Читайте также:
|
В останні кілька років обґрунтовано зріс інтерес до розвитку вокальних навичок дитини. Це зумовлено тим, що хоровий спів став відігравати велику роль навіть у сучасній музиці, де хорові партії часто використовуються в якості бек-вокалу, не кажучи вже про самоцінність хорової музики, про красу, яку дає гармонійних хоровий спів. Спів посідає особливе місце у музично-естетичному вихованні дитини. З самого народження пісню співає дитині матуся, потім вчителька у школі. А дитина слухає і потім повторює. Перше враження має бути естетичним і музично переконливим. Причому, для вихователя показником успіху чи поступу повинен бути не «плановий» захід чи результат, а психологічний стан дитини, її темпоритм розвитку і сприйняття. Все це, а особливо зміст пісні, впливає на почуття дитини, об’єднує колектив позитивним ставленням дітей один до одного та до вихователя.
Часто дитині легше виразити свої почуття і думки співом, ніж конкретним словом. Дитина радіє грі музичних форм навіть тоді, коли ще нічого не тямить у значенні тексту. Тому іноді, коли пісні дорослих потрапляють у репертуар дітей, вони перекручуються до невпізнанності і здаються абсурдними. Маленька дитина часто наспівує абсолютно безглузді з нашої точки зору пісні і слова, і радіє чисто музичному калейдоскопу як різнокольоровим камінцям. І тут важливо цей момент підтримати, а не свідомо знищувати таку творчу деталь дитячої психології сприйняття світу.
Музика має особливу формотворчу силу: з одного боку, мелодія є гілкою почуттєвого світу, а з другого, музичний матеріал дає не якусь одну важливу частину чи певні акценти в словах, а синкретичну єдність — суму всіх факторів. Через музику дитя може краще пізнати світ. А коли тільки починає відрізняти шумові ефекти від музичного звуку, коли чітко диференційовано відчуває різницю, тільки тоді починається процес пізнання в цій галузі. Під час співу та слухання музики дитина включається в процес нових контактів з друзями, середовищем. Ми б хотіли не тільки відзначити це, а й дослідити, яким чином впливає музична чутливість на інші здібності, на поведінку дитини в суспільстві, активність, творчу думку. Сьогодні, як ніколи в минулих століттях, в епоху «тиранії» розуму є небезпека обмежити духовний світ дитини. Якщо з трирічного віку її привчатимуть до того, що кожне слово потребує осмислення, то дійсний стан речей, прихований у поетичних парафразах, порівняннях, алегоріях, вона ніколи не зрозуміє. Це те, що дорослі називають вмінням читати поміж рядків.
Певна річ, що спонтанний спів, ініціатором якого можуть бути діти, групою чи поодинці, може виникати в будь-який момент. Справа вихователя — таку атмосферу підтримати. Спів, як засіб виховання, можна використовувати і в інших галузях навчально-пізнавального процесу, наприклад, в естетичному вихованні, коли музичні враження, поезія, рух та образотворче мистецтво разом формують душу дитини.
Якщо дитина росте під впливом якісної, гарної музики, то має чуттєво врівноважений стан. Упродовж певного часу (а часовий простір має важливе значення) вона співає, грається, має позитивні емоції, що знімають внутрішню напругу. На настрій впливає також і музичне враження: слухання музики заспокоює, настроює на бадьорий, мажорний лад. Пісня-гра створює різноманітні почуттєві ефекти (сумно, весело, жалібно) і тому світ дитини стає кольоровим, а значить, більш глибоким. Граючись, діти стають більш впевненими у собі, у них розвивається вміння пристосовуватися до інших. А все добре вивчене вони відтворюють під час гри мімікою, жестом, не соромлячись виявити почуття. І тут роль дорослого порадника не менш важлива. Стосунки вихователя і дитини є безпосередніми тільки тоді, коли вони переживають все разом — від радості до проблеми.
Надзвичайно важливим є вплив співочого навантаження на стан здоров'я дітей. Спів - складний психофізичний процес, в якому задіяні всі життєво важливі системи організму. На співоче навантаження, крім співочих органів реагують також серцево-судинна і нейроендокринна системи, що відповідають на спів зміною пульсу, артеріального тиску, температури тіла. При правильному співочому навантаженні ці зміни незначні і безпечні для організму. Більше того: систематичні заняття співом при постійному контролі педагога можуть грати оздоровлюючу роль, зокрема поліпшується дихання і кровообіг, знижується внутрішньочерепний тиск, покращується самопочуття.
В епоху техногенного поступу більшість педагогів-музикантів підтримали думку про те, що до музики треба ставитися серйозніше. Діти, які постійно співають, мають дуже низький показник внутрішньої агресії. Психологи помітили, що там, де панує гарна музика, а особливо де домінує спів (спів — це інтонація, пропущена через живе серце), дитячі осередки врівноважені, діти мають рівні, стабільні стосунки, є більш чуйними один до одного. Там, де вихователь невтомно працює над розвитком творчої свідомості дітей, розширяючи пізнання ігровим способом, результат має блискучі показники.
Загальна методологія передбачає формування в дітей творчої особистості, яка здатна вести творчу діяльність. Багато таланту, розуму і енергії в розробку педагогічних проблем, пов язаних з творчим розвитком особистості, в першу чергу особистості дитини, підлітка, вклали видатні педагоги 20-х. 30-х років: А.В. Луначарський, П.П.Блонський, С.Т.Шацький, Б.Л.Яворський, Б.В.Асаф єв, М.Я.Брюсова. Спираючись на їх досвід, збагачений півстолітнім розвитком науки про навчання і виховання дітей, кращі педагоги на чолі зі «старшими»- В.Н.Шацької, Н.Л.Гродзенской, М.А.Румер, Г.Л.Рошалем, Н.І.Сац продовжували і продовжують теоретично і практично розвивати принцип творчого розвитку дітей та юнацтва. Творчий початок народжує в дитині живу фантазію, живу уяву. Творчість за своєю природою ґрунтується на бажанні зробити щось, що до тебе ще ніким не було зроблено, зробити по-новому, по-своєму, краще. Інакше кажучи, творче начало в людині - це завжди прагнення вперед до кращого. До прогресу, до досконалості і, звичайно, до прекрасного в найвищому і широкому сенсі цього поняття. Ось таке творче начало мистецтво і виховує в людині, і в цій своїй функції воно нічим не може бути замінено.
Цим і обумовлюється актуальність даної теми.
Таким чином, можна зробити висновок, що певний рівень сформованості вокальних навичок необхідний абсолютно всім - і тим, хто володіє яскравими вокальними даними, і тим, хто може правильно інтонувати в межах квінти, тим, хто марить про оперну сцену, і тим, хто мріє стати інженером. Правильний співочий розвиток сприяє не тільки формуванню особистісних якостей, а й більш гармонійному фізичному розвитку людини, на її нервовий стан, на її впевненість у собі, на вміння жити та працювати у колективі, бути комунікабельним, жити в гармонії із собою та з суспільством. Тож співаймо для себе, співаймо для всіх, співаймо для того, щоб жити...
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 80 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |