Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальні рекомендації до вивчення теми 4

Читайте также:
  1. I. Загальні положення
  2. Алгоритм вивчення теми
  3. Алгоритм вивчення теми 1
  4. Аналіз основних наукових підходів до вивчення батьківського ставлення до дітей
  5. Будова, загальні властивості та значення аналізаторів.
  6. ВИБІР І ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ.
  7. Вивчення однорідних членів речення
  8. Висновки і рекомендації.
  9. Дисципліна «Історія України», як об’єкт вивчення, її основні методологічні засади та джерельна база.
  10. Загальні вимоги

 

Від компетенції мовця і слухача значною мірою залежить успіх спілкування. Поняття «мовна компетенція» передбачає не просто знання учасниками комунікації мови, а уміння її використовувати. Для формування мовної компетенції важливим, безсумнівно, є знання правил формування правильних мовних конструкцій та повідомлення, а також їх трансформації. Проте тільки знання структури мови не є достатнім для успішної та вдалої комунікації. Необхідно вміти аналізувати умови, ситуації, в яких відбувається спілкування, контролювати процес спілкування, власні висловлення й емоції, мати навички тримати в пам’яті сказане, знати психологічні особливості співрозмовника (співрозмовників), комунікативні стратегії спілкування. Безперечно, такі знання й навички виробляються в процесі тривалої роботи над собою. Основними вимогами до мовлення є доцільність, багатство, точність логічність, змістовність, доречність, правильність. Вивчаючи цю тему, слід виконати різноманітні вправи на розвиток мовлення (і монологічного, і діалогічного), своєрідні комунікативні тренінги в групах, аналіз комунікативної ситуації, обрання стратегії спілкування, виявлення типових помилок (власних і співрозмовників, слухачів) у процесі ділової гри, які сприятимуть глибшому засвоєнню матеріалу.

Для майбутніх економістів важливим є спосіб висловлення власної позиції, публічний виступ. У межах цієї підтеми необхідно схарактеризувати основні види й жанри публічних виступів, особливості їх структури й композиції, мовне наповнення. Корисними стануть вправи з інтонування, техніки дихання й мовлення, вироблення образу оратора, попереднє вивчення аудиторії. Окремо варто зупинитися на позамовних засобах (міміка, жести, постава, зовнішній вигляд оратора) публічного виступу.

Успіх виступу (оволодіння розумом, почуттями й емоціями слухачів) забезпечують його глибоке і всебічне продумування, добір необхідних слів, жестів, інтонацій, аргументів і наочних засобів. Така комплексна підготовка сприяє завоюванню уваги аудиторії, переконанню її у власній слушності, залученню слухачів до активної участі у спілкуванні. Логічності виступу сприяють питальні конструкції, оскільки розвиток суджень відбувається шляхом переходу від раніше відомого до нового, більш точного твердження. У професійній діяльності значну роль відіграє не тільки вміння правильно сформулювати думку, а й вигідно подати її, зацікавити й переконати слухачів, уміло застосовуючи навички мистецтва аргументації. У широкому розумінні аргументація – це майстерний добір переконливих доказів, у її основі лежить складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доказу: теза, аргумент, демонстрація. Так, теза створює базу для подальших міркувань. Ще з часів античності риторика вимагала від оратора вміння аргументувати будь-яку тезу, до того ж під різними кутами зору, що, відповідно, добре розвивало логіку мислення й навички з аргументування. Аргумент відповідно стосується тези й обґрунтовує її істинність. Традиційно розрізняють аргументи прямі (одержані логічним шляхом) й опосередковані (як посилання на авторитетну думку, попередні досягнення тощо), інколи виділяють й аналогійну аргументацію,щогрунтується на порівнянні за схожістю, подібністю. У свою чергу, надлишкова аргументація, наведення аргументів, які перебувають поза межами обговорюваного питання, ігнорування необхідної умови, аргументування недостовірного недостовірним, наявність суперечності в самому визначенні та ін. сприймаються як логічні помилки. Процесом виведення тез із аргументів є демонстрація, яка показує, наскільки вдало побудована вся аргументація. Готуючись до публічного виступу, оратор має обрати тактику спілкування з аудиторією, вибудовуючи партнерську, горизонтальну, модель спілкування,підтримувати зоровий контакт, уміти контролювати ситуацію, не дуже підкреслювати дистанцію між оратором і слухачами, але й не втрачати її, не протиставляти себе аудиторії чи окремі групи в аудиторії між собою, не змінювати термінологію в процесі виступу, хід думок.

Важливим компонентом техніки професійного спілкування є вміння слухати. Слухання - не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Розпізнання істинного змісту повідомлення або поведінки означає перший крок до правильного вибору засобів впливу на співрозмовника. З метою досягнення глибшого порозуміння, загалом вдалого спілкування потрібно вміти не тільки доноситити інформацію, а й сприймати її, уважно слухати, правильно добирати питання. Уміле використання промовцем у своєму виступі різних запитань сприятиме ефективному сприйманню слухачами виступу. З метою оволодіння навичками доцільної побудови промови формування умінь у навичок правильного і переконливого мовлення, у тому числі ґрунтовних запитань та аргументованих відповідей, рекомендується опрацювати відповідну літератури і закріпити матеріал виконаннім запропонованих завдань.

Як свідчать статистичні дані, людина у повсякденному житті слухає більше, ніж говорить, відтак, слухання є суттєвим елементом комунікації в цілому і публічного виступу зокрема, оскільки допомагає у прийнятті рішень, залагодженні непорозуміння, сприяє співпраці. Зазвичай слухання має такі етапи: сприймання слухом, уважність, розуміння (інтерпретація) та запам’ятовування. Тож необхідно вдосконалювати вміння ставити питання. При цьому слід застосовувати різні типи питань: закриті, відкриті, уточнювальні, спрямовувальні, підтверджувальні, навідні, прикінцеві, однополюсні, інтерпретаційні, провокаційні, творчі, прості, оцінні, практичні, запитання-кристалізатори тощо, а також способи їх побудови. Коректно, аргументовано доводити свою думку є важливим для будь-якого фахівця. Для кращого засвоєння цієї теми можна обговорити певну проблемну ситуацію, спонукаючи співрозмовників обговорення до дискусії, яка є одним із способів прийняття рішень у колективі. Для оволодіння навичками доцільної побудови промови; формування умінь у навичок правильного і переконливого мовлення, у тому числі ґрунтовних запитань та аргументованих відповідей, пропонується виконати вправи і завдання до теми.

 

 




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 95 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | <== 3 ==> | 4 | 5 | 6 | 7 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав