники Робочої групи Криму. Вони взяли під контроль та опечатали в окремому приміщенні всі наявні там цінності. За їхніми даними, творів образотворчого мистецтва в палаці було небагато - великі скульптури, зображення Воронцових розміром на всю стіну та пейзажі, оскільки “всі цінні речі було вивезено більшовиками” [58]. Не зрозуміло що ти маєш на увазі – всі інші речі, крім перерахованих були вивезені більшовиками чи що?

Згодом у палаці було відкрито музей, з експозицією якого могли ознайомитись усі бажаючі, - як німці (головним чином солдати та офіцери тилових частин Вермахту), так і місцеве населення.

Цінний вантаж нацисти під охороною доставили в порти і вантажили на судна, що йшли до Румунії. До Берліну було відправлено ​​реєстр награбованих в Криму скарбів. Навесні 1944 р. пароплави вийшли у відкрите море. Проте до портів призначення жоден з кораблів не дійшов. За однією з версій, німецькі кораблі були потоплені радянською авіацією [59].

Окупаційні війська вермахту в Сімферополі піддали руйнуванню будівлю музею (Якого? Треба зазначити його назву), пам'ятник архітектури, побудований на кошти царської династії. Тут влаштували склад, стайню, миловарню, використовуючи в якості палива історичний паркет і антикварні меблі. При відступі в квітні 1944 року фашистські війська демонтували унікальну систему опалення, розроблену спеціально для цієї будівлі, зняли чавунну огорожу, збили художню ліплення. При підході радянських військ підпалили музей. У ці роки більше половини колекції знищили. Це сталося, коли німці бомбардували порт Керчі. Решта картин терміново відправляли в Єреван, і коли Друга Світова закінчилася, їх повернули назад [42].

У період між фашистськими окупаціями музей не функціонував, оскільки з першого лютого 1942 року по середину квітня 1942 р. будівля музею було зайнято радянською військовою прокуратурою. Багато музейних предметів були відвезені з Керчі в 1943 році в Сімферопольський музей, потім до Німеччини, звідки були повернуті тільки частково. Всі музейні архіви загинули. Інна, або р. (скорочено) або рік (повністю) – треба уніфікувати. У тебе кожного разу по різному

З 1944 року перед керівниками (кого? чого? Музеїв чи країни) стояло завдання післявоєнного відновлення музею. Були приведені до ладу археологічні пам'ятники, організовувалися виставки, створено нову експозицію, випущений путівник по музею.

Окупанти вивезли з Криму практично всі художні цінності. Для цього була створена спеціальна служба "Україна", яку очолював Георг Антон. У звітах цієї служби говорилося, що в майбутньому створення музею образотворчих мистецтв в Криму не передбачається. Служба займалася «відбором» мистецтва, і багато робіт європейських шкіл були затавровані назвою «дегенеративне мистецтво» і піддалися знищенню [ 48].

Під час Другої Світової війни експозиції музею в Євпатрії було завдано величезної шкоди, але вже в 1944 році музей почали реставрувати. У цей же рік музей і став краєзнавчим. Він включав в себе 3 відділи: історії радянського суспільства, природи і дореволюційного минулого.

Керченський державний історико-археологічний музей зазнав значних втрат внаслідок німецької окупації. Сорок п’ять скринь з цінними експонатами були вивезені в Німеччину, встановити точні втрати музею не було можливості внаслідок знищення всіх інвентарних книг. У роки Другої світової війни майже повністю загинув архів музею та його бібліотека. Дуже постраждали кургани - філії музею - Царський, Мелек-Чесменський, склеп Деметри [17,с.183].

Багато музейних предметів були вивезені з Керчі в 1943 році в Сімферопольський музей, потім до Німеччини, звідки були повернуті тільки частково. Всі музейні архіви загинули. Під час «відвідин» музею німецькими солдатами був вкрадених бронзовий Готському хрест у вигляді свастики, а після екскурсії групи румунських військовослужбовців пропали три цінні Боспорські монети, про що директор музею змушений був інформувати окупаційну владу в Сімферополі.

Німці вивезли 45 ящиків з музейними предметами, які в 1948 році були повернуті у дуже пошкодженому стані [55].

З 1944 року перед керівниками стояло завдання післявоєнного відновлення музею. Було приведено в порядок археологічні пам'ятники, організовувалися виставки, створена нова експозиція, випущений путівник по музею. Повтор

У листопаді 1941 року снаряд потрапив в фасад будівлі Бахчисарайського музею. В результаті обстрілу сильно постраждали верхні поверхи музею. Через палац проходили різні військові частини німців, які завдали великої шкоди всьому палацу-музею з усіма його прибудовами і садами. Бібліотека музею була зайнята німецькою військовою частиною, яка завдала великої шкоди цінним архівним фондам музею. Після заняття міста радянськими військами в будівлі музею розміщувалася військова прокуратура, після чого виявилися розбитими деякі давньогрецькі посудини з розписного керамікою [ 19,с.385 ].

Під час окупації німці описали давнину? музею: «У музеї зберігається 5514 предметів (глиняний і скляний посуд різних епох і стилів, різні металеві вироби, теракотові статуетки та ін.), кам'яних і надгробних стел 602 примірники, архітектурних і скульптурних виробів до 100 екз., близько трьох тисяч мідних і бронзових монет» посилання. Після цитати – обов’язково посилання.

М. Г. Кустова, директор музею з 1944 року, занотувала: “Після відходу німців у квітні 1944 року була організована перевірка, яка встановила, що німецькі мародери розкрали 281 експонат..., етнографічний відділ музею було згорнуто, а його експонати взято на особливий облік і зберігаються окремо (605 експонатів)... списано за актами в різні роки як украдені 189... списано через непридатність 47... акта прийому і здачі цінностей музею в момент мого вступу проведено не було, тому що не було від кого приймати. Зберігач цінностей А. П. Таков виїхав з Криму як спецпереселенець і ключі я отримала за годину до його від'їзду” [19,с.-387].

Отож, надзвичайно цінній колекції Бахчисарайського палацу-музею було завдано величезної шкоди. За описом експонатів, пограбованих під час окупації, можна простежити, що саме зацікавило грабіжників і було викрадено. Зокрема грабіжники викрали оздоблений золотим шиттям текстиль ручної роботи; вироби з кольорового саф'яну; філігранні ювелірні вироби зі срібла та золота; дерев'яні вироби інкрустовані перламутром; національний чоловічий та жіночий одяг, оздоблений золотим шиттям; нумізматичну колекцію; лук, стріли, кинджали; срібний посуд; саф'янове взуття; жіночі туалетні приналежності, килими.

У 1944 р. з фондів та експозиції Бахчисарайського палацу-музею фашистські окупанти викрали понад 300 предметів декоративно-прикладного мистецтва кримських татар і культове начиння кримських караїмів, що документально підтверджено актом від 18 червня 1944 р. (зберігається в архіві Бахчисарайського заповідника) [ 19,с.-389]

Знищена також і найбільш цінна частина археологічної колекції, яка до війни була представлена ​​в докласовому і античному відділах Східного музею: похоронний інвентар таврських могильників в кількості близько 130 предметів, понад 50 експонатів давньогрецьких судин VII- VI повіку в. до н. е., Коли в листопаді 1944 року були повернуті з Уральська (Казахстан) в Ялту експонати музею, при звірці з'ясувалося, що частина з них теж втрачена. Повтор

Згідно з дослідженнями А. В. Долинського та Т. Н. Себта, вивезені в період окупації з Алупки і Сімферополя культурні цінності частково були виявлені в американській зоні окупації післявоєнної Німеччини. Їх знайшли в сховищі Зондерштаба образотворчого мистецтва в замку Нойш-Ванштайн біля м. Фюссена і в замку Кольмберг.

У вересні 1945 р в Мюнхенській центральний збірний пункт надійшло 3 ящики з картинами із замку Нойшванштайн - № 145 (11 картин), № 146 (39 картин), № 147 (7 картин). На частині картин з ящика № 146 знаходилося маркування «А1», і «GRM». Всього дослідниками було виявлено 14 картин, вивезених Оперативним штабом Розенберга з Воронцовського палацу і відповідних відомому німецькому списку [51,с.139 ].

Після звільнення Криму було складено акт збитку нанесеного музеям Криму в період окупації для Державної Надзвичайної комісії. Розрахунки втрат наведені в золотих дореволюційних рублях: «Алупкінський музей не дорахується 327 картин на суму 555 337 руб. золотом; гравюр - у кількості 152 154 шт. на суму 2573 золотих руб.; художнього фаянсу і порцеляни - 345 шт. на суму 11425 руб. золотом; срібла, бронзи, предметів історико-побутового значення - 34 шт. на суму - 21141 руб. золотом. Загальна вартість розграбованого становила 622943 руб. золотом. Серед розкрадених картин - справжні роботи Джордано, Караваджо, Маратті, Лоуренса, Доу, Брюллова, Шишкіна, Куїнджі, Грекова» [ 4,с.180].

За даними Міністерства культури України, опублікованими у 1987 р., втрати тільки творів мистецтва з музеїв України перевищували 130 тис. експонатів. За даними Міністерства культури СРСР, оприлюдненими на початку 90-х років ХХ ст. на основі аналізу актів збитків, завданих війною, що були складені у 1944—1948 рр., лише у 15 музеях Української РСР різного профілю втрати фондів склали 240 тис. 693 експонати. А разом із наведеними відомостями щодо шести найбільших музеїв Криму втрати лише у 21 музеї України склали 283 тис. 782 предмета [23,с.124].

Для надання необхідної допомоги у справі якнайшвидшого відновлення музеїв Криму в червні 1944 р. при вченій раді НДІ музейної та краєзнавчої роботи наркомату освіти РРФСР була створена історико- археологічна комісія під головуванням професора А.С. Башкірова. У жовтні 1944 р. наркомат освіти Кримської AССP виділив 5 тисяч рублів на першочерговий ремонт будинку-музею О.С. Пушкіна в Гурзуфі.

У листопаді 1944 р. з Уральська були повернуті евакуйовані експонати Ялтинського краєзнавчого музею. 5 березня 1945 р. вчена рада Головного управління з охорони пам'яток архітектури Комітету у справах архітектури при РНК СРСР прийняв постанову про виділення на території м. Керчі заповідної території, включивши до її складу гору Мітрідат із залишками стародавнього міста [48].

Таким чином, в роки Другої світової війни на долю Кримських музеїв випали складні випробування. Історико-культурна спадщина Криму зазнала відчутних втрат. Проте вони могли бути ще більш значними якби не самовідданість музейних працівників, які евакуювали та оберігали безцінні скарби від посягань окупантів.

На території Криму німецькою окупаційною владою була створена робоча група “Крим”, під контролем якої знаходились: усі бібліотеки, архіви, музеї.

Напередодні ІІ світової війни Криму діяло 26 музеїв, серед яких найбільше постраждали такі музеї: Ялтинський музей краєзнавства, Алупкінський історико-побутовий і художній палац-музей, Бахчисарайський, Євпаторійський, Феодосійський, Сімферопольський, Керченський і Херсонеський історико-археологічні музеї.

Німецький окупаційний режим завдав неабияких збитків культурному надбанню Криму, справжні масштаби яких і досі не встановлені і, мабуть, не будуть встановлені ніколи, оскільки архівних документів, які б засвідчували точну кількість музейних фондів напередодні війни, кількість евакуйованого, кількість вивезеного окупантами та кількість знищеного не існує.

 

Щось цього разу висновок слабенький. Ні про що. Особливо останній абзац. Я б його прибрала! Перечитай розділ і спробуй зробити коротеньку анотацію до нього – це і буде висновок.

Схема висновку:

1. Отже, на передодні ІІ св. Війни в Криму діяли (або функціонували) такі відомі музеї: …. (перераховуєш)

2. Спроби радянської влади врятувати музейні цінності. Тобто коротенько про евакуацію: хто проводив, в які регіони вивозили, з якими труднощами зіткнулися.

3. Розповідь про групу «Крим». З якою метою створювалась, які роботи виконувала.

4. Музеї, що найбільше постраждали під час війни.

Оце буде діло!




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | <== 2 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав