Читайте также:
|
Крос — це біг в природних умовах: у лісі, парку, на полі, по ріллі, ґрунтовій дорозі і т. ін. На дистанції можуть траплятися різноманітні перешкоди (повалені дерева, рови, канави, чагарники, яри, підйоми, спуски тощо), які треба подолати. Цей вид бігу є самостійним видом легкої атлетики, з кросового бігу проводиться цілий ряд змагань, в тому числі Чемпіонати світу та Європи. Крім того, кросовий біг використовують в якості тренувального засобу загально фізичної підготовки не лише легкоатлети, а й спортсмени майже всіх видів спорту.
Дистанції кросового бігу на змаганнях можуть бути різними, в залежності від поставлених задач, віку, кваліфікації спортсменів, складності кросової траси. Але, як правило, дорослі спортсмени змагаються на дистанціях не менш, ніж 8 км, а жінки – не менш, ніж 4 км.
Під час кросового бігу різний ґрунт, наявність природних перешкод, зміни в рельєфі місцевості порушують ритм бігу, вимагають від спортсмена постійної уваги, уміння добре координувати свої рухи, високої працездатності організму. Тому техніка кросового бігу має свої особливості, хоч в основі вона така сама, як і техніка бігу на стадіоні.
Біг на всіх кросових дистанціях починається з високого старту. Дається загальний старт за командою «Марш!» (постріл).
На рівних ділянках дистанції звичайно застосовують техніку махового кроку, для якого характерні вільні рухи ніг, рук і невеликий нахил тулуба вперед. Завдяки цьому спортсмен біжить прямолінійно й економно витрачає сили. На ділянках з твердим ґрунтом зменшують довжину кроків, ногу ставлять на передню частину стопи. Пісок, болотисту місцевість і ділянки, вкриті високою травою, долають також малими, але частими кроками, ногу ставлять на всю стопу.
Під час бігу з гори тулуб тримають вертикально або відхиляють назад (тим більше, чим крутіший схил), зменшують довжину кроків, ногу ставлять на всю стопу. З дуже крутих схилів спускаються кроком прямо або навскоси.
На гору біжать нахиливши тулуб вперед (чим крутіша гора, тим більший нахил тулуба), зменшують довжину кроків, але збільшують їх частоту, ногу ставлять на передню частину стопи, енергійно працюють руками. Короткі підйоми можна долати на різній швидкості, але найкраще — на максимальній; на довгих підйомах швидкість бігу зменшують. Якщо гора крута, на неї вибігають навскоси або переходять на ходьбу.
У лісі, на нерівній чи незнайомій місцевості треба бігти обережно, уважно дивлячись на кілька метрів вперед.
Ще більшої обережності вимагають сирі, слизькі (наприклад, глинисті) ділянки; їх пробігають короткими кроками, ставлячи ногу на передню частину стопи, руки опускають якомога нижче для збереження рівноваги.
Рілля вздовж долають по дну борозни, впоперек,— ставлячи ногу на гребінь борозни.
Неширокі (до двох метрів) канави, ями, річки перестрибують, не зменшуючи швидкості бігу, або навіть збільшуючи, якщо ґрунт твердий. Під час приземлення тулуб нахиляють вперед і не затримуються. Широкі рови без води і яри перебігають по дну. Неглибокі водні перешкоди долають короткими кроками, високо піднімаючи стегна, у глибших переходять на ходьбу.
Невисокі загорожі (50-70 см), паркани, тини, кущі, повалені дерева тощо можна проходити «бар'єрним кроком», не наступаючи на них, або наступаючи однією ногою. Більш високі перешкоди перестрибують, спираючись на них рукою і різнойменною ногою. Якщо спортсмен відштовхується правою рукою і лівою ногою, він праву ногу проносить під лівою і, навпаки, ліву під правою, коли спирається лівою рукою і правою ногою. Приземляється на передню частину стопи і без затримки продовжує біг.
Особливості техніки кросового бігу треба вивчати після засвоєння техніки бігу на середні і довгі дистанції. Вибирають відповідні ділянки місцевості, а способи долання перешкод можна розучувати на стадіоні і в спортивному залі.
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ОСОБЛИВОСТЯМ ТЕХНІКИ КРОСОВОГО БІГУ
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 125 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|